Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №520/26759/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 р. Справа № 520/26759/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Коломойцева Миколи Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, по справі № 520/26759/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання щодо непроведения з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2022 по 11.01.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання щодо непроведения з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2022 по 11.01.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025, в якій останній просить змінити спосіб та порядок виконання рішення по справі шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на виконання рішення по справі № 520/26759/23 кошти на суму 80643,24 грн. з вирахуванням податків та зборів.

В обґрунтування заяви зазначено, що виконання рішення можливе за умови зміни порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 520/26759/23 в порядку стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 суми нарахованих коштів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти постанову, якою заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви судом першої інстанції. Зазначав, що процес виконання рішення по справі № 520/26759/23 складається з двох етапів: перерахунок грошового забезпечення, виплата перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше сплачених сум. Відповідачем було здійснено перерахунок грошового забезпечення з визначенням належної суми до виплати перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше сплачених сум. Однак, друга стадія виконання рішення - сплата, вже більше ніж пів року не відбувається за обставин невиділення коштів відповідачеві його розпорядником коштів за напрямом КЕВК 2800. Відтак, наявні обставини, що свідчать про підстави, передбачені ст. 378 КАС України для зміни способу виконання рішення, позаяк, внаслідок того, що, оскільки процес невиконання рішення зобов`язального характеру вже триває значний період, численні заявки на фінансування, котрі складаються боржником до розпорядника коштів, залишаються невиконаними та боржник не надав доказів, чи насправді такі заявки були ним направлені розпоряднику котів, то у державного виконавця в силу ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виникають підстави для вчинення таких виконавчих дій, як накладення на боржника штрафів та закінчення виконавчих проваджень згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином наявні обставини, що унеможливлять виконання рішення суду, оскільки за обставин невиконання рішення в частині сплати нарахованих сум через тривале невиділення коштів за відповідним кодом бюджетних призначень у державного виконавця виникає право на штрафування боржника з подальшим закінченням виконавчих проваджень, що свідчить про те, що незміна способу та порядку виконання рішення унеможливить його виконання.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання нарахувати та виплати певні суми на їх стягнення, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, які суд, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.

У ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 проведено перерахунок та нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 11.01.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.

У відповідь на вимоги головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_2 листами від 08.09.2025 повідомлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняються заходи, направлені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №520/26759/23, належна до виплати ОСОБА_1 сума була включена в заявку на оплату. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу центру комплектування та соціальної підтримки. За наявності відповідного фінансування судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №520/26759/23 буде виконано.

Отже, неможливість виконання у повному обсязі рішення суду відповідач обґрунтовує відсутністю коштів на забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, наведені обставини не вказують на те, що неможливість виконання судового рішення у даній справі обумовлена саме обраним судом способом захисту, з огляду на що зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення відповідної суми коштів, нарахованої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, визначений заявником, що фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №520/26759/23, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті заборгованості, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2025.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно суті спірного питання щодо наявності підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення спростовуються наведеним вище.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Коломойцева Миколи Миколайовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 по справі № 520/26759/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов