Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №376/1000/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1000/25

Провадження № 2/376/885/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря Гіптенко Є.О.

розглянувши в місті Сквирі Київської області у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивача звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .. Після смерті останньої відкрилась спадщина на нерухоме майно в тому числі на: житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована біля будинку. Позивач у встановлений строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 30.04.2025 року постановою державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори Савченко С.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки не надано жодних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,15 га, яка розташована біля будинку, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Ухвалою судді від 07.04.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк до п?яти днів з моменту вручення ухвали для усунення недоліків.

12.05.2025 р. позивач подала заяву про усунення недоліків.

12.05.2025 р. з метою виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою уточнення місця реєстрації відповідача.

09.06.2025 р. від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на вказаний запит.

Ухвалою суду від 09.06.2025 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.06.2025 р. постановлено витребувати у державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 , належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

11.07.2025 р. на адресу суду надійшла витребувана копія спадкової справи.

13.10.2025 р. судом здійснено запит до Сквирської міської ради Київської області.

05.11.2025 р. надійшла відповідь на вказаний запит.

У судове засідання по справі позивач не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, окрім того просила суд вимогу про визначення права власності на земельну ділянку залишити без розгляду, у іншій частині позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок визнав та просив задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно ініціювала питання залишення частини позовних вимог без розгляду.

Право на пред`явлення позову, як і право на звернення до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, належить до дискреційних повноважень позивача.

На підставі викладеного,суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, а тому позов в частині визначення права власності на земельну ділянку слід залишити без розгляду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно з рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30.09.2010 р. по справі № 2-о-62/2009, позивач ОСОБА_1 є донькою покійної ОСОБА_3 (а.с.15).

За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами (а.с. 17-20).

Відповідно до заповіту, посвідченому державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори 15.06.1979 р. та зареєстрованим в реєстрі за №979, ОСОБА_3 заповіла частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_5 (а.с.50).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №144/2005, заведеної після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, звернувшись протягом шестимісячного строку до нотаріальної контори, за її заявою відкрита спадкова справа.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданою Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 125 (а.с. 23).

Відповідно до листа державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори Савченко Марини Анатоліївни спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена не була (а.с. 91).

Постановою державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв?язку з тим, що не надано жодного документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с. 34).

Вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 17-18) та свідоцтва про право власності (а.с. 19-20).

За вищевикладених обставин судом встановлено неможливість оформлення ОСОБА_1 своїх спадкових прав та отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок.

Інших спадкоємців, які б претендували на майно після смерті спадкодавця, в тому числі осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадковому майні не має.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину ( частина 3 ст. 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Вирішуючи спірні правовідносини судом враховано, що в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Як встановлено судом, і це підтверджується наявними доказами, а також матеріалами спадкової справи, померлій ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності від 02.12.1997 року та свідоцтва про право на спадщину від 02.12.1997 року, належав житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Позивач є спадкоємцем за законом, яка у встановленому законом порядку звернулась із заявою про прийняття спадщини. Однак, позивач на даний час позбавлена можливості отримати відповідне свідоцтво та зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, оскільки правовстановлюючі документи на спірну квартиру відсутні, а отримати їх дублікат неможливо, чим порушується її право на спадкування, а тому її порушені права підлягають захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.4, 15, 16, 316-318, 328, 1216-1218, 1223, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Заяву позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду - задовольнити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г.Батовріна