Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №554/8778/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 16.12.2025Справа № 554/8778/25

Провадження № 2/554/3870/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Сініцина Е.М.,

за участю секретаря – Кувіти М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Кредитним договором № 118132019 від 05.12.2021 року у розмірі 34 401,8 грн., з яких 11 000 грн. - тіло кредиту, 23 401,8 грн. - проценти за користування кредитом, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі сплати судового збору 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу – 7 000,00 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач на підставі Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (що укладений внаслідок укладання договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; №30/1023-01 від 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс») є новим кредитором за Кредитним договором № 118132019 від 05.12.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , за яким у ОСОБА_1 виникла заборгованість.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.08.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача про дату та час засідання повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надіслала відзив на позовну заяву зазначивши, що вона готова з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» врегулювати дане питання (в частині повернення коштів, які нею дійсно були отримані в розмірі 11 000 гривень та відсотки за користування коштами, які будуть обумовлені сторонами), в мирний, цивілізований спосіб. Вважає за необхідне також спростувати, що нею були отримані письмові повідомлення, щодо укладення договорів факторингу між позивачем та іншими підприємствами про які йдеться у позові і на чому наполягає позивач. Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж, однак, цього не було зроблено іншою стороною. Вона також не була ознайомлена з Правилами про надання грошових коштів у позику, а також редакцією кредитного договору про які вказує позивач по справі. Також зазначає про ненадання доказів позивачем. Вважає, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» документально не підтвердило, що має право звертатися до суду з даним позовом про стягнення з неї заборгованості. Позов не визнає повністю.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якому повністю підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, а також вказав, що вони підтверджені документальними доказами. Стосовно направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора з посиланням на ч.1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» зазначив, що у разі не сплати боржником заборгованості за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 05 грудня 2021 року № 118132019, за умовами якого кредитор зобов`язався видати кредит у сумі 11 000 грн., а позичальник повернути гроші з нарахованими відсотками, що підтверджується копіями кредитного договору №118132019 від 05.12.2021 року з додатками, паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», довідкою (про ідентифікацію) щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» затвердженого наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 20_11/2021, що свідчить про укладання кредитного договору сторонами в електронній формі.

Крім того, зазначена копія кредитного договору містить електронні підписи одноразовим ідентифікатором. Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор – MNV85GR2 направлено відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним у заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Натомість, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі, що встановлений договором – 11 000 гривень, що підтверджується Платіжним дорученням № 1d2e31ef-517a-46a3-acf1-76e177e4bea8 від 05.12.2021 року, а також Випискою з особового рахунка за Кредитним договором №118132019, ПІБ: ОСОБА_1 , стосовно перерахування коштів на суму 11 000 гривень.

Відповідач належним чином договірні зобов`язання не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджено Детальним розрахунком за вказаним договором та Випискою з особового рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання - є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» - право вимоги від клієнта до Фактора переходить в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку, а також в п.1.3 Договору – «Право вимоги» означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за яким настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Додатковою угодою №27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеною 31 грудня 2021 року, строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

Згідно Реєстру прав вимоги №172 від 08.02.2022 року, право вимоги від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» до боржника ОСОБА_1 у розмірі 29 484,80 гривень, з яких 11 000,00 грн. – заборгованість по основному боргу, 18 484,80 грн. - заборгованість по відсоткам.

Позивачем набуто право грошової вимоги за Кредитним договором № 118132019 від 05.12.2021 року внаслідок переходу права від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» при укладанні Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» внаслідок укладання Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року.

Реєстрами прав вимоги №1 від 30.10.2023 року та від 29.05.2025 року, підтверджується, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло до позивача, однак не в розмірі 34 401,80 гривень, який був набутий ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» у розмірі 29 484,80 гривень, то до ТОВ «Юніт Капітал» не могло перейти право вимоги у розмірі, що зазначений в позові – 34 401,80 гривень.

Відповідно, позовні вимоги в розміру заборгованості 34 401,80 гривень, підлягають задоволенню частково, лише у розмірі 29 484,80 гривень.

Щодо тверджень відповідачки, про те, що нею не були отримані письмові повідомлення, щодо укладення договорів факторингу між позивачем та іншими фінансовими установами про які йдеться у позові, суд зазначає, що погоджується з позицією відповідача про те, що якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Більше того, відповідачка в Відзиві підтвердила факт отримання кредитних коштів від кредитора у розмірі 11 000,00 гривень, згідно умов вказаного договору, та не заперечує обов`язку повернення вказаних коштів разом з відсотками.

Позивачем надані належні та допустимі докази, що підтверджують позовні вимоги, хоча в меншому розміру заборгованості, тому посилання відповідачки в цій частині є необґрунтованим і безпідставним.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору пропорційно задоволених вимог у розмірі 2 076,20 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частинах 5,6 ст.137 ЦПК України зазначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що до заявлених вимог, в тому числі і до вимог про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають застосуванню норми статей 12,13,81 ЦПК України, які узгоджуються зі статтями 2,6 ЦПК України.

Крім того, в частинах 1-3 статті 89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України - Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На переконання суду, розмір суми на відшкодування витрат на правову допомогу повинний бути оцінений судом, без клопотання сторони, яка не заявляла про зменшення витрат на правову допомогу.

Так, представником позивача надано підтвердження витрат позивача на професійну правову допомогу: Договір №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року про надання правничої допомоги, Додаткова угода №25770579440 від 30.05.2025 року; Акт прийму - передачі наданих послуг на суму 7 000,00 гривень.

Таким чином, суд вважає доведеним розмір витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., що є співмірним із складністю справи, об`ємом виконаних робіт.

На підставі ст.ст. 526,626,628,1046,1049,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №118132019 від 05 грудня 2021 рокуу загальному розмірі – 29 484,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму коштів витрачених на оплату судового збору у розмірі 2 076,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму коштів на оплату правової допомоги у розмірі 7 000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя Е.М. Сініцин.