Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №564/3846/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3846/25

16 грудня 2025 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Зберун К.Ф.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання сина,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що вона з відповідачем ОСОБА_2 є батьками зниклого безвісти у період дії воєнного стану під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» 50 % грошового забезпечення зниклого безвіти військовослужбовця розподіляються серед його родичів. Вона отримаує 25 % грошового забезпечення зниклого безвісти сина військовослужбовця ОСОБА_1 , інші 25 % депонуються на ім`я його батька ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Позивач вважає, що є підстави для відмови і виплати відповідачу ОСОБА_2 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, його сина ОСОБА_1 , оскільки він за його життя ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання сина, не забезпечував матеріально, участі його вихованні та навчанні не приймав.

Зокрема, вказує, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі з 14.05.1994, мають трьох дітей: ОСОБА_3 ,1995 року народження, ОСОБА_4 , 1999 року народження, ОСОБА_5 ,2001 року народження. У лютому 2025 шюб між ними розірвано. Однак, подружні стосунки між ними та спільне проживання припинено ще у серпні 2004 року. Діти залишилися проживати разом із нею та перебували на її утриманні. Присуджені рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16.08.2004 аліменти на утримання неповнолітніх дітей відповідач не сплачував, заборгованість станом на 06.06.2018 становила 14369 грн. 10 коп., яка до цього часу не погашена. Ніякої участі в житті дітей відповідач не приймав, тому вважає, що отанній не має права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти сина.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила заявлені вимоги задовольнити. Крім того пояснила, що з відповідачем не проживала однією сім`єю з 2005 року, неповнолітні діти перебували на її утриманні, вдповідач не приймав жодної участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні, не відвідував їх та не цікавився їх життям, розвитком, навчанням, зловживав спиртними напоями, вів аморальний спосіб життя. Відповідач став цікавитися сином ОСОБА_1 після того, як він зник безвісти 29.12.2024 в зоні бойових дій. Вважає, що у зв`язку з ухиленням відповідача від утримання сина до його повноліття, він не має права на отримання грошового забезпечення останнього.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України, військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень чи заяв до суду не подавали.

Заслухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 29.12.2024 під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії поблизу населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками зниклого безвісти 29.12.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_2 , виданим 09.03.1999 р. Костопільським райвідділом РАГС Рівненської області.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2025 на підставі п. 6 ст. 9 Закону України «Про осціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 50 % грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 депонується, інші 50 % розподіляються серед його родичів, 25 % грошового забезпечення отримує матір ОСОБА_1 , батько зниклого безвісти ОСОБА_2 із заявою про виплати не звертався, його частка у розмірі 25 % депонується. Наведене також підтверджується інформаційною довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2025 про нараховане грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.01.2025 до 31.12.2025.

Із паспорта позивача ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , виданого 11.03.1998 Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, а також зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , виданого 16.04.2015 Костопільським РС УДМС України в Рівненській області, витягу з реєстру Малолюбашанської територіальної громади від 09.07.2025 вбачається, що вони проживали та були зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 01.12.2025 №415/02 відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрованим не був, разом із сім`єю не проживав, участі у вихованні дітей не приймав.

Відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 серпня 2004 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 33 грн. 33 коп. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 13.07.2004 р. і до досягнення ними повноліття.

Із довідки Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області № 17545 від 11.06.2025 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 13377422 згідно виконавчого листа № 2-1394, виданого 05.10.2004 Костопільським районним судом Рівненської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 33,33 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 13.07.2004 і до повноліття старшої дитини. 06.06.2018 виконавче провадження завершене згідно п. 7 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», аліменти боржником не сплачувалися, заборгованість станом на 06.06.2018 становила 14369 грн. 10 коп.

У довідці Управління соціальної та ветеранської політики Рівненської РДА Рівненської області від 25.11.2025 зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Костопільської РДА та отримувала тимачсову державну допомогу дітям, а саме на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначену на період з 01.08.2015 до 28.02.2017.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні показали, що сім`ю позивача знають більше 20 років, з 2005 року сторони разом не проживають. Позивач сама утримувала та виховувала трьох дітей, відповідач аліменти не сплачував, ухилявся від їх матеріального забезпечення, дітьми взагалі не цікавився, жодної участі у їх вихованні не приймав, зловживав спиртними напоями.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, син позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 29.12.2024 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт ухиляння відповідача ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання свого сина ОСОБА_1 .

Зазначених обставин відповідачем не спростовано та жодних належних і допустимих доказів того, що він не ухилявся від утримання сина ОСОБА_1 , а виконував свої батьківські обов`язки належним чином, приймав участь у його вихованні, утримував його та піклувався ним не надано.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у зв`язку із доведенням факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання загиблого сина - військовослужбовця ОСОБА_1 права позивача ОСОБА_1 , яка самостійно займалася вихованням та утриманням сина, мають бути захищенні шляхом задоволення її позовних вимог про встановлення даного факту, що надасть їй можливість після набранням рішенням законної сили звернення до компетентного органу щодо припинення нарахування та виплати відповідачу грошового забезпечення.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не завляють самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання сина - задовольнити.

Встановити факт ухиляння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від виконання обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зник безвісти 29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області, за його життя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2025 року

Суддя: Р. М. Снітчук