Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №477/1755/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 477/1755/25

Провадження № 2-а/489/13/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 січня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Костюченка Г.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовом до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Суд ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 24.11.2025 суд замінив у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного управління поліції Головного Управління національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови неналежного відповідача у справі на належного відповідача – Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, код ЄДРПО 40108735.

Позивач просить скасувати постанову серії ГВА № 146822 від 28.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення передбачене статтею 183 КУпАП України у вигляді штрафу в сумі 8500 грн., закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП України за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП України.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно вказаної постанови на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме завідомо неправдивий виклик патрульної поліції в Миколаївській області.

Так Інспектором СПДН ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що остання 28.07.2025 о 09 год. 30 хв. здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб – поліції, а саме зателефонувала на спец. лінію 102 та повідомила про те, що за адресою, АДРЕСА_1 , ії донька б`є ногами та виганяє з дому, хоча такого факту насправді не було.

Під час виклику поліції позивачка надала пояснення щодо психологічного та фізичного насильства щодо неї.

Виходячи з наведеного не можна вважати вказаний виклик завідомо неправдивим.

В порушення ст. 255 КУпАП України протокол про вказане правопорушення ніким не складався.

Розгляд справи було здійснено без участі ОСОБА_1 . На розгляд справи позивачка ніяким чином не викликалась.

З вказаною постановою позивачка не погоджується, оскільки постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин позивачка вимушена була звернутися до суду та просила скасувати постанову

Ухвалою від 18.11.2025 року Інгульським районним судом м. Миколаєва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.. 263 КАС України, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 24.11.2025 суд замінив у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного управління поліції Головного Управління національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови неналежного відповідача у справі на належного відповідача – Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, код ЄДРПО 40108735.

Від представника відповідача на електронну адресу суду 10.12.2025 надійшов відзив з копіями матеріалів адміністративного провадження на адміністративний позов, згідно якого представник просить суд в задоволенні позову відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача зазначав наступне.

Відповідно до рапорту ЄО № 15693 було здійснено реагування на повідомлення зі служби 102 про те що 28.07.2025 о 09:13 год. в АДРЕСА_1 , донька ОСОБА_3 , адекватність якої під питанням, б`є ногами, виганяє із дому заявницю ОСОБА_1 .

Дане повідомлення було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №15693 від 28.07.2025.

В ході реагування на дане повідомлення були відібранні пояснення ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (син), які пояснили що 28.07.2025 розу приблизно о 9:00 год. їх мати ОСОБА_1 зайшла до кімнати ОСОБА_5 , та включила музику на всю квартиру, в зв`язку з чим ОСОБА_3 зробила ОСОБА_1 зауваження з приводу того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще відпочивають, ОСОБА_1 проігнорувала зауваження доньки, на що остання попросила її вийти з кімнати, після чого ОСОБА_1 почала себе агресивно поводити та кричати на доньку. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стався словесний конфлікт, після чого ОСОБА_1 викликала наряд поліції, за те що нібито ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство, хоча такого не було.

Виходячи з цього позивач зателефонувала до служби 102 з метою даремного виїзду поліції, при відпрацюванні повідомлення працівникам поліції стало відомо, що ніякого насильства в бік ОСОБА_1 не відбувалося.

Тобто, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ніякого порушення закону не було, все одно бажала даремного виїзду на місце виклику працівників поліції, саме тому дії позивача кваліфікуються як завідомо неправдивий виклик поліції, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

В з зв`язку з чим інспектором СПДН ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Костіковим П.О розглянуто справу про адміністративне правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 та складено відносно останньої протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №722218 від 28.07.2025 та винесено рішення на підставі зібраних доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рапорту ЄО № 15693 було здійснено реагування на повідомлення зі служби 102 про те що 28.07.2025 о 09:13 год. в АДРЕСА_1 , донька ОСОБА_3 , адекватність якої під питанням, б`є ногами, виганяє із дому заявницю ОСОБА_1 .

