Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №591/11534/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11534/25

Провадження № 2/591/2851/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року

м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.

судова справа:591/11534/25

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ»

відповідач ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за Договором позики

представник позивача Рудзей Юрій Володимирович

представник відповідача ОСОБА_2

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» через представника подало до Зарічного районного суду м. Суми позов до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором позики № 137972 від 19.01.2020 у розмірі 24 669.5 грн, судові витрати у розмірі 2 422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000.00 грн.

28.10.2025 представник відповідача подав до суду відзив, та просить у позові ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» за договором позики №137972 від 19.01.2020 у розмірі 24 669.50 грн відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Підстави для відмови в задоволенні позову ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" є наступні обставини та правове обґрунтування:

Щодо доказу переказу кредитних коштів:

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування (документація).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»). На підставі первинних документів визначаються показники не тільки бухгалтерського, але й податкового обліку.

Зокрема, згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Крім того, платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій з даних, не підтверджених первинними документами (п. 44.1 ПК України).

Враховуючи положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, документами на підтвердження оплати є або фіскальний чек, або прибутковий/видатковий касовий ордер.

Також належним підтвердженням проведеної операції є платіжне доручення, виписка банку, банківська квитанція (при внесенні оплати через касу банку). Але в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такій сумі, як зазначає позивач. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Але інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер картки, на яку він просить здійснити перерахунок цих коштів - відсутня. Вона не міститься і в самому тексті кредитних договорів.

Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є її заявка із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Але позивачем не надано копії такої заявки, які не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.

В якості доказів переказу кредитних коштів Позивач надав документ без назви вих. №137972 від 01.09.2025. В цьому документі номер кредитної картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, вказано лише частково. За частковим номером неможливо встановити повний номер картки, як і неможливо встановити власника цієї картки. В цьому документі відсутні РНОКПП особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутні підстави переказу коштів (номер кредитного договору). Тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати ані отримувача платежу, ані підстави переказу коштів. Також слід зазначити, що вказаний документ підписано директором ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС". При цьому взагалі незрозуміло - яке відношення має дане товариство до здійснення переказів коштів між Кредитором та Позичальником, і чому саме ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" залучено до процесу передавання кредитних коштів. В документі без назви вих. №137972 від 01.09.2025 вказано: ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017. надавало ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку, проте доказів існування такого договору (№04/08-17 від 04.08.2017) не надано.

Окрім цього, не надано доказів, що у ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" є ліцензія від НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Тому цей документ не може бути доказом перерахування кредитних коштів.

Отже, позивач не надав докази перерахування кредитних коштів позичальнику первісним кредитором, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розміру нарахованих процентів та комісії:

Позивач вимагає стягнути заборгованість в розмірі 24 669.50 грн, та зазначає що така сума складається з заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн та 19 669.50 грн заборгованості по процентах і комісії.

Пунктом 1.1.2.2 Договору позики № 137972 від 19.01.2020 передбачена оплата комісії винагороди щоденно в розмірі 1,1%.

Позивач взагалі нічим не обґрунтовує щоденне нарахування комісій, не зазначає - за які послуги нараховується така комісія, та не доводить - чому одночасно нараховується і проценти і комісія.

ВП ВС констатувала, що позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів кредитного договору щодо встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту не підлягають задоволенню саме у зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права. Велика Палата ВС зобов`язала ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості позивачки з огляду на нікчемність визначених пунктів договору. Це забезпечить захист інтересу позивача у правовій визначеності.

Отже, потрібно зробити перерахунок заборгованості.

Позивач в своїй позовній заяві просив стягнути 24 669.50 грн заборгованості, яка складається з:- заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн; заборгованості за відсотками та комісією 19 669.50 грн.

Згідно Розрахунку заборгованості, проценти за користування позикою становлять 14.50 + 60.00 = 74.50 грн. Отже комісія становить 19 669.50 - 74.50 = 19 595 грн.

Віднімаємо від суми заборгованості комісію: 24 669.50 грн - 4 621.29 грн = 5 074.50 грн.

Альтернативний розрахунок: тіло кредиту 5 000 грн + проценти 74.50 грн = 5 074.50 грн.

Саме такий розмір заборгованості повинен бути заявлений позивачем в позовній заяві. При цьому слід зауважити, що даний розмір заборгованості (5 074.50 грн) розрахований стороною Відповідача не тому що Відповідач погоджується з наявністю заборгованості по договору позики № 137972 від 19.01.2020, а тому що наперед невідома думка суду щодо доведеності перерахування позичальнику кредитних коштів та відповідно укладання договору позики.

Заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу:

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, а отже не справедливим. Так, з боку представника не потребувало значного часу для надання такої консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідача, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою, складена хаотично, при цьому категорія справ щодо стягнення заборгованості є розповсюдженою. Як вбачається з матеріалів справи, вона не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При цьому саме позивач подавав клопотання про розгляд справи без його участі, тобто він не бажає приймати участь в судових засіданнях. Якщо переглянути сайт Судова влада України, то тільки за вересень 2025 року ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" має більше ніж 35 судових справ по всіх районних судах України, де позивач звертався до боржників з аналогічними позовами, тобто аналогічні послуги в аналогічних справах до інших боржників Отже, для цього товариства така позовна заява є типовою, шаблонною. Враховуючи наявність усталеної судової практики та правових позицій Верховного Суду з приводу подібних правовідносин, значення справи для позивача, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, враховуючи реально затрачений час на надання послуг та їх обсяг, сторона відповідача вважає, що сума 3 (дві) тисячі грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з обсягом і складністю наданих послуг адвокатом.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи:

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надаються наступні докази: а) договір про надання правничої допомоги; б) документ, що засвідчує оплату; в) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акт №4). На підставі наданих документів, попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача становить 5 000.00 грн (витрати на правничу допомогу).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин та не заявляв клопотань про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляло. Отже, у даному випадку, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК України).

30.10.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву Відповідач не заперечує проти існування наступних юридичних фактів: 1) Укладення Кредитного договору з Позивачем; 2) Отримання кредитних коштів за Кредитним договором; 3) Наявність заборгованості за Кредитним договором.

Статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, беззаперечним є факт укладення між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 137972 від 19 січня 2020 року в електронній формі та невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики. У своєму відзиві Відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував, та не надає доказів, що заборгованість була погашена.

Щодо форми укладання Договору позики

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону №675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Отже, відповідно до цієї норми, одним із способів акцептування клієнтом позичальником пропозиції позикодавця укласти електронний договір є вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо перерахування Позивачем на рахунок Відповідача кредитних коштів

Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами.

Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС". ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ "ФК "ЕЛАЕНС" (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5 000 грн.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк.

Звертаємо увагу суду та сторони Відповідача, що чинне вітчизняне законодавство у сфері бухгалтерського обліку, зокрема вищезазначені нормативно правові акти, не містять переліку (виключного переліку) документів первинної бухгалтерської документації. Головним є дотримання вищезазначених вимог під час складання первинних документів. Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача.

Якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально.

Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав.

Поряд з тим, відповідач стверджує, що проведений платіж не пов`язаний із договором, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

Щодо періоду нарахування процентів та комісії Згідно пункту 1.1 Договору, За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується - «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: 1.1.1 сума позики 5 000.00 грн. (надалі за текстом іменується - «сума позики» в усіх відмінках); 1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 2.1 Строк дії Договору - до повного виконання Позичальником зобов`язань за Договором. У розділі «5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН» наявний пункт 5.3 : У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення Відповідно до п. 4.3 Договору, Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно. Отже, Договором встановлено Проценти за користування позикою - пункт 1.1.2.1. Комісійна винагорода - пункт 1.1.2.2 Підвищену комісійну винагороду - пункт 5.3

З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.

Сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України. (Позиція Верховного Суду викладена у постановах: Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/3981/22, Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/8617/22, Постанова КЦС ВС від 05.02.2025 - № 463/14194/21, Постанова КЦС ВС від 08.01.2025 - № 463/7183/22).

Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою. Отже, кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Відповідачем у встановлений договором строк не погашено.

31.10.2025 представник відповідача подав заперечення (на відповідь на відзив).

Щодо доказів переказу кредитних коштів:

В документі без назви вих.№ 137972 від 01 вересня 2025 року:

а) не зазначені підстави переказу коштів (номер кредитного договору);

б) відсутній РНОКПП отримувача коштів;

в) відсутні докази наявності договірних відносин між позивачем та ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС";

г) даний документ не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» щодо первинних бухгалтерських документів, які повинні вести ВСІ суб`єкти господарської діяльності.

Саме тому сторона відповідача у відзиві зазначала, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження переказу кредитних коштів.

В той же час, згідно правової позиції КЦС ВС, висловленої в постанові від 30.11.2022 року в справі № 334/3056/15 (61-8803св22), у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Щодо нарахування комісії:

Позивач у "Відповіді на відзив" посилається на постанови ВС та ВП ВС щодо законності нарахувань процентів після спливу терміну кредитного договору, в той час як Відповідач у своєму відзиві наголошує не на протиправність нарахування процентів, а на протиправність нарахування комісії.

У відповіді на відзив Позивач стверджує, що кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. Але таке положення відсутнє в кредитному договорі. Більше того, в пунктах 4.2., 4.3., 4.4. Договору комісія та проценти згадуються разом. Ніде не зазначено, що проценти нараховуються під час дії Договору, а комісія - після його закінчення, на час користування позикою.

Також ніде в Договорі не зазначено - за які конкретні послуги здійснюється нарахування комісії. Саме тому у відзиві сторона відповідача з огляду на правову позицію ВП ВС наполягала що умови кредитного договору № 137972 від 19.01.2020 року про нарахування комісій є нікчемними і не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представнику позивача документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в його електронний кабінет.

Відповідачу документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в його електронний кабінет.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 19.01.2020 ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 уклали Договір позики №137972.

Згідно п.1.1 договору позики №137972 від 19.01.2020, за Договором позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк:

1.1.1 сума позики 5 000.00 грн.

1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п.1.1.1 договору; нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) 17.02.2020.

Договір позики №137972 від 19.01.2020 ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) q498w9fg.

Відповідно до графіку платежів, сума позики 5 000.00 грн, проценти 14,5 грн, комісійна винагорода 1 595.0 грн, термін платежу 17.02.2020, заборгованість усього 6 609.50 грн.

Крім того, відповідачем було підписано паспорт позики.

На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Згідно довідки вих.№137972 від 01.09.2025 наданої ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», отримувач коштів ОСОБА_1 , дата проведення платежу 01.19.2020, сума платежу 5 000 грн, платіжний засіб (метод) карта, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає у розмірі 24 669,20 з яких : 5 000.00 грн - заборгованість за позикою, 19 669.50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Мотиви, якими керується Суд, та застосовані норми права

Між сторонами виникли договірні правовідносини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Представник відповідача подав відзив, у якому просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їхньою безпідставністю та недоведеністю.

В свою чергу позивач подав відповідь на відзив у якому зазначає, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику/ кредити, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що спростовує доводи Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено:

Зазначений договор є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 ЦК.

Посилання відзиву на те, що позовна заява є безпідставною та недоведеною.

Електронний правочин підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора. У договорі зазначено особу позичальника, телефон, електронна адреса, номер електронного платіжного засобу, що свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.

Оскільки Договір позики №137972 від 19.01.2020, укладенийміж ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд доходить висновку про те, що між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Доказів того, що ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором таким не виконало, матеріали справи не містять.

Кредитний договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за кредитним договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання банком кредиту клієнту. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем заявленої заборгованості.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

Враховуючи зазначене, з урахуванням обставин та підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №137972 від 19.01.2020 у розмірі 5 071.50 грн, з яких: 5 000.00 грн - заборгованість за позикою, 74.50 грн - заборгованість за процентами.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по комісії в розмірі 19 595.00 грн, суд дійшов до такого.

Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.

Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2017 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункету 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію пов`язану з наданням кредиту.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).

Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відтак, положення Договору позики №137972 від 19.01.2020 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов`язаної з наданням кредиту суперечать положенням чч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а вимога щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 19 595.00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 підлягає до задоволення часткового.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до статті141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 498.29 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 5 074.50 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) /24 669.50 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 498.29 грн.

Відповідно до статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано в копії: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю , Договір про надання правової допомоги від 09.07.2025, Акт № 477 про надання правничої допомоги від 01.09.2025. Загальна вартість наданих послуг за час дії договору склала 5 000.00 грн. Вказану суму витрат на правову допомогу представником позивача і заявлено до стягнення. Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3 000.00 грн, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрати на правничу правову допомогу у розмірі 5 000.00 грн не ґрунтується на законі в силу положень статті 141 ЦПК України та задоволенню не підлягає.

Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318), заборгованість за Договором позики №137972 від 19.01.2020 у загальному розмірі 5 074 (п`ять тисяч сімдесят чотири) грн 50 коп., що складається з: заборгованістю за позикою - 5 000.00 грн; заборгованістю за процентами - 74.50 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318), витрати зі сплаті судового збору у розмірі 498.29 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000.00 грн, а усього 3 498 (три тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК "ГЕЛЕКСІ" код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: вул.В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, м. Київ, 01054, Україна;

представник позивача адвокат Рудзей Юрій Володимирович РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя А. І. Косар