Постанова від 30 грудня 2025 р. у справі №371/2307/25 — Миронівський районний суд Київської області

31.12.2025

Єдиний унікальний № 371/2307/25

провадження № 3/371/815/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року м. Миронівка

ЄУН 371/2307/25

Провадження 3/371/815/25

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , не працює

за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А :

Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАД № 242094 про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

За змістом протоколу ОСОБА_1 , яка є опікуном малодітньої ОСОБА_2 , 2012 року народження, неналежно виконує обов`язки щодо її виховання та забезпечення необхідних умов навчання, в результаті чого ОСОБА_2 систематично не відвідувала навчальний заклад, з 74 навчальних днів була присутня лише 23 дні, чим порушила вимоги статті 8 Закону України «Про охорону здоров`я».

В судовому засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що вона належним чином виконує свої обов`язки опікуна по відношенню до малолітньої ОСОБА_2 , яка є її онукою. Після смерті матері онуки вона виховує дитину, піклується про її здоров`я, фізичний стан та навчання, посильну допомогу надавав її біологічний батько. Онука займалася спортом, не пропускала уроки. Після загибелі батька вона стала замкнена та неслухняна, весчь час лежить, не реагує на неї. Вона вимушена була повідомити про поведінку онуки орган опіки та піклування, з нею працював психолог, проте позитивних наслідків такі кроки поки не мають.

У відповідності до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об`єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція статті 184 КУпАП є бланкетною, а особа, яка визначена статтею 255 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов`язана зазначити в ньому закон/норму закону, яку порушила особа, відносно якої складено протокол.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Зі змісту положень статті 249 СК України вбачається, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

З доданих до протколу матеріфалів вбачається, що ОСОБА_1 розпорядженням Миронівської РДА Київської області № 8 від 17 січня 2015 року призначено опікуеном над малоліьтн6бьою ОСОБА_2 , яківй розпорядженням Миронівської РДА Київської області № 410 від 24 грудня 2014 року надано статус дитини-сироти у зв`язку зі смертю матері.

Зміст складеного протоколу не містить відомостей про те, які дії було вчинено чи не вчинено ОСОБА_1 , які розцінено як невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

У протоколі вказано, що ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги статті 8 Закону України «Про охорону здоров`я», положеннями якої передбачено державний захист права на охорону здоров’я.

ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення у сфері охорони здоров`я. Суб`єктами правопорушень, які підлягають притягненню до відповідальності за порушення законодавства в сфері охорони здоров`я є медичні працівники, керівники закладів охорони здоров`я, а також органи влади чи посадові особи, відповідальні за реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я, залежно від конкретного порушення.

З мотивів ОСОБА_1 , наведених в судовому засіданні, вбачається, що після смерті матері онука спілкувалася з біологічним батьком, який був військовослужбовцем та загинув. Після втрати батька мають місце поведінкові зміни онуки у виді апатії, замкнутості, відмови від спілкування.

Психологічний стан дітей під час війни може характеризуватися тривожністю, страхами, порушеннями сну та апетиту, регресом у розвитку, агресією, апатією, психосоматичними проявами та емоційним виснаженням через постійну небезпеку та стрес, а також втрату звичного життя та близьких. Діти можуть відчувати себе незахищеними, а їхня незріла психіка не може самостійно впоратися з травматичним досвідом.

Дітям критично важлива підтримка дорослих, відчуття безпеки та стабільності. З мотивів ОСОБА_1 вбачається, що вона не нехтує станом онуки, звернулася до органу опіки та піклування, а також психолога.

Така поведінка опікуна не може бути розцінена судом як невиконання обов`язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За умов відсутності належних і допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків по вихованню малолітньої ОСОБА_2 , провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 184 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Л.О. Капшук