Дане повідомлення було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №15693 від 28.07.2025.

В ході реагування на дане повідомлення були відібранні пояснення ОСОБА_3 (донька) та ОСОБА_4 (син), які пояснили що 28.07.2025 розу приблизно о 9:00 год. їх мати ОСОБА_1 зайшла до кімнати ОСОБА_5 , та включила музику на всю квартиру, в зв`язку з чим ОСОБА_3 зробила ОСОБА_1 зауваження з приводу того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще відпочивають, ОСОБА_1 проігнорувала зауваження доньки, на що остання попросила її вийти з кімнати, після чого ОСОБА_1 почала себе агресивно поводити та кричати на доньку. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стався словесний конфлікт, після чого ОСОБА_1 викликала наряд поліції, за те що нібито ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство, хоча такого не було.

Виходячи з цього позивач зателефонувала до служби 102 з метою вжиття відповідних заходів з боку правоохоронців до кривдника.

Відповідно до ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст.183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.

Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

В адміністративному позові позивач категорично заперечила проти вчинення нею адміністративного правопорушення, свою вину заперечувала.

Зазначала, що в порушення ст. 255 КУпАП України протокол про вказане правопорушення ніким не складався.

Розгляд справи було здійснено без участі ОСОБА_1 . На розгляд справи позивачка ніяким чином не викликалась.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 183 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача зазначила, що вказаного правопорушення не здійснювала, надала працівнику поліції відповідні пояснення щодо обставин правопорушення.

Разом з тим, інспектором СПДН ВП Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Костіковим П.О розглянуто справу про адміністративне правопорушення, яке нібито вчинила ОСОБА_1 та складено відносно останньої протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №722218 від 28.07.2025 та винесено рішення на підставі зібраних доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Суд, дослідивши копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 722218 від 28.07.2025, встановив, що в графі «підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» підпис ОСОБА_1 відсутній, наявна примітка про відмову від підпису особи яка притягується до адміністративної відповідальності, що зафіксовано на БК поліцейського № А2796.

Також, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повідомлена про те що розгляд адміністративної справи щодо неї буде здійснений 28.07.2025 без зазначення часу.

В протоколі також, зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені статтями 55.56.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України.

Суд звертає увагу, що представником відповідача не надано суду відеозапису з БК поліцейського № А2796.

Понятих при складанні протоколу серії ВАД № 722218 від 28.07.2025 поліцейський не залучав.

Таким, чином суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно ОСОБА_1 була присутня при складанні протоколу, чи дійсно їй було повідомлено про її права та обов`язки, чи дійсно вона відмовилась від надання пояснень, чи дійсно їй було повідомлено про місце та час розгляду адміністративної справи, чи дійсно вона була присутня при розгляді адміністративної справи.

Крім того, в постанові серії ГВА № 146822 від 28.07.2025 також зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання її копії, що зафіксовано на БК поліцейського № А2796. Відеозапис з зазначеними фактами також суду наданий не був.

Суд позбавлений можливості встановити чи дійсно ОСОБА_1 була присутня при розгляді адміністративної справи, чи дійсно відмовилась від отримання копії постанови.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, при винесені рішення про накладення адміністративного стягнення не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Суду не надано належних та допустимих доказів, що складання протоколу серії ВАД № 722218 від 28.07.2025 відбувалось з дотриманням КУпАП України.

Не надано належних та допустимих доказів в підтвердження що розгляд адміністративної справи та винесення оскаржуваної постанови відбувався з дотриманням КУпАП України.

Суд вважає, що винесення вищевказаного рішення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП а також не надано доказів в підтвердження дотримання суб`єктом оскарження процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП та не надано доказів в підтвердження дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз норм ст.183 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням.

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, в суді не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та доказів дотримання працівниками поліції процедури розгляду справи.

Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 484, 48 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 1 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позовОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постановусерії ГВА № 146822 від 28.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягненняОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484, 48 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Повний текст рішення складено 05.01.2026.

Суддя Г.С. Костюченко