Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №587/2338/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2338/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності.

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що сім`я позивачки з 2001 року відкрито добросовісно заволоділа чужим майном, а саме житловим будинком та земельною ділянкою в АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що власник майна ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його дружина ОСОБА_2 та сини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 прийняли спадщину шляхом сумісного проживання з спадкодавцем. У подальшому вони виїхали з с.Стецьківка. в будинком і земельною ділянкою опікувалась мати позивача ОСОБА_6 . Згодом стало відомо , що сини ОСОБА_3 також померли, спадкова справа після їх смерті не заводилась, про долю матері достеменно нічого невідомо. Посилаючись на ці обставини, просив визнати за позивачем право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . за набувальною давністю.

В судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заява з проханням слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримала.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про час розгляду справи у суді..

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Стецьківського старостинського округу № 41 від 25.03.2025 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з 1979 року обліковується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті разом з ним були зареєстровані ОСОБА_2 1961 р.н. - дружина, ОСОБА_5 , 1981 р.н. - син., ОСОБА_4 , 1984 р.н.- син. Заповіт від імені ОСОБА_3 Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області не посвідчувався ( а.с.14)

Відповідно до рішення виконкому Стецьківської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 13.12.1993 року № 43 ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 0,06 га цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,10 га, цільовим використанням для ведення особистого підсобного господарства. (а.с.28).

Відповідно до відповіді відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 11.04.2025 року державні акти на земельні ділянки не видавалися. (а.с. 12)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 000493968840 від 12.02.2025 року (а.с.13).

Відповідно ст.527 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Відповідно ст.529 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно ст.548 ЦК Української РСР від 18.07.1963року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно ст.549 ЦК Української РСР від 18.07.1963року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно розділу 1 загальних положень «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Приблизно через рік після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , виїхали в місто Одеса. Після їхнього від`їзду будинком фактично користувалася, сплачувала комунальні платежі, ремонтувала його, обробляла город ОСОБА_6 , яка є тіткою ОСОБА_3 , що підтверджується, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 де вказано, що його матір`ю є ОСОБА_7 , яка мала дівоче прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00049395990 від 12.02.2025 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_8 , де матір`ю вказана ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 є також матір`ю ОСОБА_10 , яка змінила прізвище на ОСОБА_10 та є матір`ю ОСОБА_1 , позивача по справі. (копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 , копія витягу ДРАЦ № 00049395990, копія свідоцтва про народження ОСОБА_10 , копія свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_12 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_10 , копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00050016640 від 13.03.2025 року (а.с.23)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00050043570 від 14.03.2025 року (а.с.24)

Відповідно до листа Сумської районної державної нотаріальної контори про надання копій спадкових справ № 490/02-14 від 22.05.2025 після померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 згідно даних Спадкового реєстру спадкові справи в Україні не відкривались, свідоцтва про право на спадщину не видавалися ( а.с.39).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Дружина та два сини ОСОБА_3 , фактично прийняли його спадщину, але ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, спадкоємців у них немає окрім матері ОСОБА_2 , яка є відповідачем по справі.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до обставин справи, мати позивачки ОСОБА_6 , після від`їзду дружини та синів ОСОБА_3 у 2001 році відкрито добросовісно заволоділа чужим майном, а саме житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті її єдина спадкоємиця ОСОБА_1 продовжила користуватися вказаним нерухомим майном та опікуватися про його стан.

За весь період користування вищезазначеним житловим будинком, а саме з 2001 р. і по теперішній час жодної інформації або відомостей, про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило.

В той час як позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

У відповідності з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 25.09.2015р. право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за первісними і похідними підставами. Набувальна давність однією із первісних підстав набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди» неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, який чітко висловлював свою думку з цього питання, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), дійшла висновку про те, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку позивачів. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42).

Отже, позивач з 2001 року користується житловим будинком та земельною ділянкою до теперішнього часу, не приховуючи даного факту, жодних протиправних діянь, пов`язаних з цим немає.

Факт добросовісного володіння позивачем чужим майном більше 10 років, підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Таким чином, суд вважає встановленим, що протягом десяти років позивач добросовісно, відкрито і безперервно володів спірним майном і продовжує добросовісно, відкрито і безперервно володіти спірним нерухомим майном, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок та прибудинкові споруди які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко