Вирок від 04 січня 2026 р. у справі №277/2/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/2/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2026 року селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065540000059 від 20.12.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бараші Ємільчинського району Житомирської області, громадянки України, офіційно непрацюючої, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обов`язок батьків утримувати дітей до повноліття передбачений статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов?язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи с вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст.ст. 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини. Батьки зобов?язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно з ст. 166 СК України, особа, що позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини.

Способи виконання обов?язку утримувати дитину визначені ст. 181 Сімейного кодексу України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області №277/918/14-ц від 07.10.2014, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області (справа №277/918/14-ц від 07.10.2014), яке набрало законної сили 27.10.2014, з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліментну плату на користь ОСОБА_6 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 гривень щомісячно на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття, тобто до 01.05.2025, починаючи стягнення з 02.09.2014 - з дня подачі позовної заяви.

Розпорядженням Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.11.2014 №210, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області №277/918/14-ц від 07.10.2014, опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 , знаючи про свій обов?язок сплачувати встановлені рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області (№277/918/14-1 від 07.10.2014) аліменти на користь ОСОБА_6 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злісно ухилялась від сплати аліментів та його не виконувала з 01.03.2024 пo 30.11.2025.

Так, ОСОБА_3 , будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, тобто можливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, заходів, спрямованих на погашення заборгованості не здійснила, внаслідок чого станом на 30.11.2025 виникла заборгованість в розмірі 35 156 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих платежів за 3 місяці, при цьому розмір загальної заборгованості становить 121588 грн 50 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи працездатною особою, маючи дохід від тимчасових заробітків, знаючи про свій обов?язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , злісно ухилялася від сплати встановлених рішенням Ємільчинського районного Житомирської області (№277/918/14-ц від 07.10.2014) аліментів у період з 01.03.2024 по 30.11.2025 та його не виконувала.

Своїми умисними діями, які виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , слідує, що обвинувачена беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а саме у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) – ОСОБА_4 , погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акта без її участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_7 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченої, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.

До обвинувального акту долучена заява законного представника потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_6 від 31.12.2025 про те, що вона згодна зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Так, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України - є кримінальним проступком.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; ставлення обвинуваченої до скоєного, що полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона на обліку лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога; відповідно до характеристики виконкому Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області обвинувачена схильна до вживання алкогольних напоїв; раніше не судима.

Санкція ч. 1 ст. 164 КК України передбачає застосування до винних осіб такі покарання: громадські роботи на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Враховуючи роз`яснення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зважаючи на відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, враховуючи особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді громадських робіт.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Запобіжних захід у кримінальному провадженні не обирався та, зважаючи на призначене покарання, суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 302, 370, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України, і призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 120 (ста двадцяти) годин.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1