Вирок від 04 січня 2026 р. у справі №932/9251/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/9251/25

Провадження № 1-кп/932/1155/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

секретаря – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 62025050010027017 від 29.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Парканівка, Роздільнянського району, Одеської області, освіта – професійно-технічна, не одружений, неповнолітніх дітей не має, не судимий, військовослужбовець військової служби за контрактом, інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання – головний сержант, місце реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 , за ч.4 ст.402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 23 червня 2025 року об 10 год. 57 хв., перебуваючи в пункті тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойовий наказ коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_6 № 554-БР-(гриф) від 22.06.2025, та який було доведено заступником коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування з морально психологічного забезпечення полковником ОСОБА_7 , згідного до якого, військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 , головному сержанту ОСОБА_5 та солдату ОСОБА_8 , необхідно до 18 годин 00 хвилин, 23 червня 2025 року перейти в оперативне підпорядкування старшого позиції відділення «Айдахо 4/1», взводного опорного пункту «Айдахо 20», ротного опорного пункту «Айдахо» шляхом здійснення переміщення на ротний опорний пункт «Айдахо» для виконання бойових (спеціальних) завдань в ротному опорному пункті в районі населеного пункту Григорівка Донецької області з закріпленим озброєнням та засобами індивідуального захисту з метою відсічі збройної агресії рф та здійснення оборонного бою – чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

19 грудня 2025 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, яку надано суду для її затвердження.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість за висунутим йому обвинуваченням.

Дійшовши згоди щодо обставин і правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_10 діяння та врахувавши обставини, які впливають на призначення покарання: щире каяття, беззастережне визнання винуватості, бажання продовжити проходження військової служби в умовах воєнного стану, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а також інтереси суспільства, сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 402 КК України із застосуванням положень ст. ст. 69, 58 КК України у виді службових обмежень для військослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави.

В судовому засіданні сторони, вказуючи на добровільність укладення угоди, повне розуміння її умов та прав, наданих законом, просили суд угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнавши свою вину у інкримінованому йому діянні та підтвердивши правильність викладених в обвинувальному акті і угоді обставин, за яких вчинив кримінальне правопорушення, суду пояснив, що при укладенні угоди діяв свідомо, добровільно, без будь-якого примусу чи незаконного впливу на нього зі сторони обвинувачення. З видом і мірою покарання, яке буде застосовано до нього судом в разі затвердження угоди, він погоджується. Умови угоди, наслідки її затвердження та невиконання йому роз`яснені і цілком зрозумілі.

Добровільність укладення угоди під час досудового розслідування було підтверджено в судовому засіданні і його захисником ОСОБА_4 .

Перевіривши угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, суд дійшов висновку про наявність підстав для її затвердження, виходячи з такого.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких або тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу і зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом встановлено, що вимогам кримінального процесуального та кримінального закону угода відповідає. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.4 ст.402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, визначена правильно.

Обґрунтованість обвинувачення та наявність фактичних підстав для визнання винуватості доводиться позицією обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтвердив суду викладені в обвинувальному акті та угоді обставини кримінального правопорушення та беззастережно визнав свою вину за висунутим йому обвинуваченням.

Угода укладена за досягненням згоди на її укладення між стороною обвинувачення та стороною захисту.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що укладення угоди про визнання винуватості є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною.

Визначаючи покарання, сторони виходили з тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, обставин, які пом`якшують покарання, особи обвинуваченого та його бажання далі проходити військову службу в умовах воєнного стану з метою захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, що не лише пом`якшує покарання, а й істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і з урахуванням відсутності обставин, які б обтяжували покарання, надає підстави для застосування положень ст. ст. 58, 69 КК України з можливістю призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ч. 2 ст. 402 КК України, у вигляді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 20 % із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд пересвідчився, що обвинувачений розуміє суть узгодженого з прокурором покарання, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, а крім того, і наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, що ведуть до скасування вироку.

Судом також роз`яснено обвинуваченому, що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Обвинувачений заявив, що спроможний виконати узгоджене зі стороною обвинувачення покарання.

За таких обставин угода про визнання винуватості, укладена між прокурором і обвинуваченим, підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, оскільки він засуджується до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, запобіжний захід скасувати, звільнивши його з-під варти із гауптвахти.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 23 червня 2025 року (дня його затримання) до дня постановлення вироку на підставі ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Судові витрати у справі відсутні. Питання речових доказів не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 468,474, 475 Кримінального процесуального Кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 грудня 2025 року, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62025050010027017 від 29.07.2025 за ч.4 ст.402 КК України.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, і призначити йому за ч.4 ст.402 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на два роки службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 20 % із суми його грошового забезпечення в дохід держави.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 23 червня 2025 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Відповідно до ч.3 ст.47 КВК України початком строку відбування покарання вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати, негайно звільнивши його з-під варти із гауптвахти.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Після набрання вироком законної сили копію вироку направити командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець.

Суддя ОСОБА_1