Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №686/1350/23 — Північно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 04 січня 2026 р.

Справа: №686/1350/23

Суддя: Коломис В.В.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року Справа № 686/1350/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" про ухвалення додаткового рішення у справі №686/1350/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький"

до Фізичної особи-підприємця Гончарука Василя Івановича

про зобов`язання за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первісного стану згідно з проектною документацією та нормами ДБН, з демонтажем самовільно та незаконно влаштованих приміщень, санвузлів, кухонь та демонтажем самовільно і незаконно проведених інженерних мереж

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025 у справі №686/1350/23 в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" до Фізичної особи-підприємця Гончарука Василя Івановича про зобов`язання за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первісного стану згідно з проектною документацією та нормами ДБН, з демонтажем самовільно та незаконно влаштованих приміщень, санвузлів, кухонь та демонтажем самовільно і незаконно проведених інженерних мереж, відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2025 у справі №686/1350/23 заяву Фізичної особи - підприємця Гончарука Василя Івановича від 04.08.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено частково.

Вирішено повернути Фізичній особі - підприємцю Гончаруку Василю Івановичу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 10 736,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 0.0.3862737623.1 від 05.09.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Присуджено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" на користь Фізичної особи - підприємця Гончарука Василя Івановича 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСББ "Парадіз" місто Хмельницький" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, ОСББ "Парадіз" місто Хмельницький" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ОСББ "Парадіз" місто Хмельницький" на користь ФОП Гончарука В.І. 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" задоволено.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2025 у справі №686/1350/23 в оскаржуваній частині скасовано.

Прийнято нове рішення.

"Позов задоволити.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гончарука Василя Івановича за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первісного стану згідно з проектною документацією та нормами ДБН, з демонтажем самовільно та незаконно влаштованих приміщень, санвузлів, кухонь та демонтажем самовільно і незаконно проведених інженерних мереж.

Стягнути з Гончарука Василя Івановича на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" 6710 грн понесених судових витрат.

Видати накази."

08.12.2025 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" про ухвалення додаткового рішення у справі №686/1350/23, в якій просить суд стягнути з Гончарука Василя Івановича на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн, на проведення експертизи в розмірі 14 800,00 грн та судовий збір в розмірі 16 640,80 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" про ухвалення додаткового рішення у справі №686/1350/23. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Гончаруку Василю Івановичу за наявності надати суду свої заперечення на заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" про ухвалення додаткового рішення у справі №686/1350/23.

22.12.2025 до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву ОСББ "Парадіз" про ухвалення додаткового рішення, в яких просить суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Розглянувши заяву ОСББ "Парадіз" про ухвалення додаткового рішення у справі №686/1350/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Щодо заяви ОСББ "Парадіз" в частині розподілу судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору у справі №686/1350/23 на всіх стадіях її розгляду в розмірі 16 640,80 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 233 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції містить, зокрема новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Змінюючи або ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції повинен одночасно змінити розподіл судових витрат, зокрема судового збору. При цьому згідно з встановленими законом вимогами в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено як про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, так і про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Як вже було зазначено вище, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" задоволено.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2025 у справі №686/1350/23 в оскаржуваній частині скасовано.

Прийнято нове рішення.

"Позов задоволити.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гончарука Василя Івановича за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первісного стану згідно з проектною документацією та нормами ДБН, з демонтажем самовільно та незаконно влаштованих приміщень, санвузлів, кухонь та демонтажем самовільно і незаконно проведених інженерних мереж.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" місто Хмельницький" 6710 грн понесених судових витрат.

Видати накази."

Отже, розподіл судових витрат у цій справі мав здійснюватися Північно-західним апеляційним господарським судом за результатом розгляду справи відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Водночас, в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №686/1350/23, не в повному обсязі було вирішено питання щодо понесених ОСББ "Парадіз" судових витрат зі сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ "Парадіз" звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру до первісного стану та заборону використовувати квартиру не за призначенням, а саме, в якості хостелу, та заборону подобового надання в оренду квартири (дві немайнові вимоги), за який сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн (дві немайнові вимоги), що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №150 від 09.01.2023 (т. 1, а.с. 26).

В подальшому, 01.03.2024 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій просить суд прохальну частину позовної заяви вважати вірною у наступній редакції: зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру до первісного стану згідно з проектною документацією та нормами ДБН з демонтажем самовільно та незаконно влаштованих приміщень, санвузлів, кухонь та демонтажем самовільно і незаконно проведених інженерних споруд (одна немайнова вимога).

Колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 2, 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання апеляційної скарги на рішення суду юридичною особою - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Отже, при зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог мав сплатити судовий збір:

- за подання позову в розмірі 2684,00 грн (немайнова вимога);

- за подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду в розмірі 4026,00 грн (2684*150%);

- за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в розмірі 3220,80 грн (2684*150%*0,8).

Водночас, ОСББ "Парадіз" звертаючись до Хмельницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року сплачено судовий збір в розмірі 8052,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №427 від 05.06.2024 (т. 2, а.с. 24).

ОСББ "Парадіз" звертаючись до Півнчно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025 у справі №686/1350/23 сплачено судовий збір в розмірі 3220,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №781 від 03.09.2025 (т. 3, а.с. 89).

Як вбачається, судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду в розмірі 4026,00 грн, а всього 6710,00 грн, був розподілений судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у даній справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (6 710,00 грн), повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, судовий збір за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в розмірі 3220,80 грн у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо розподілу понесених позивачем витрат на проведення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до платіжної інструкції від 31.08.2023 позивач сплатив судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 14 338,80 грн за рахунком ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз" (т. 1 , а.с. 213-214).

Беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на проведення експертизи, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, при цьому, при винесенні постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у даній справі апеляційним судом не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат за проведення експертизи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення витрат на проведення експертизи в розмірі 14 338,80 грн на відповідача у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

При цьому, доводи відповідачача, що вартість судової експертизи і розмір судового збору за апеляційний рогляд справи вже були предметом дослідження Хмельницьким апеляційним судом, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки постановою Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №686/1350/23 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2024, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.05.2024, постанову Хмельницького апеляційного суду від 22.08.2024 та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 09.09.2024 скасовано; провадження у справі №686/1350/23 закрито.

Щодо заяви позивача в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.

Як вбачається, ОСББ "Парадіз" на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката надало копії договору про надання правової допомоги від 18.11.2022, Додаткової угоди №1 від 19.11.2022, Акту приймання-передачі виконаних послуг від 27.08.2024, Детального опису робіт від 27.08.2024, Додаткової угоди від 02.12.2024, Акту приймання-передачі наданих послуг від 08.12.2024, Додаткової угоди №2 від 25.03.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025, Додаткової угоди №3 від 01.08.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2025.

Так, згідно договору про надання професійної правової допомоги, який укладено між адвокатом Смішною Ілоною Вікторівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" від 18.11.2022, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, від 27.08.2024, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.08.2024, ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом цивільної справи №686/1350/23 в суді першої інстанції - в розмірі 15 000 грн, в суді апеляційної інстанції - в розмірі 15 000 грн. Загалом 30 000 грн.

Згідно додаткової угоди від 02.12.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 08.12.2024 ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом цивільної справи №686/1350/23 в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000 грн.

Згідно додаткової угоди №2 від 25.03.2025 та акту приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025 ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи №686/1350/23 в Господарському суді Хмельницької області, в розмірі 15 000 грн.

Згідно додаткової угоди №3 від 01.08.2025 та акту приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2025 ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи №686/1350/23 в Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 15 000 грн.

Отже, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у справі №686/1350/23 на всіх стадіях її розгляду становить 70 000,00 грн, які позивач просить відшкодувати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в Хмельницькому міськрайонному суді, Хмельницькому апеляційному суді та Верховному Суді у справі №686/1350/23, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналогічні положення містить ст. 134 ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України (статті 134 ЦПК України) особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 01.02.2023 у справі №921/262/19.

Частиною 8 статті 129 ГПК України (ч. 8 ст. 141 ЦПК України) передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (ст. 246 ЦПК України) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

В той же час колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг)і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положеньстатті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог(частина першастатті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першоюстатті 221 ГПК України(пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- частина дев`ятастатті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

У зв`язку із викладеним, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення судових дебатів, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18 та в ухвалах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №908/1238/18, від 07.04.2020 у справі №910/2022/19, від 31.05.2022 у справі №922/1045/21, від 05.10.2021 у справі №910/2891/20, від 22.06.2022 у справі №922/2339/21, від 13.09.2022 у справі №908/273/21, від 04.10.2022 у справі №914/2380/21.

При цьому варто зазначити, що як норми ГПК України, так норми ЦПК України, не обмежують сторін у праві (можливості) подати разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявити, зокрема, усно до закінчення судових дебатів, про відшкодування судових витрат в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Водночас позивачем не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства, оскільки ні разом з позовною заявою, ні з апеляційною скаргою, ні з відзивом на касаційною скаргою ним не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та до закінчення судових дебатів не заявлено про відшкодування судових витрат в суді першої, апеляційної, касаційної інстанціях.

Також дослідивши матеріали справи суд встановив, що представник позивача не подавав до прийняття судового рішення/постанови докази, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.

Відповідну заяву з наданням підтверджуючих доказів позивачем викладено у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу:

- у Хмельницькому міськрайонному суді та у Хмельницькому апеляційному суді у справі №686/1350/23, яка була подана вже після закінчення розгляду справи в Хмельницькому апеляційному суді;

- у Верховному Суді у справі №686/1350/23, яка була подана в Господарському суді Хмельницької області, тобто вже після розгляду справи в Верховному Суді.

Крім того, відповідно до протоколів судових засідань в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, на яких був присутній представник позивача, останній не робив також й усної заяви про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів та про намір подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) судом.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати норми ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо поважності причин ненадання доказів стороною про понесені судові витрати під час розгляду справи.

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності, суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21.

Натомість, позивачем жодним чином не обґрунтовано причини, з яких ним не вчинялись необхідні заяви в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях при розгляді даної справи в порядку цивільного судочинства, а докази витрат (відповідні додаткові угоди та акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг) подані лише після закінчення розгляду справи в Хмельницькому апеляційному суді та Верховному Суді.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що ОСББ "Парадіз" не дотримано положень ст. 124, ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України, відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення перевірки наданих заявником доказів, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат на надання правничої допомоги у Хмельницькому міськрайонному суді, Хмельницькому апеляційному суді, Верховному Суді, та надання їм оцінки, з огляду на встановлений факт недотримання позивачем вищевказаних положень ГПК України (які аналогічні положенням ЦПК України), що визначають процедуру звернення до суду з вимогою відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомоги.

Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені також в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/12671/21, від 01.02.2023 у справі №921/262/19.

Оскільки ОСББ "Парадіз" не подало до Хмельницького міськрайонного суду, Хмельницького апеляційного суду, Верховного Суду попереднього розрахунку витрат і не заявило про необхідність розподілу судових витрат до закінчення судових дебатів, не подавало до прийняття рішень доказів, які б підтверджували понесення ним судових витрат в сумі 40 000,00 грн (15000,00 (в суді першої інстанції) + 15000,00 (в суді апеляційної інстанції) + 10000,00 (в суді касаційної інстанції), як і не заявило на виконання вимог статті 221 (ст. 246 ЦПК України) та частини 8 статті 129 ГПК України (ч. 8 ст. 141 ЦПК України) щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене є підставою для відмови позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на професійну правничу допомогу з розгляду справи у Хмельницькому міськрайонному суді, Хмельницькому апеляційному суді, Верховному Суді в розмірі 40 000,00 грн.

Подібні висновки щодо питання відшкодування судових витрат викладені також в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/12671/21, від 01.02.2023 у справі №921/262/19, постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №461/606/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в Господарському суді Хмельницької області та Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №686/1350/23, колегія суддів виходить з такого.

Як вже зазначалося вище, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається, заявником на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в Господарському суді Хмельницької області та Північно-західному апеляційному господарському суді до справи надано копії договору про надання правової допомоги від 18.11.2022, Додаткової угоди №2 від 25.03.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025, Додаткової угоди №3 від 01.08.2025, Акту приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2025.

Так, згідно договору про надання професійної правової допомоги, який укладено між адвокатом Смішною Ілоною Вікторівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" від 18.11.2022, додаткової угоди №2 від 25.03.2025 та акту приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025 ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи №686/1350/23 в Господарському суді Хмельницької області, в розмірі 15 000 грн.

Згідно додаткової угоди №3 від 01.08.2025 та акту приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2025 ОСББ "Парадіз" понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи №686/1350/23 в Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 15 000 грн.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору (з урахуванням додаткової угоди від №2 від 25.03.2025 та додаткової угоди №3 від 01.08.2025) у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 15 000,00 грн в суді першої інстанції та 15 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши надані представником позивача в обґрунтування розміру адвокатських витрат в суді першої інстанції документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на надання правничої допомоги в суді першої інстанції на суму 15 000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру.

Разом з тим, проаналізувавши надані представником позивача в обґрунтування розміру адвокатських витрат в суді апеляційної інстанції документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 15 000,00 грн в суді апеляційної інстанції), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати завищеними, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Так, вивчивши надані представником позивача в обґрунтування адвокатських витрат в суді апеляційної інстанції документи, колегія суддів бере до уваги незмінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, а також відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що представник позивача - адвокат Смішна І.В. забезпечує правовий (правничий) супровід даної справи ще в суді першої інстанції, а тому обізнана в усіх обставинах та доказах справи, що свідчить про те, що правова позиція сторін спору була сформована ще до апеляційного розгляду справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить нових доводів, доказів, аргументів, пояснень, посилань на судову практику, аніж ті, які безпосередньо були зазначені в позовній заяві. Правова позиція позивача по суті спору, що викладена в апеляційній скарзі, відображає ту ж позицію, яка дотримувалась у суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду. Дана справа була розглянута на підставі наданих сторонами документів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, допиту свідків тощо. Будь-яких нових доказів під час розгляду апеляційної скарги відповідача сторонами подано не було, нових фактів, обставин справи не встановлювалося.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №686/1350/23 у суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 5 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

При цьому, у відшкодуванні понесених ОСББ "Парадіз" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції витрат в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором про надання правничої допомоги, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

При цьому, безпідставними є заперечення представника відповідача, що позивачем не надано суду будь-яких рахунків, платіжних квитанцій, касових приходних ордерів, що свідчили б про фактичну оплату правничої допомоги зі сторони ОСББ "Парадіз", оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" про розподіл судових витрат у справі №686/1350/23 задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончарука Василя Івановича на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парадіз" 3 220,80 грн судового зборру за подання апеляційної скарги, 14 338,00 грн на проведення експертизи, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях.

В решті заяви відмовити.

3. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua