Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №127/25241/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/25241/25

Провадження № 33/801/65/2026

Категорія: 225

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., вирішуючи питання про призначення до розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка М. М. на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к.; вилучені нікотин до електронних сигарет у кількості 22 одиниць та ароматизатори у кількості 12 одиниць, що знаходяться у Вінницькому районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, конфісковано.

23 грудня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Стороженко М. М. подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Одночасно в апеляційній скарзі адвокатом Стороженком М. М. ініціювалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року. Клопотання обґрунтоване тим, що судовий розгляд відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а копію постанови в день її проголошення ОСОБА_1 не отримувала. Крім того у період з 15 жовтня 2025 року по 13 грудня 2025 року ОСОБА_1 перебувала у тривалому службовому відрядженні у м. Києві, що підтверджується наказом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 1/к-тм від 10 жовтня 2025 року «Про службове відрядження», що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги через її відсутність за місцем проживання.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП.

За змістом цієї норми постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а не отримання її копії, а за загальним правилом поновлення цього строку можливе у разі його пропущення з поважних причин, тобто об`єктивних, таких, що пов`язані з істотними непереборними труднощами для особи обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений частиною другою статті 294 КУпАП строк.

Зокрема, такою причиною може бути не отримання особою копії постанови у справі про адміністративне правопорушення, але якщо така особа об`єктивно не знала і не могла довідатись про прийняте щодо неї судове рішення.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи у Вінницькому міському суді Вінницької області, що свідчать її заява від 04 вересня 2025 року про відкладення розгляду справи для укладення договору про надання правничої допомоги із адвокатом. Крім того вона належним чином повідомлялася про місце, час та дату судових засідань шляхом направлення SMS-повідомлення на її номер телефону, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку SMS та судовою повісткою про виклик до суду.

Вінницьким міським судом Вінницької області 16 жовтня 2025 року прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відтак, відповідно до статті 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження, з урахуванням вихідних днів, закінчився 27 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 - адвокат Стороженко М. М. подав 23 грудня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного терміну на оскарження постанови майже на два місяці.

При цьому доказів наявності об`єктивних перешкод для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 чи її захисником протягом десяти днів з дня прийняття постанови суду першої інстанції до апеляційної скарги не додано.

Долучений до апеляційної скарги на підтвердження поважності причин пропуску строку наказ фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 1/к-тм від 10 жовтня 2025 року «Про службове відрядження» апеляційний суд до уваги не бере, тому що цей наказ є лише розпорядчим документом про намір направити особу у відрядження, але він не є належним та достатнім доказом фактичного перебування особи у такому відрядженні.

Будь-яких інших підтверджуючих документів, зокрема де саме відбувалося підвищення кваліфікації, звітів про виконання службового завдання, проїзних квитків, документів про проживання тощо не надано. Сама лише наявність наказу про відрядження, за відсутності доказів його реального виконання, не може слугувати беззаперечним доказом наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Більше того, перебування у відрядженні в межах України, де забезпечено стабільне функціонування поштового зв`язку та засобів електронних комунікацій, не позбавляло ОСОБА_1 можливості подати апеляційну скаргу особисто або через захисника - адвоката Стороженка М. М., договір № С1/29/2025 про надання правничої допомоги з яким було укладено 05 вересня 2025 року.

Посилання адвоката Стороженка М. М. на те, що про факт існування постанови та накладення штрафу ОСОБА_1 дізналася лише після повернення з відрядження апеляційний суд відхиляє, тому що обізнана про судовий розгляд справи особа зобов`язана проявляти належну зацікавленість у результаті розгляду справи та самостійно вживати заходів для ознайомлення з прийнятим судовим рішенням у розумні строки, однак будь-яких таких дій ОСОБА_1 вчинено не було.

Враховуючи, що ОСОБА_1 знала про розгляд справи та була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, вона мала реальну можливість довідатись про винесення постанови 16 жовтня 2025 року та вчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Жодних доказів на підтвердження того, що пропуск цього строку пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами, які унеможливили вчасно подати апеляційну скаргу адвокат не навів.

Таким чином в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка М. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року необхідно відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Стороженку М. М. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. С. Панасюк