Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №580/9376/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року справа № 580/9376/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Партнер” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900190/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209170/2025/000463.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості за ціною договору, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ “Авто Партнер” не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Таким чином відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення” Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Авто Партнер” є юридичною особою, ідентифікаційний код 37239812.

26 лютого 2025 року між позивачем (як покупцем) та фірмою UAB “DRAUGYSTE AGRO” (Литва) як продавцем було укладено Контракт №390 МАТ відповідно до якого Продавець зобов`язується продавати, а Покупець приймати та оплачувати техніку, далі - Товар, відповідно до інвойсу по кожній окремій поставці, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 розділу 3 Контракту товар поставляється на умовах поставки, зазначених у інвойсі на кожну поставку. Відповідно до п.п.3.2.2 п.3.2 розділу З контракту Продавець зобов`язаний повідомити Покупця за допомогою факсимільного зв`язку про готовність товару до відправки, а про здачу товару Перевізнику повідомити із зазначенням та передачею документів: інвойс, експортна декларація.

На виконання вимог вищевказаного контракту продавець фірма UAB DRAUGYSTE AGRO (Литва) надала позивачу рахунок-проформу (Proforma invoice) від 26.02.2025 DRA 0026 на придбання позивачем зернозбирального комбайну CLAAS Lexion 450 серійний номер 54402260 за ціною 17 000 євро, укомплектованого жниваркою CLAAS С750, вартістю 4 000 евро та візок для транспортування жниварки вартістю 1 000 євро які були у використанні, 2003 року випуску, загальною вартістю 22 000 EUR (євро). Умови поставки: FCA - Puodziu, умови оплати - передоплата, терміни поставки до 31.03.2025.

28.03.2025 позивачем до відділу митного оформлення відповідача подано митну декларацію за №25UА2019170026481U0 для митного оформлення придбаного товару з документами, перелік яких вказаний у картці відмови. Митну вартість декларантом було заявлено за першим методом (за ціною контракту) в розмірі 22 000 евро.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900190/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209170/2025/000463.

Позивач не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайслисти) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митної декларації №25UA209170026481U0 від 28.03.2025 було надано: рахунок-проформу (proforma invoice) від 26.06.2025 №DRA 0026, рахунок-фактуру від 26.06.2025 №DRA 0026, автотранспортну накладну DRA 0324 від 24.03.2025, платіжний документ, що підтверджують оплату товару від 28.02.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №238 від 26.03.2025 документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу №133 від 26.03.2025, зовнішньоекономічний контракт від 26.02.2025 №390 МАТ, договір про перевезення від 20.03.2025 б/н, комерційну пропозицію від 24.02.2025, копію митної декларації країни відправника №25PL301010000Z0SB9 від 26.03.2025.

Вказані документи в повній мірі відповідають переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України та відображають дійсну вартість поставленого товару, відсутність будь-яких розбіжностей щодо складових ціни, повна відповідність документів, наданих нерезидентом щодо вартості товару та його повна попередня оплата позивачем.

Із змісту спірного рішення не вбачається, які саме документи (із обов`язкового переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МКУ) не надав позивач до декларації та в чому саме полягає обґрунтований сумнів митного органу у правильності визначення митної вартості товару декларантом, які конкретні документи, що мають бути надані декларантом, дають можливість митному органу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Стосовно твердження митного органу щодо правильності визначення витрат на транспортування з огляду на відмінність умов поставки, визначених в митній декларації, інвойсі та декларації країни-відправника, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості) , якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема - витрати на транспортування оцінюваних товарі до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

З поданих до митного оформлення та зафіксованих картці відмови, документів вбачається, що безпосередньо вартість товару визначалася та узгоджувалася сторонами на підставі:

комерційної пропозиції від 24.02.2025, де вартість техніки визначена за комбайн - 17 000 євро, жатка - 4 000 євро, візок - 1 000 євро (22 000 євро);

рахунку-фактурі (інвойсі) від 26.02.2025, де вартість техніки визначена за комбайн - 17 000 євро, жатка - 4 000 євро, візок - 1 000 євро (22 000 євро).

Оплата за товар (3 одиниці техніки) здійснена 28.02.2025 проведена позивачем у розмірі 22 000 євро з посиланням на рахунок-фактуру (інвойс), контракт.

Таким чином, формування, погодження, визначення ціни саме за товар не стосуються та не пов`язані з умовами поставки. Тобто, до ціни за техніку на включалися витрати на транспортування, страхування і т.д.

Щоо розбіжностей в документах, поданих до митного оформлення щодо умов поставки, суд зазначає таке.

Відповідно до Правил Інкотермс-2020 умови поставки EXW (Ex Works, Франко завод) означає, що продавець виконує свої обов`язки, надаючи товар в розпорядження покупця на своїй території (например, на складі, в цеху, на заводі). Покупець бере на себе всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи навантаження, оформлення експорта та імпорта, а також всі подальші процедури.

Згідно Правил Інкотермс-2020 умови поставки FCA означають, що Продавець зобов`язаний передати товар у розпорядження перевізника, призначеного покупцем, у зазначеному місці. Це може бути склад, транспортний вузол або митний термінал. Продавець також відповідає за експортне митне оформлення, що робить FCA особливо зручним для угод, які потребують дотримання експортних процедур. Покупець бере на себе всі подальші ризики і витрати, включно з транспортуванням, страхуванням та імпортним оформленням. Нерезидентом в проформі-інвойсі помилково було зазначено FCA, яке відповідно знайшло своє відображення митній декларації. Сторонами було погоджено та виконано умови поставки EXW, що підтверджується інформацією декларації країни-відправника від 26.03.2025та листом нерезидента від 01.04.2025.

Відповідачем не надано доказів, що надані позивачем під час митного оформлення задекларованого товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вищезазначене в цілому свідчить, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу документи, що необхідні для визначення митної вартості за основним методом та її підтверджують. У наданих декларантом документах відсутні розбіжності та неузгодженості.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якіио документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, обов`язок подання декларантом вказаних документів надається лише у випадку, якщо у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд не встановив.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метол застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

У спірних обставинах позивач застосував основний метод. Відповідач не погодився, вважаючи, що мав бути застосований резервний.

Згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості зі ідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки, митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням технічного стану придбаної техніки, виробника, комплектації та ін.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Так, відповідач в обгрунтування прийнятого ним рішень вказує митну декларацію від 04.11.2024 №UА205030/2024/13291, утім, не наводить жодних порівнянь та

характеристик безпосередньо техніки, які б вказували, що вона є подібною (аналогічною) придбаній позивачем.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Окрім цього, відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24,05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митної вартості поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення Ііюло зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) тррдрів, умов поставки, комерційних умов тощо: також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд встановив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16.

За приписами ч. 5 ст, 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачем були надані для митного оформлення товару документи, що містять достовірні та об`єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару саме за ціною договору.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900190/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209170/2025/000463.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900190/2 від 01.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209170/2025/000463.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Партнер” (код ЄДРПОУ 37239812) сплачений судовий збір в сумі 16596 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) 86 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення складене та підписане 05.01.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО