Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №185/8583/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8583/25

Провадження № 2-а/185/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Ляшенко І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, у якій просив суд: визнати протиправними дії працівника Департаменту патрульної поліції – інспектора 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП Білика М.В. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5269725 від 20.07.2025 року; скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст. 121 ч. 5 КУпАП; провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача судові витрати.

У обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20.07.2025 року інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону УПП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Біликом М.В. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5269725 передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 грн., а саме за те, що 20.07.2025 року о 13:01:15 (траса МЗО 916 км 817 м) водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР – порушення правил користування ременями безпеки. Вважає постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначив що він є інвалідом 3 групи і має фізіологічні особливості які унеможливлюють користування ним ременем безпеки. Однак не зважаючи на це інспектором була складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, можливості скористатися допомогою адвоката йому надано не було.

Ухвалою від 18.08.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив на позов де зазначено, що 20.07.2025 на трасі М-30 Дніпропетровської області поліцейський, під час чергування у складі наряду поліції на контрольному пункті в`їзду-виїзду, реалізовуючи передбачені пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» повноваження поліції з виявлення та припинення адміністративних правопорушень, керуючись положеннями абзацу 11 пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, виявив транспортний засіб CHERY E5, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Даний ТЗ був обладнаним засобами пасивної безпеки, але водій був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України. При цьому водієм було підтверджено факт того, що він не був пристебнутий ременем безпеки під час руху ТЗ при переїзді блокпосту. Позов обґрунтований тим, що з огляду на інвалідність, ПДР дозволяють йому не пристібатися особам в населених пунктах. Однак треба зауважити на тому, що в п. 2.3 «в» ПДР вказується, що дозволяється не пристібатися водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користуватися ременями безпеки саме в населених пунктах. Також слід звернути увагу, що йдеться саме про інвалідів, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користуватися ременями безпеки. Оскаржувана постанова складена : Дніпропетровська область, Кам`янський район, траса М30, 916 км 817 км. а саме блокпост БП № Д 08, Криничанський пост ДП-16. Отже позивача було зупинено поза межами населеного пункту та він мав бути пристебнутий ременем безпеки, іншого Правила дорожнього руху України не містять. Щодо твердження позивача про ненадання йому можливості скористатися послугами адвоката, зазначила що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, і позивач не зазначає в своєму позові, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою серії ЕНА № 5269725 від 20.07.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП а саме за те, що 20.07.2025 року, о 13:01:15 /траса МЗО 916 км 817 м/ водій керував ТЗ обладнаним засобом пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР – порушення правил користування ременями безпеки. (а.с. 7)

Вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 510 гривень.

Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а пунктом 1.4. визначено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «OHalloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 2.3 в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, а саме накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню , якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Позивач у позові підтверджує факт того, що його транспортний засіб обладнаний засобами пасивної безпеки та те, що він керував транспортним засобом не пристебнутим ременем безпеки. При цьому позивач посилався на те, що він є інвалідом 3 групи і в силу фізіологічних особливостей не може користуватися ременем безпеки.

Позивачем надано довідку МСЕК серія 12 ААА № 144679 від 02.10.2024 якою ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 60 %, з яких : 45% радикулопатія з ДФА; 15% антракосилікоз. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААД № 084184 від 02.10.2024 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності за професійним захворюванням, якою протипоказана робота у умовах дії шуму, пилу, важкої фізичної праці, несприятливий мікроклімат, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. лікування.

Жодних доказів що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю має фізіологічні особливості які унеможливлюють користування ним ременем безпеки суду не надано.

Крім того, п. 2.3 «в» ПДР має дозвіл не користуватися ременем безпеки водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користуватися ременями безпеки саме в населених пунктах.

Згідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.

Як вбачається з оскаржуваної постанови ЕНА № 5269725 від 20.07.2025 року, місце розгляду справи: Дніпропетровська область , Кам`янський район, траса М30, 916 км 817 км.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан. Пунктами 3-5 такого Порядку передбачено, що особливий режим – це комплекс заходів, які здійснюються в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, з метою недопущення несанкціонованого переміщення громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів. Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Особливий режим встановлюється шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення), яким, зокрема, визначаються територіальні межі, де встановлюється особливий режим, та місця розміщення блокпостів. При цьому блокпост – це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Спільним наказом Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Оперативного угруповання військ «Харків», Оперативного угруповання військ «Запоріжжя» та Оперативного угруповання військ «Херсон» від 18.12.2023 19.09.2025 8 № 137/0/13 23/4916/189/442 на строк дії правового режиму воєнного стану встановлено особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на території Дніпропетровської області.

Пунктом 19 такого наказу для забезпечення підтримання особливого режиму в`їзду (виїзду) на території Дніпропетровської області встановлено блокпости, зокрема, у Дніпровському районі блокпост БП № Д 08, Криничанський пост ДП-16, де й було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .

Отже позивача було зупинено поза межами населеного пункту та він мав бути пристебнутий ременем безпеки, іншого ПДР України не містять.

Суд дійшов до висновку, що адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення накладено правомірно.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5269725 від 20.07.2025, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати з відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С. Г. Юдіна