Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №154/3320/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3320/25

3/154/13/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418469, складеного 10.08.2025 інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Долган Б.Є., 10.08.2025 о 13:43 по вул. Травневій в с. Білин, ОСОБА_1 , в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керував саморобним тракторним механізмом б/н в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результат 0,32 % проміле.

ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав та суду пояснив, що 10.08.2025 син його дружини – ОСОБА_2 , на саморобному тракторі привіз його на поле, де вони разом збирали врожай. В якийсь момент ОСОБА_3 відійшов від трактора на інше поле, а він сів на трактор відпочити. В цей час до нього під`їхали працівники поліції та запропонували йому пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився, оскільки жодного разу не був у такій ситуації. Зауважив, що саме ОСОБА_2 кермував трактором, оскільки він – ОСОБА_1 , через відсутність правої нижньої кінцівки, замість якої у нього встановлено протез, не міг цього робити.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Кірносов О.О. в суді заявив клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Своє клопотання обґрунтував тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозаписом, що долучений до справи, зафіксовано лише, як поліцейський автомобіль під`їжджає до саморобного транспортного засобу, який перебуває в нерухомому стані, на якому перебуває ОСОБА_1 . Зауважив, що саморобним транспортним засобом керував ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю можливості керування транспортним засобом особою, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме: відсутністю нижньої кінцівки.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника Кірносова О.О., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідка, суд дійшов таких висновків.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом`якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з`ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з`ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у Постанові N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній керував саморобним тракторним механізмом в стані алкогольного сп`янінням.

На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин до протоколу долучено:

- Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з чеком про проведення тесту на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», згідно яких в організмі ОСОБА_1 виявлено алкоголь 0,32 ‰. В Акті зазначено, що ОСОБА_1 згоден з результатами тесту, проте ані акт, ані чек не містять його підпису;

- DVD-R – диск, який містить кілька фалів з відеозаписами. На одному з відеозаписів зафіксовано, як патрульний автомобіль поліції, рухаючись ґрунтовою дорогою, під`їжджає до саморобного транспортного засобу, який перебуває в нерухомому стані, та на якому сидить ОСОБА_1 . На іншому відеозаписі зафіксована розмова поліцейських з ОСОБА_1 , більшу частину якої неможливо розібрати, а також факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`янінням за допомогою Алкотестера. Факт керування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 на відеозаписах не зафіксовано.

Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Водночас, за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні був допитаний як свідок ОСОБА_4 , який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підтвердив показання ОСОБА_1 , та суду пояснив, що він працює трактористом в ТЗВ «Прогрес». ОСОБА_1 – є цивільним чоловіком його матері. 10.08.2025 свідкові подзвонив ОСОБА_5 , з яким він разом працює, та повідомив, що хлопці на комбайні подавили гарбузи на полі і, що ці гарбузи треба зібрати, щоб вони не пропали. На поле він поїхав разом з ОСОБА_6 на саморобному тракторі. Керував трактором саме він ( ОСОБА_4 ), оскільки ОСОБА_7 важко це робити через відсутність у нього правої ноги. Коли приїхали на поле, ОСОБА_7 залишився біля трактора, а він пішов подивитися на інше поле. При цьому він був відсутній близько 40 хвилин. Коли повернувся, трактор стояв на тому самому місці, де він його залишив, а ОСОБА_1 розповів йому про ситуацію з поліцією.

Крім того, стороною захисту до матеріалів справи були долучені документи, які підтверджують статус ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю ІІ групи, та відсутність у нього правої нижньої кінцівки.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст.251 КУпАП).

За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, розглядом справи в суді встановлено, що обставини, які були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , зокрема керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не знайшли свого підтвердження та не доводяться жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.7, 9, 130 ч.1, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена у Волинському апеляційному суді протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя А.М.Лутай