Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №520/19244/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 р. Справа № 520/19244/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 06.10.2025 по справі № 520/19244/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 11 липня 2025 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 по 11 липня 2025 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позов - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежем по судовому рішенню у справі №520/7347/24.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за платежем по судовому рішенню у справі № 520/7347/24 у сумі 164.302,09 грн. за період 20.05.2023р. - 10.07.2025р.

Позов в решті вимог - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну та резолютивну частину судового рішення, визначивши початок періоду нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 29.01.2020.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом в ухваленому рішення у справі № 520/7347/24 визначено бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача починаючи з 29.01.2020, тобто визначено дату початку невиплати доходу з вини відповідача. На виконання рішення суду, відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 16402,09 грн., які виплатив 11 липня 2025, тобто позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 11 липня 2025 року, яке повинно було виплачуватись починаючи з 29.01.2020 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив у її задоволенні відмовити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 520/26034/24 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 на користь позивача вже стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2024 по 18.07.2024 в сумі 263960,06 грн. Застосування одночасно двох видів відповідальності (за ст. 117 КЗпП і за законом № 2050-ІІІ) є неправомірним та являє собою подвійне стягнення, що прямо суперечить засадам справедливості та правовій позиції, висловленій у відзиві. З огляду на вищезазначене, підстави для нарахування ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат за період з 20.05.2023 по 10.07.2025 відсутні.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у лавах Державної прикордонної служби України; відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.01.2024р. №33-ОС заявника звільнено у запас на підставі підп. "б" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) із показником календарної вислуги - 34р. 00м. 10дн.; датою припинення військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 є - 18.01.2024р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 р. у справі № 520/7347/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2023 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду у справі № 520/7347/24 суб`єкт владних повноважень провів низку виплат, а саме: за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. - 12.09.2024 в сумі 300.425,00 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб – 54.900,00 грн, та утриманого військового збору 1,5 % - 4575,00 грн); перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні - 17.09.2024 в сумі 101 946,76 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб – 18.629,87 грн та утриманого військового збору 1,5 % – 1552,49 грн).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрат доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати у належному розмірі грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежем по судовому рішенню у справі № 520/7347/24, протиправна, у зв`язку з чим, вважав за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за платежем по судовому рішенню у справі № 520/7347/24 у сумі 164.302,09грн. за період 20.05.2023р. - 10.07.2025р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати належного грошового забезпечення з 29.01.2020, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі № 520/28610/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ(зі змінами та доповненнями). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Так, пунктом Порядку № 159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Постановою Верховного Судом у справі № 560/8194/20 від 02.04.2024 висловлено правову позицію суть якої полягає в тому, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органами у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Крім того, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

У постановах від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 року у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі № 400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024р. у справі № 520/7347/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2023 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити з 29.01.2020 по 31.12.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду у справі № 520/7347/24 суб`єкт владних повноважень провів низку виплат, а саме: за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. - 12.09.2024 в сумі 300.425,00 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб – 54.900,00 грн, та утриманого військового збору 1,5 % - 4575,00 грн); перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні - 17.09.2024 в сумі 101 946,76 грн (з урахуванням утриманого та компенсованого податку на доходи з фізичних осіб – 18.629,87 грн та утриманого військового збору 1,5 % – 1552,49 грн).

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №520/28610/24 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ(зі змінами та доповненнями). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок затримки виплати грошового забезпечення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за платежем по судовому рішенню у справі № 520/7347/24 у сумі 164.302,09грн. за період 20.05.2023р. - 10.07.2025р.

Щодо доводів позивача про те, що початком періоду нарахування компенсації має бути саме 29.01.2020, колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі № 520/28610/24 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (тобто за платежем у розмірі 300425,00 грн., який було виплачено саме 12.09.2024)

Відпоаідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з огляду на те, що в рамках справи № 520/28610/24 вже розглянуте питання щодо компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020р. по 12 вересня 2024р., ( за платежем у розмірі 300425,00 грн., який було виплачено саме 12.09.2024), суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 20.05.2023 по 10.07.2025 (за платежем у розмірі 164302,09 грн.).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що за несвоєчасну виплату на користь позивача грошового забезпечення відповідач поніс подвійну відповідальність: у вигляді компенсації за втрату частини грошових коштів та у вигляді виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів зазначає, що компенсація втрати частини грошових коштів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є різними видами відповідальності роботодавця за проведення несвоєчасних виплат, належних працівникові, які одна від одної не залежать та не виключають одна одну.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі № 520/19244/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов