Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №490/4004/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4004/25

Провадження № 2/487/252/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Цуркан Р.С.,

при секретарі судового засідання - Безкишкому В.В.,

представника позивача - Наседкіна О.І.,

представника відповідача - ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Наседкіна О.І. до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва за підсудністю надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Наседкіна О.І. до ОСОБА_2 , в якій представник позивача (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просить суд ухвалити рішення, яким в порядку поділу спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

-визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, має загальну площу 135,8 кв. м. та житлову площу 38,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1964143848101;

-визнати боргові зобов`язання на суму 9 992 доларів США за договором позики від 29.10.2024, укладеним ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , та на суму 7 000 доларів США за договором позики від 15.11.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільним боргом подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 45 400 доларів США.

Узагальнений виклад позиції позивача.

16.02.2013 р. ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 (прізвище після шлюбу - ОСОБА_6 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_7 .

За час шлюбу сторонами було набуте у власність певне майно.

19.11.2019 р. державним реєстратором Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Валасатій Т.М. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 , як титульною власницею, з 13.11.2019 р. права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення по державну реєстрацію було прийнято на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № ДП-30-7/8 від 07.08.2018, додаткової угоди до нього від 05.11.2019, акту приймання-передачі від 05.11.2019, укладених між ТОВ «БК «Корабел» та ОСОБА_2 , як титульною власницею.

Вказану квартиру сторони придбали за рахунок грошових коштів, які заробив позивач, який працює моряком на суднах іноземних судновласників.

Відповідач ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі з позивачем ніколи не працювала, грошові кошти для забезпечення родини не заробляла - навіть після того, коли син сторін досяг трирічного віку.

Забезпеченням матеріальних потреб родини займався виключно позивач.

Позов пред`явлено у порядку, передбаченому ч.2 ст. 70 СК України. У даному конкретному випадку наявна така негативна обставина для збільшення частки позивача у спільному сумісному майні подружжя як те, що відповідач ОСОБА_2 без поважних на те причин, не приймала матеріальної участі у забезпеченні родини.

Під час проживання сторін у шлюбі відповідач мала в розпорядженні банківську платіжну картку для доступу до банківського рахунку позивача, відкритого в АТ «Укрсоцбанк» (нині - АТ «Сенс Банк»), на який позивач отримував свою заробітну плату. Таким чином, відповідач мала необмежений доступ до грошових коштів, які заробляв позивач, і мала можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.

В листопаді 2021 року позивач відправився у черговий рейс, під час перебування позивача в якому розпочалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну. Після початку бойових дій відповідачка разом з сином сторін переїхала до м. Констанца (Румунія). З 2022 по 2024 рік сторони проживали у м. Констанца.

З березня 2024 року сторони переїхали до Республіки Польща, де оселилися у м. Вроцлаві та проживали спільно як одна родина.

У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 відправився у черговий рейс, Перед відправленням він сплатив оренду житла на декілька місяців наперед.

В березні 2025 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду Миколаївської області із позовом до позивача ОСОБА_1 про розірвання їхнього шлюбу.

29.10.2024 р. подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позичило у ОСОБА_3 на спільні потреби грошові кошти у сумі 9 992 доларів США, які були перераховані нею на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий у банку «Santander» (Республіка Польща). На підтвердження боргу позивач надав ОСОБА_3 відповідну розписку. На теперішній час даний борг не погашений.

Також, 15.11.2024 р. подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позичило у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на спільні потреби родини грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, про що позивач також склав відповідну розписку.

Даний борг частково був погашений: 07.01.2025 відповідач ОСОБА_2 з банківського рахунку, який відкритий на її ім`я, але на який зараховувалася заробітна плата позивача ОСОБА_1 , перерахувала грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, а 08.01.2025 - ще 1 000 доларів США.

Таким чином, спільний борг подружжя за цим договором позики складає 7 000 доларів США.

Оскільки договори позики із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладалися позивачем ОСОБА_1 з метою одержання грошових коштів, які в подальшому були використані в інтересах сім`ї - тому дані борги є спільними та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками за ними.

На теперішній час заборгованість подружжя за договорами позики складає 16 992 долари США.

Сторони припинили спільне проживання у грудні 2024 року. Це вбачається з того, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 відправився в рейс, під час перебування якого відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу, в якому зазначила, що сторони вже тривалий час проживають окремо.

Водночас, заробітна плата, яку ОСОБА_1 отримував під час знаходження в цьому рейсі, перераховувалась за його заявою на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_2 .

Всього за цей період час на банківський рахунок ОСОБА_2 перерахована заробітна плата ОСОБА_1 в сумі 45 400 доларів США.

Враховуючи те, що дані грошові кошти були зароблені ОСОБА_1 вже після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_2 , вони є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Узагальнений виклад позиції відповідача.

Протягом знаходження позивача на роботі за кордоном тривалий строк вихованням сина, веденням домашнього господарства та побутом займалася відповідач та після розірвання шлюбу відповідач продовжує самостійно виховувати та дбати про сина, який залишився проживати з нею. Позивач не надав доказів того, що відповідач діяла недобросовісно по відношенню до сім`ї або якимось чином діяла на шкоду інтересам сім`ї.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про поділ майна подружжя. Проте позовні вимоги (предмет позову) стосуються визнання майна особистою приватною власністю, що не відповідає підставам позову.

Безпідставними є позовні вимоги позивача щодо визнання боргових зобов`язань за договором позики від 29.10.2024 р., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 9 992 доларів США та договором позики від 15.11.2025 р., укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на суму 7 000 доларів США спільним боргом подружжя.

У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 45 400 доларів США, оскільки вважає, що ці грошові кошти є заробітною платою, що була перерахована на рахунок відповідачки вже після припинення шлюбних відносин у грудні 2024 року, відповідно зазначені кошти є особистою приватною власністю позивача. Проте, жодного доказу на підтвердження факту перерахування коштів відповідачці у зазначеній ним сумі, позивач не надає, а ті докази, на які посилається позивач на підтвердження своїх обґрунтувань, викладені на іноземної мові і з них неможливо встановити, чи відповідають дані документи обставинам справи.

Твердження позивача про те, що шлюбні відносини були припинені після того, як ОСОБА_1 у грудні 2024 року відправився у черговий рейс є безпідставними, оскільки в силу його професії він постійно знаходився у рейсі досить тривалий строк, і в той час це не означало про припинення шлюбних відносин на період знаходження позивача у рейсі. Тим більше направлення заробітної плати у період з грудня 2024 року по березень 2025 року на рахунок відповідача є підтвердженням того, що позивач вважав відповідача дружиною.

Вимоги позивача про визнання права особистої приватної власності на грошові кошти в сумі 45400 доларів США, які є його заробітною платою, та стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача є безпідставними, оскільки дані кошти відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності, які перераховувались позивачем відповідачу до припинення шлюбних відносин. Крім того, обрання позивачем неналежного способу захисту у спорі щодо поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, є підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.07.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду, що не була оформлена окремим документом, від 28.08.2025 прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.10.2025 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням розгляду справи по суті.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його представник ОСОБА_9 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні у задоволені позову просила відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Згідно рішення Вітовського районного суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. (справа №477/485/25, провадження №2/477/822/25, набрало законної сили 19.06.2025) шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16 лютого 2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 93 - розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.03.2013 р., ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2025 р., номер інформаційної довідки: 436022529, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (Загальна площа (кв.м): 135.8, житлова площа (кв.м): 38.9, Опис: кількість кімнат: 2 (дві)), зареєстровано 13.11.2019 року, за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 . Державний реєстратор: Васалатій Тетяна Миколаївна, Кумарівська сільська рада Первомайського району, Миколаївська обл.

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49737651 від 19.11.2019 10:38:55, Васалатій Тетяна Миколаївна, Кумарівська сільська рада Первомайського району, Миколаївська обл.

Документи подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: 3751, виданий 25.10.2019, видавник: ТОВ "Укр Юр Тех"; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: ДП-30-7/8, виданий 07.08.2018, видавник: ТОВ"БК"Корабел"/ ОСОБА_2 ; додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 05.11.2019 видавник: ТОВ"БК"Корабел"/ ОСОБА_2 ; акт прийому-передачі за договором купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 05.11.2019, видавник: ТОВ"БК"Корабел"/ ОСОБА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу майнових прав №ДП-30-7/8 від 07.08.2018 р., додаткової угоди до нього від 05.11.2019 р., акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу майнових прав №ДП-30-7/8 від 07.08.2018, ОСОБА_2 набула право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з ГУ ДПС у Миколаївській області ОСОБА_2 отримала дохід за період січень 2013- грудень 2017 - 97 грн. 58 коп., січень 2018 - грудень 2022 - відсутній; січень 2023 - травень 2025 - 105 грн. 82 коп.

Згідно розписки від 29.10.2024 р., ОСОБА_1 отримав в борг від громадянки України ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США на потреби сім`ї строком на один рік з правом дострокового повернення позики. Зазначив про зобов`язання повернути грошові кошти у вказаній валюті не пізніше 29.10.2025 р. За домовленістю з ОСОБА_3 позика є безвідсотковою.

Згідно розписки від 15.11.2024 р. ОСОБА_1 отримав в борг від громадянина України ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США в готівковій формі на потреби родини, строком на 1 рік та за правом дострокового повернення позики. Зазначив про зобов`язання повернути грошові кошти у вказаній валюті не пізніше 15.11.2025 р. За домовленістю з ОСОБА_4 позика є безвідсотковою.

Згідно роздруківки Santander Bank від 29.10.2024 р. ОСОБА_3 здійснила переказ ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9 992 доларів США.

Згідно роздруківки Santander Bank від 07.01.2025 р. ОСОБА_2 здійснила переказ ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 2 000 доларів США.

Згідно роздруківки Santander Bank від 08.01.2025 р. ОСОБА_2 здійснила переказ ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 1 000 доларів США.

Також, представником позивача суду надано копії ряду документів. які складені на англійській мові, без перекладу, будь-яких висновків з яких зробити неможливо.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 , останній одружився з ОСОБА_2 . Остання ніде не працювала та доглядала дитину. В їх сім`ї грошей виcтачало , ОСОБА_2 не працювала, оскільки не було такої необхідності, а ОСОБА_1 достатньо заробляв.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її рідним братом. ОСОБА_2 не працювала тому, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_1 . В їх сім`ї грошей вистачало, а ОСОБА_2 не працювала, оскільки не було такої необхідності.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що знайома з батьками ОСОБА_1 та з самим ОСОБА_1 . Має дружні відносини з батьками ОСОБА_1 . У сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заробляв гроші ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 ніде не працювала. Необхідності працювати у ОСОБА_2 не було.

Відповідно до п.3 ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.2 ст.60 СК вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, якщо один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

В ході судового розгляду встановлено, що спірна квартира була придбана у період шлюбу сторін, у зв`язку із чим належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Розподіляючи дане майно, суд виходить з того, що частки сторін у даному майні є рівними. З показань свідків вбачається, що відповідач не працювала, оскільки у цьому не було необхідності, так як позивач достатньо заробляв для забезпечення сім`ї. З урахуванням такої обставини, суд приходить до висновку, що відсутні підстави відступити від засади рівності часток подружжя. Підстави, передбачені ч.2 ст. 70 СК України, судом не встановлені.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про обрання представником позивача неналежного способу захисту прав, оскільки представником позивача у позовній заяві заявлена вимога саме про поділ спільного сумісного майна сторін, суть позовних вимог є зрозумілою.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) зазначено, що у грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 відправився у рейс, а заробітна плата ОСОБА_1 перераховувалась на банківський рахунок відповідача, всього у сумі 45 400 доларів США. Сторони припинили спільне проживання у грудні 2024 року. Дані грошові кошти були зароблені ОСОБА_1 вже після фактичного припинення шлюбних відносин із ОСОБА_2 , тому є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Однак, позивачем суду не надані докази на підтвердження перерахування його заробітної плати на рахунок відповідача, хоча позивач мав можливість їх надати, оскільки вони пов`язані з його особою. А саме позивачу слід було надати докази того, що він отримав саме в якості заробітної плати - 45 400 доларів США та що ці кошти були переведені відповідачу на її рахунок за його вказівкою.

Суду надані документи на підтвердження такої обставини на англійській мові без перекладу, будь-яких висновків з них зробити неможливо, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, обставини наведені у позовній заяві підлягають доведенню під час розгляду справи судом, а рішенням Вітовського районного суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. (справа №477/485/25, провадження №2/477/822/25) не встановлені обставини фактичного припинення шлюбних відносин сторін до розірвання шлюбу судом. Переконливих доказів про окреме проживання сторін та фактичне припинення шлюбних відносин для розірвання шлюбу суду не надано, такі обставини в ході розгляду даної справи не доведені. У зв`язку із чим, і відсутні підстави для визнання грошових коштів у сумі 45 400 доларів США особистою приватною власністю позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача цих коштів, заявленої з тієї підстави, що ці грошові кошти є особистою приватною власністю позивача.

Крім того, позивачем у позові (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) не вказано, чи залишились дані грошові кошти у ОСОБА_2 або були витрачені та з якою метою. Без врахування таких обставин неможливо визначити, чи обрано позивачем належний спосіб захисту його прав у вигляді вимоги про стягнення з відповідача цієї суми, а не визнання права власності у порядку поділу цих коштів як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 45 400 доларів США не підлягає задоволенню як недоведена.

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

Отримуючи в позику грошові кошти без згоди другого з подружжя, позичальник стає учасником зобов`язальних правовідносин, особисто відповідає за повернення грошових коштів реально чи особистим майном (що вбачається з постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 947/31704/19).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів про укладення договорів позики від 29.10.2024 р. та 15.11.2024 р. в інтересах сім`ї та використання отриманих позичальником у борг грошових коштів за цим договорами для задоволення потреб сім`ї, а також, що відповідач надавала згоду на укладення таких договорів. У зв`язку із чим, відсутні підстави вважати, що борг за цими договорами є спільним боргом подружжя.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2850 грн. 58 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Наседкіна О.І. до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Розподілити майно набуте під час шлюбу:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 135,8 кв.м., житловою площею: 38,9 кв. м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею: 135,8 кв.м., житловою площею: 38,9 кв. м.

У задоволенні інших вимог позовної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Наседкіна О.І. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2850 грн. 58 коп.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 05.01.2026 р.

Суддя: Р.С. Цуркан