Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №712/13013/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/13013/25

Провадження № 2/712/4924/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Саса Л.О.,

представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача Державної казначейської служби України Яроша С.В.

представника відповідача Черкаської обласної прокуратури Дубіч Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури,-

установив:

Позивач через свого представника адвоката ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 282666,66 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява обґрунтована тим, що 04.01.2022 слідчим відділом поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №1202225380000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

21.02.2022 до ЄРДР за №12022250380000058 внесені відомості за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 191 КК України.

29.04.2022 прокурором винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №1202225380000005, №12022250380000058 та присвоєно реєстраційний номер №1202225380000005.

29.04.2022 у порядку ст.ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_1 складено та оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 191 КК України.

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року (набрав законної сили 07.04.2025) ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даних злочинів.

У справі, яка є предметом розгляду ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 29.04.2022 (дата повідомлення про підозру) по 07.04.2025 (дата набрання вироком законної сили), тобто 35 місяців 10 днів.

ОСОБА_1 майже три роки піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, яке полягало у незаконному повідомленні йому про підозру.

Внаслідок викладеного позивач зазнав тяжких вимушених змін у своєму житті, в родині, на роботі, в суспільних стосунках, зниження свого престижу та репутації перед сусідами, знайомими.

Незаконне кримінальне переслідування спричинило позивачу значних моральних та фізичних страждань, що мало вплив на загальний стан здоров`я, призвело до порушення усталеного способу життя необхідності вжиття додаткових заходів для підтримання нормального способу життя для себе та родини, оплати значних витрат на правову допомогу.

Посилаючись на ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України ст.ст. 3, 4, 15, 133 134, 174-177 ЦПК України, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» представник позивача просила стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 282666,66 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду від 26.09.2025 у справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження, у справі призначене підготовче судове засідання.

17.10.2025 у системі «Електронний суд» представником відповідача Черкаської обласної прокуратури сформований відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

У обґрунтування відзиву зазначено, що Відділенням поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області 04.01.2022 внесено відомості до ЄРДР за №12017250000000258 з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та 21.02.2022 за № 12022250380000058 за ч. 1 ст. 191 КК України. Матеріали досудових розслідувань прокурором 22.02.2022 об`єднано в одне провадження за № 12022250380000005. Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводилося дізнавачами СД відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. ОСОБА_1 29.04.2022 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 191 КК України. За результатами досудового розслідування 27.06.2022 прокурором затверджено обвинувальний акт та направлено до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області. Черкаським апеляційним судом 06.07.2022 підсудність у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 визначено за Городищенським районним судом Черкаської області. Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 06.03.2025 ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 191 КК України. Вказаний вирок в апеляційному порядку не оскаржувався.

Водночас, право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію (справедливу сатисфакцію). Проте позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. Наявність моральної шкоди є умовою виникнення обов`язку щодо її відшкодування, тому цей факт має бути встановлено й доведено стороною, яка вимагає відшкодування, у встановленому законом порядку. Твердження позивача про заподіяння йому значної моральної шкоди у зв`язку з кримінальним переслідуванням є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Дійсно, вироком суду першої інстанції позивача визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину. Водночас сам факт постановлення виправдувального вироку не свідчить про протиправність дій органів досудового розслідування чи прокуратури під час здійснення кримінального провадження. Повідомлення про підозру та інші процесуальні рішення приймалися в межах наданих законом повноважень, з урахуванням наявних на той час доказів, які обґрунтовували необхідність таких дій.

За наявності встановлення судом підстав для морального відшкодування ОСОБА_1 , з Державного бюджету підлягають стягненню грошові кошти із розрахунку мінімальної заробітної плати на час постановлення судового рішення (8 000 грн) за 35 місяців 10 днів перебування під слідством і судом з 29.04.2022 (повідомлення про підозру) по 07.04.2025 (набрання вироком законної сили) у сумі 282 666,66 грн (8 000 грн*35 міс. 10 дн.). З огляду на викладене, у даній справі позивач не надав до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 77 - 80 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння моральних страждань.

31.10.2025 у системі «Електронний суд» представником відповідача Державної казначейської служби України сформований відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

У обґрунтування відзиву зазначено, що згідно ч. 5 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. З наведених законодавчих норм слідує, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не обов`язково мають завдати особі моральну шкоду. Згадана шкода не презюмується і має бути доведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Казначейство вважає за необхідне зауважити, що Позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Факт постановлення виправдувального вироку суду стосовно Позивача не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Казначейство вважає, що Позивач перебував під слідством і судом починаючи з 29.04.2022 (дати повідомлення Позивачу про підозру) по 07.04.2025 (дати набрання законної сили виправдувальним вироком суду першої інстанції від 06.03.2025), або 2 роки та 11 місяців та 10 днів, загалом 35 місяців та 10 днів.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України Законом про Державний бюджет України визначаються розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період. Відповідно до ст. 8 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) мінімальний розмір заробітної плати з 01.04.2024 складає 8 000,00 грн. Проте, абз. 4 ст. 8 Закону № 4059-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абз. 9 ст. 7 Закону № 4059-IX. Відповідно до абз. 9 ст. 7 Закону № 4059-IX установити з 01.01.2025 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1 600 гривень. Казначейство вважає, що при визначенні мінімального розміру моральної шкоди необхідно застосовувати величину мінімальної заробітної плати в розмірі 1 600,00 грн., оскільки, за приписами ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди вирішується виключно судом, відповідно до чинного законодавства за наявності заяви громадянина

Отже, мінімальний розмір моральної шкоди становить 56 533,33 грн (56 000,00=1 600,00*35)+(533,33=1600/30*10).

Отже, визначена Позивачем величина моральної шкоди в розмірі 282 666,66 грн. належними чином не підтверджена та ґрунтується виключно на переконаннях Позивача.

Ухвалою суду від 12.11.2025 у справі закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2. підтримала позовні вимоги, зазначила що позивачу беззаперечно кримінальним переслідуванням спричинена значна моральна шкода. Під час притягнення до кримінальної відповідальності псувалася репутація позивача, до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 до цього не притягувався, йому прийшлося доводити свою невинуватість, займати активну позицію, користуватися професійною правничою допомогою, їздити для проведення слідчих дій, на судові засідання. Просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача Черкаської обласної прокурори Дубіч Т.М. заперечувала проти задоволення позовної заяви з підстав, викладених у відзиві, зазначила, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача, спричиненої моральної шкоди та причинного зв`язку, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Ярош С.В. заперечував проти задоволення позовної заяви з підстав, викладених у відзиві, зазначив, що позивачем не доведено спричиненої моральної шкоди та причинного зв`язку, тому підстави для задоволення позову відсутні, у випадку задоволення позовної заяви просив врахувати, що мінімальна сума відшкодування має розраховуватись із розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 гривень, отже мінімальна сума складає 56 533,33 грн. Водночас, виходячи з позицій Верховного Суду для обрахувань може враховуватись мінімальна заробітна плата на час розгляду справи, яка складає 8000,00 грн.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

04.01.2022 слідчим відділом поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №1202225380000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

21.02.2022 до ЄРДР за №12022250380000058 внесені відомості за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 191 КК України.

29.04.2022 прокурором винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №1202225380000005, №12022250380000058 та присвоєно реєстраційний номер №1202225380000005.

29.04.2022 у порядку ст.ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_1 складено та оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 191 КК України.

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даних злочинів. Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 07.04.2025.

Отже у справі, яка є предметом розгляду, позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 29.04.2022 (дата повідомлення про підозру) по 07.04.2025 (дата набрання вироком законної сили), тобто 35 місяців 10 днів.

Позивачем у позовній заяві та представником позивача у судовому засіданні зазначено про спричинення моральної шкоди позивачу внаслідок незаконного кримінального переслідування, яке тривало майже три роки, що виразилося у порушенні усталеного способу життя, псуванні репутації, порушення соціальних зв`язків, що спричинило моральні страждання у позивача.

З урахуванням аргументів позовної заяви, викладених обставин, судом встановлено, що незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 , що тривало значний проміжок часу однозначно завдало позивачу моральну шкоду, завдало шкоду репутації, порушило уклад життя, нормальні життєві зв`язки, викликало необхідність тривалий час брати участь у слідчих діях та судових засіданнях, що потребувало психоемоційного навантаження та викликало негативні емоції.

Суд відхиляє аргументи представників відповідачів щодо недоведеності наявності моральної шкоди та причинного зв`язку, оскільки рішеннями прийнятими у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , зазначеними позивачем аргументами доведена наявність моральної шкоди та причинного зв`язку.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 7, ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV V. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно ст. 3 цього Закону, громадянинові відшкодовується (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 4 Закону).

Факт перебування позивача під слідством та судом, подальше виправдання вироком суду ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 та від 22.04.2019 у справі №236/893/17).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Правові висновки щодо вказаного питання викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), постанові Верховного Суду від 02.12.2015р. у справі № 6-2203цс15. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018р. у справі №686/23731/15-ц зауважила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 523/13432/16-ц, зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Крім того, при вирішенні спору судом враховувалися висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2022р. у справі №759/7630/20.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом («STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12.07.2007р.).

ЄСПЛ у справі «THOMA v. LUXEMBOURG», № 38432/97 від 29.03.2001р. використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «THOMA v. LUXEMBOURG», «CALOCv. FRANCE» та «NIEDBALAv. POLAND» ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносились.

У постанові від 18.10.2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року в Україні встановлено розмір мінімальної заробітної плати щомісячно у розмірі 8000 грн.

Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000 грн.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача дійсно виникло право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконно притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що обмежувало та порушувало його звичний уклад життя, репутацію, завдало моральної шкоди, та має місце передбачений законом випадок, який надає позивачу таке право, а саме винесення виправдувального вироку суду.

При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, а тому з урахуванням засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» на момент відшкодування, а саме 8000 грн.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача Державної казначейської служби про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону.

При цьому слід зазначити, що визначений статтею 13 Закону мінімальний розмір моральної шкоди не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Судом встановлено, що позивач перебував під слідством і судом починаючи з 29.04.2022 (дати повідомлення позивачу про підозру) по 07.04.2025 (дати набуття законної сили виправдувальним вироком суду першої інстанції від 06.03.2025), або 2 роки та 11 місяців та 10 днів, загалом 35 місяців та 10 днів.

За таких обставин, сума моральної шкоди, розрахована відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» складає 282 666 грн 66 коп (280000 (35*8000)+2666,66 (8000/30*10).

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. ст. 2, 12, 13, 43, 76, 77, 80, 81, 82, 83, 89, 95, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури грошові кошти у розмірі 282 666 (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 66 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Черкаська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02911119, місцезнаходження: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 286.

Державна казначейська служба України, код ЄДРПУО: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Суддя Н.М. Чапліна