Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №560/14669/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14669/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки позивачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху після віткриття, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог залишено без розгляду.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно з ухвалою не скористався, жодних документів до суду не подав.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами та доданими документами про надання відстрочки від мобілізації, на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач є особою з інвалідністю 2 групи.

В подальшому, у відповідь на адвокатський запит, позивача повідомлено про те, що протоколом №13 від 07.03.2025 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення відмовити у наданні відстрочки згідно з пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадянину ОСОБА_1 .

Причина відмови: заява не відповідає вимогам Додатку 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період Постанова КМУ від 16.05.2024 №560.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введений в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статті 23 Закону №3543-XII.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки (далі - Порядок №560).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з вимогами пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Тобто, Порядком №560 передбачено, що за результатом розгляду заяви військовозобов`язаного комісія приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Разом з тим, додатком 5 до Порядку №560 передбачений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи довічно, що підтверджується довідкою від 30.10.2019 серії АВ №0050986 виданою Кам`янець-Подільською міжрайонною МСЕК.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивач відноситься до кола осіб, на яких розповсюджується дія пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Крім того, суд звертає увагу, що позивачу 18.09.2024 надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, що підтверджується довідкою відповідача від 18.09.2024 №710/1, тобто з аналогічних підстав.

Суд вважає, що оскільки позивачем підтверджено його право на отримання відстрочки від призову на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ шляхом надання належних документів відповідачу, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом №13 від 07.03.2025 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується зобов`язання відповідача вчинити дії суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку суд вважає, що оскільки позивачем виконано усі необхідні вимоги для отримання відстрочки від призову, та подано перелік необхідних документів, які дають йому право на отримання такої відстрочки та враховуючи те, що позивач до звернення до суду з цим позовом отримував відстрочку від призову на аналогічній підставі, а тому суд вважає за необхідне за для повного захисту порушених прав позивача, зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності підстав винесення оскаржуваного рішення, а позивач в свою чергу довів його право на отримання відстрочки від призову на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині необхідно задоволити.

Разом з тим, суд вважає відсутніми підстави для задоволення ряду похідних позовних вимог (здійснення розгляду заяв, зобов`язання надання відповіді на них, відмові у допуску представника позивача до канцелярії ІНФОРМАЦІЯ_1 тощо), оскільки фактично їх задоволення не призводить до відновлення порушених прав позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому ці судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Разом з тим, суд вважає, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження надання правової допомоги, а саме позивач не надав документи що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

У п. 3.5 договору №1512-154 від 16.04.2024 про надання професійної правничої (правової) допомоги зазначено, що сплата гонорару виконавця та покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі.

Рахунок - акт про приймання виконаних робіт про надання професійної правничої (правової) допомоги, складний сторонами 22.05.2025 містить інформацію про те, що оплата за таким рахунком означає згоду замовника з виконаними роботами, наданими послугами та понесеними витратами.

Доказів про існування додаткової домовленості щодо здійснення оплати гонорару в матеріалах справи відсутні, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн. суд зазначає наступне. Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу. Зокрема, стаття 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3).

Згідно з пунктом 4 та 5 вищезазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивач не надав належних обґрунтувань щодо факту заподіяння їй моральних або фізичних страждань внаслідок протиправних дій відповідача, не зазначив, а також не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача, що оспорюються.

Доводи позивача у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично лише обмежуються посиланням позивача на заподіяння йому моральної шкоди.

Відтак, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, обов`язок доказування факту заподіяння такої шкоди несе саме позивач.

Однак, під час розгляду справи суду не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між такою шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №13 від 07.03.2025 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя П.І. Салюк