Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №460/17371/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 січня 2026 року м. Рівне№460/17371/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця від 02.09.2025 року № 172850000098.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Рівненській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, на пенсію на умовах Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, здійснивши її перерахунок та виплату з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 25.08.2025 року.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 25.08.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889- VII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.08.2025 року № № 7.13-22-13/43 та 7.13-22- 13/44, виданих Рівненською митницею Держмитслужби та виплату з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ у Рівненській області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, який набув чинності 1 травня 2016 року. Зазначає, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за принципом екстериторіальності її документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 02.09.2025 №172850000098 позивачці відмовлено у зв`язку із відсутністю правових підстав. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправним, тому звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 1, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленому ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України №1058 право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. З огляду на викладене, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, та мають вік і страховий стаж, що передбачені ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон №889-VII). Зазначену заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого від 02.09.2025 №172850000098 позивачці відмовлено у переході на пенсію.

Вказане рішення мотивоване тим, що посадовим особам органів митної служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 573 Митного кодексу України. Таким чином, посадові особи органів митної служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу" не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Стаж роботи в митній службі на посадах, на яких були присвоєні персональні звання, згідно Закону № 889 не зараховуються до стажу державної служби, що не дає права на перерахунок. Додатково зазначено, стаж роботи в митній службі на посадах, на яких були присвоєні персональні звання, згідно Закону № 889 не зараховуються до стажу державної служби, що не дає права на перерахунок ОСОБА_1 .

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своєї бездіяльності, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 стаття 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Судом встановлено, що позивачці призначено пенсію по віку за нормами Закону № 1058-IV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, однак за призначенням пенсії відповідно до Законом України № 889-VIII позивач із заявою від 19.03.2025 звернувся вперше.

Тобто, в даній справі має місце призначення пенсії за іншим Законом, зокрема за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення стажу державної служби від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема:

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Як свідчать записи трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , в період з 15.04.1997 обіймала посади в органах митної служби. Згідно з довідкою Рівненської митниці № 7.13-1/12/10-12/5625 від 11.08.2025 стаж державної служби ОСОБА_1 згідно з Законом № 889-VIII складає 27 років 11 місяців 10 днів.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.11.1982 містяться наступні записи про періоди роботи:

записом №15 призначена 23.10.1997 року на посаду старшого інспектора сектору статистики та контролю відділу статистики, контролю та аналізу Рівненської митниці

записом №19 призначена 11.03.2002 року на посаду начальника сектора статистики та контролю відділу статистики, контролю та аналізу Рівненської митниці.

записом №23 сектор статистики та контролю відділу статистики, контролю та аналізу перейменовано у сектор митної статистики, звітності та контролю у сфері ЗЕД відділу інформаційної роботи та митної статистики

записом №24 переведена 30.01.2012 року на посаду заступника начальника відділу митних інформаційних технологій - начальника сектора митної статистики Рівненської митниці .

записом №26 звільнена 29.05.2013 року з посади заступника начальника відділу - начальника сектора митної статистики відділу митних інформаційних технологій Рівненської митниці у порядку переведення до Рівненської митниці Міндоходів

записом №27 призначена 30.05.2013 року на посаду завідувача сектору технічних систем митного контролю Адміністративно-господарського управління Рівненської митниці Міндоходів .

записом №31 переведена 20.02.2014 року на посаду головного державного інспектора відділу організації митного контролю Рівненської митниці Міндоходів.

записом №32 переведена 05.12.2014 року на посаду завідувача сектору митної статистики Рівненської митниці ДФС.

записом №33 звільнена 04.12.2019 року з посади Рівненська митниця № 7.13-1/12/10-12/5625 від 11.08.2025 завідувача сектору митної статистики Рівненської митниці ДФС у порядку переведення до Поліської митниці Держмителужби.

записом №34 призначена 05.12.2019 року на посаду завідувача сектору митної статистики та захисту інформації Поліської митниці Держмитслужби в порядку переведення з Рівненської митниці ДФС

записом №37 переведена 03.08.2020 року на посаду заступника начальника відділу митних інформаційних технологій та статистики Поліської митниці Держмитслужби.

записом №38 звільнена 14.07.2021 року з посади заступника начальника відділу митних інформаційних технологій та статистики Поліської митниці Держмитслужби в порядку переведення до Рівненської митниці

записом №39 призначена 15.07.2021 року на посаду завідувача сектору митної статистики Рівненської митниці в порядку переведення з Поліської митниці Держмитслужби.

записом №40 переведена 03.07.2023 року на посаду завідувача сектору митної статистики Рівненської митниці, шляхом укладання контракту про проходження державної служби.

Записом №41 припинена державна служба та звільнена 24.03.2025 року з посади завідувача сектору митної статистики Рівненської митниці, у зв`язку із досягненням нею 65-річного віку.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність наведеної в трудовій книжці позивача інформації. Проте, відповідач заперечує саму можливість зарахування періоду її роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, оскільки в цей період їй присвоювалися спеціальні звання.

Суд такі твердження відповідача оцінює критично та відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, до 01.05.2016 визначав Закон № 3723-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-ХІІ державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В силу приписів ч.17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Частиною 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Тобто, правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Відповідно до ст.408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11 липня 2002 року № 92-IV) (далі - МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Згідно із ч.1 ст.413 МК України у вказаній вище редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.588 МК України (у редакції Закону від 13 березня 2012 року № 4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Як уже зазначалось судом раніше, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, ч.3 ст.154 МК України в редакції Закону № 1970-XII).

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 25.08.2025, у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.

Отже, відмова відповідача 2 в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.09.2025 року № 172850000098 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Похідна вимога про зобов`язання перевести позивача на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» також підлягає задоволенню.

Разом з тим, варто зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.

При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

- пункт 1.1. розділу І – заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

- пункт 4.1. розділу IV – заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

- пункт 4.2. розділу IV – після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону “Про державну службу”.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону “Про державну службу” має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

У той же час, за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії.

Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

Не є спірним у справі, що заяву про переведення на інший вид пенсії позивачем подано до територіального органу Пенсійного фонду за місцем його проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Подана заява, з урахуванням принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло оскаржуване рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії.

При цьому, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для розгляду заяви про переведення на інший вид пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про переведення на інший вид пенсії, було зобов`язане здійснювати виплату такої пенсії.

Крім цього, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).

В матеріалах справи наявні довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 25.08.2025 №7.13-22-13/43, №7.13-22-13/44, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.09.2025 року № 172850000098; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV на пенсію за віком, що призначається на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.08.2025 року №7.13-22-13/43, №7.13-22-13/44, виданих Рівненською митницею.

Як встановлено судом, позивач, одночасно з поданням заяви про переведення його на пенсію за віком як держслужбовця, надав усі необхідні документи для призначення такої пенсії.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на викладене, позивача має бути переведено на інший вид пенсії з 25.08.2025.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що оцінка таких обставин не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, частково знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.09.2025 року № 172850000098.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 25.08.2025 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV на пенсію за віком, що призначається на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 25.08.2025 виплачувати ОСОБА_1 на умовах пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.08.2025 року №7.13-22-13/43 та №7.13-22- 13/44, виданих Рівненською митницею Держмитслужби та виплату з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківськй області судовий збір у сумі 484,48грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ 20551088)

Суддя В.В. Щербаков