Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №440/6694/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 р. Справа № 440/6694/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, по справі № 440/6694/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по справі №163750022359 від 08.05.2025 року за зверненням ОСОБА_1 від 01.05.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.05.2025 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії №163750022359 від 08 травня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 14 квітня 2015 року по 30 квітня 2025 року за посадою молодша медсестра палатна 14 відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 травня 2025 року про призначення їй пенсії за віком за списком №2 із врахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням стажу роботи, оскільки загальний страховий стаж становить 37 років 3 місяці 25 днів, станом на 01.05.2025 року пільговий стаж за Списком 2 становить 9 років 11 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 01.05.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 08.05.2025 №163750022359 відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам після досягнення 55 років та за наявністю страхового стажу не менше 25 років у жінок. Вказано, що загальний страховий стаж становить 37 років 3 місяці 25 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 9 років 11 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії №163750022359 від 08.05.2025 року

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяКонституцією України,Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) таЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до преамбулиЗакону № 1058-IV, цейЗаконрозроблений відповідно доКонституції Українита Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону № 1058виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2ст. 24 Закону № 1058передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно абз. 1, 3 ч. 4ст. 24 Закону №1058періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинностіЗаконом № 1058умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначавЗакон № 1788.

Відповідно до пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

ПоложенняЗакону №1788-ХІІзастосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання визначає, що положенняЗакону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно дост. 60 Закону №1788-ХІІробота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 № 625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Таким чином, порівняльний аналіз наведених вище норм дає підставидля висновку, щоЗакон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосуванняст. 60 Закону України №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакціяст. 60 Закону №1788-XII(із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цьогоЗаконує спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів дійшлависновку, що передбаченестаттею 60 Закону № 1788-XIIправо на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинностіЗакону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22.

Відповідно до статті 62Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 працює повний рабочий день в Комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», а саме: з 14.04.2025 по 31.03.2021 виконувала обслуговування психічно хворих за посадою молодша медсестра палатна 4 відділення; з 01.04.2021 по даний час виконує обслуговування психічно хворих, за посадою молодша медсестра палатна 14 відділення, що підтверджується довідкою від 28.04.2025 №80 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.08.2014.

Відповідно до змісту зазначеної довідки стаж роботи позивача в Комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» становить 10 років 17 днів.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що робота позивача у період з 14.04.2015 року по 30.04.2025 року дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 14 квітня 2015 року по 30 квітня 2025 року за посадою молодша медсестра палатна 14 відділення Комунального підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 травня 2025 року про призначення їй пенсії за віком за списком №2 із врахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 440/6694/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло