Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №300/4949/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. справа № 300/4949/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Стефанишина Ігоря Ярославовича (Окружна прокуратура міста Івано-Франківська) до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська Стефанишин Ігор Ярославович (надалі, також – позивач, Окружна прокуратура) звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (надалі, також – відповідач, міська рада, Івано-Франківська міська рада), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту – села Драгомирчани та подальшого її затвердження;

- зобов`язати Івано-Франківську міську раду вчинити дії до виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту села Драгомирчани та її затвердження та оприлюднення в порядку визначеному чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства при визначенні розміру орендної плати за землі комунальної власності на території підвідомчій окружній прокуратурі, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено порушення вимог чинного земельного законодавства в діяльності Івано-Франківської міської ради. Зокрема, за доводами позивача, на час звернення до суду із цією позовною заявою, на території села Драгомирчани Івано-Франківської міської територіальної громади є чинною нормативна грошова оцінка земель, що була затверджена рішенням Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 07.06.2016 №173-07/2016, тобто 9 років тому. При цьому, Окружна прокуратура наголошує, що відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV (надалі, також – Закон №1378-IV ) нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. На переконання позивача, не проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту – села Драгомирчани Івано-Франківської міської територіальної громади у строки, встановлені статтею 18 Закону №1378-IV, призводить до неналежного визначення розміру плати за землю та неповного надходження коштів з плати за землю до місцевого бюджету, що в свою чергу, порушує інтереси територіальної громади та держави в цілому.

Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту – села Драгомирчани та подальшого її затвердження, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.20-21).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 04.08.2025 (а.с.25-34). Івано-Франківська міська рада вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що рішення Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 №312-2 "Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Івано-Франківської міської ради" вирішено реорганізувати Драгомирчанську сільську раду шляхом приєднання до Івано-Франківської міської. Надалі, рішенням Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 №125-36 "Про земельні питання" надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, зокрема – села Драгомирчани. Водночас, за доводами міської ради, наразі існує необхідність у розробці нової нормативно-грошової оцінки земель 12 населених пунктів Івано-Франківської міської територіальної громади, що в свою чергу потребує значних фінансових витрат з міського бюджету на фінансування такого виду робіт, а відтак, такі роботи проводиться поступово. З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Рішенням Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 07.06.2016 №173-07/2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.12).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області" від 12.06.2020 №714-р (https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/714-2020-%D1%80#n7) м. Івано-Франківськ визначено адміністративним центром та затверджено територію Івано-Франківської міської територіальної громади, до якої увійшли такі територіальні громади: Березівська, Братковецька, Добровлянська, Драгомирчанська, Колодіївська, Підлузька, Підпечерівська, Радчанська, Узинська, Черніївська, Чукалівська (Тисменицький район), Каміннецька, Тисменичанська (Надвірнянський район), Вовчинецька, Криховецька, Микитинецька, Угорницька, Хриплинська (Івано-Франківська міська рада).

Також, рішенням Івано-Франківської міської ради "Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Івано-Франківської міської ради" від 11.12.2020 №312-2 вирішено реорганізувати Драгомирчанську сільську раду (ЄДРПОУ 20559749) шляхом приєднання до Івано-Франківської міської ради (ЄДРПОУ 33644700) (пункт 2 Рішення) (а.с14-15)

Відповідно до пункту 11 коментованого рішення Івано-Франківська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад, що приєднуються.

Рішенням Івано-Франківської міської ради "Про земельні питання" від 15.06.2023 №125-36 надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, зокрема села Драгомирчани (а.с.13).

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури звертався до відповідача із листом від 25.06.2025 №09.50-69-2877ВИХ-25, в якому серед іншого, просив надати інформацію щодо вжиття заходів щодо розроблення нової нормативного грошової оцінки земель населеного пункту села Узин (прийняття рішення про виготовлення нової документації, укладення договору на виготовлення технічної документації тощо) (а.с.8-9).

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, листом від 04.07.2025 №09/01-09/3763 повідомив, що станом на 30.06.2025 проводиться підготовча робота щодо проведення нормативно грошової оцінки земель населеного пункту села Драгомирчани (а.с.10).

Вважаючи протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту – села Драгомирчани та подальшого її затвердження, Окружна прокуратура в інтересах держави звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (надалі, також – Закон №1697-VІІ) та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України).

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 23 Закону №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами 4, 5 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор, в кожному конкретному випадку, самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 і від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного слідує, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі, також – Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За таких обставин, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права територіальних громад. Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів статті 2 КАС України, суд виходить із такого.

Закон України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Відповідно до статті 1 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із статтею 3 Закону №1378-IV об`єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Статтею 5 Закону №1378-IV передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, серед інших, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок (статті 7 Закону №1378-IV).

Статтею 13 Закону №1378-IV визначено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

визначення розміру земельного податку;

визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки);

визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

визначення втрат лісогосподарського виробництва;

розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

відчуження земельних ділянок державної, комунальної власності, якщо відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 Закону №1378-IV).

Відповідно до стаття 18 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно із статтею 20 Закону №1378-IV за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

В силу приписів статті 22 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (надалі, також – Закон №858-IV) землеустрій здійснюється на підставі, зокрема, рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації).

Технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації (стаття 23 Закону №1378-IV).

Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом. Оцінка земель проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку земель" за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону №858-IV ).

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Проаналізувавши наведені норми, суд констатує, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок є обов`язковою складовою при визначенні обов`язкових платежів до бюджету, в тому числі й місцевого, тому вона має бути актуальною, зокрема щодо земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення має проводитись органом місцевого самоврядування не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Зазначені вимоги є імперативними, тому їх невиконання свідчить про наявність бездіяльності з боку органу місцевого самоврядування та має наслідком зменшення надходжень до Державного та місцевого бюджетів, що порушує інтереси не тільки територіальної громади а й держави.

Верховним Судом України в постанові від 11 травня 2016 року у справі №6-824цс16 зазначено, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати та земельного податку до місцевого бюджету у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, тому помилково вважати факт не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальним порушенням.

Суд враховує, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 №125-36 "Про земельні питання" (а.с.13) надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, зокрема села Драгомирчани.

Однак, станом на день звернення прокурора із цією позовною заявою до суду та вирішення справи по суті технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту села Драгомирчани не виготовлена, а тому судом встановлено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нормативної грошової оцінки земель села Драгомирчани.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача вчинити дії, які не було вчинено, зокрема щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту - села Драгомирчани, її затвердження та оприлюднення в порядку визначеному чинним законодавством.

Суд при прийнятті даного рішення застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України": згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

З урахуванням наведеної позиції, суд вважає, що надав відповідь на кожен вагомий аргумент сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивач у цій справі в розумінні КАС України є суб`єктом владних повноважень, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту – села Драгомирчани та подальшого її затвердження.

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду виготовити технічну документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту села Драгомирчани, затвердити її та оприлюднити в порядку визначеному чинним законодавством.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська (Окружна прокуратура міста Івано-Франківська), адреса: вул. Мулика, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 03530483;

відповідач – Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ – 33644700.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.