Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №160/30962/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокуСправа №160/30962/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення відомостей про зняття ОСОБА_1 з обліку на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 квітня 2001 року та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , видане ІНФОРМАЦІЯ_3 29 червня 2021 року протиправною;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести коректні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо зняття ОСОБА_1 з обліку на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 квітня 2001 року та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , видане ІНФОРМАЦІЯ_3 29 червня 2021 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з розшуку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 10 квітня 2001 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до абз. 6 ст. 14 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, попри так відомості, встановив, що у застосунку Резерв+ відносно нього обліковується запис про оголошення у розшук внаслідок порушення правил військового обліку. Намагаючись з`ясувати означені обставини позивач неодноразово звертався до відповідача із відповідними запитами. Водночас, отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01/2986, у якому зазначено, що подану заяву повернуто без розгляду з підстав недодержання вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме, через відсутність зазначення місця проживання заявника. Вважаючи такі дії у сукупностями із відмовою у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також у виключенні його з військового обліку, з боку відповідача проявом протиправної бездіяльності, позивач просить суд задовольнити позов у обраний спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , позивача визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку.

11.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні дані із тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та виключити із розшуку ТЦК.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01/2986 позивача повідомлено, що подану заяву повернуто без розгляду з підстав недодержання вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме, через відсутність зазначення місця проживання заявника.

Указані обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що на підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служб безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних.

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби має здійснюватись на підставі Закону №2232-ХІІ.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 «Про затвердження положення про територіальні центри комплектування» - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним звільнення їх від призову на строкову військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, які надаються в установленому порядку.

Суд встановив, що з метою реалізації права щодо виключена з військового обліку, 11.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні дані із тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та виключити із розшуку ТЦК.

Однак, відповіді по суті цього звернення як і інших матеріали справи не містять. Натомість, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01/2986 позивача повідомлено, що подану заяву від 11.09.2025 року повернуто без розгляду з підстав недодержання вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме, через відсутність зазначення місця проживання заявника

На переконання суду, такі дії відповідача є проявом надмірного формалізму та свідчить про допущення протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяв позивача від 11.09.2025 року, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує про відомі йому засоби електронного зв`язку, зазначені позивачем під час актуалізації персональних даних.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у розгляді його заяви.

Щодо обраного позивачем способу відновлення порушеного права суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Розглянувши справу, суд встановив, що відповідач не розглянув заяву позивача від 11.09.2025 року по суті порушеного питання.

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 11.09.2025 року та зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 11.09.2025 року й прийняти рішення (надати відповідь) по суті порушеного питання.

Підстав для зобов`язання відповідача виключити з військового обліку та розшуку суд наразі не вбачає, з огляду на їх передчасність, адже станом на момент розгляду цієї справи відповідач не надав відповіді із приводу порушених у заяві питань.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.

.Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.09.2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином розглянути заяву позивача від 11.09.2025 року та прийняти рішення (надати відповідь) по суті порушеного питання.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна