Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №711/11001/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11001/25

Номер провадження2/711/396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі від доходу щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання (вхідний №47063, а.с.2-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період часу з 2007 до 2010 рр. Шлюб розірваний рішенням суду від 07.10.2010.

Перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, на даний час син є повнолітнім, однак продовжує навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, де навчається на денній формі навчання, а відповідно не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.

Відповідач на даний час проходить службу в Збройних Силах України та отримує грошове утримання, а тому, на переконання позивача, має змогу утримувати сина ОСОБА_4 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання по суті о 11 год 00 хв 05 січня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.14-15).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, що призначено о 11 год 00 хв 05 січня 2026 року, не з`явилася, причини не прибуття в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119 №R067066931991, документи, в тому числі і судова повітка про виклик до суду, що направлялися на адресу позивача ОСОБА_1 , були вручені оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» особисто позивачу 27 грудня 2025 року, що підтверджується власноручним підписом позивача в означеному документі (а.с.20).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Водночас 05 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, проводити за її відсутності; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі (вхідний №320/26, а.с.22).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 05 січня 2026 року о 11 год 00 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву до суду не направив.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119 №R067066934656, документи, в тому числі і судова повітка про виклик до суду, що направлялися на адресу відповідача ОСОБА_2 , були вручені оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» особисто відповідачу 27 грудня 2025 року, що підтверджується власноручним підписом відповідача в означеному документі (а.с.21).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Водночас 05 січня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, проводити за його відсутності; позовні вимоги відповідач визнає та просить стягувати з нього аліменти на утримання сина в розмірі частини від його заробітку (вхідний №318/26, а.с.23).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як позивача, так і відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 квітня 2007 року уклали шлюб, який цього ж дня був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області (актовий запис №480), який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2010 (а.с.7).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси у справі №2-6450/10 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили (реєстраційний номер рішення: 12037797).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Згідно безпосередньо дослідженої в судовому засіданні копії довідки №119/25 від 19.11.2025, що видана Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького, суд встановив, що ОСОБА_3 навчається на 2 курсі означеного вищого навчального закладу на денній формі навчання факультету обчислювальної техніки, інтелектуальних та управляючих систем; дата вступу: 01.09.2024, дата закінчення: 30.06.2028 (а.с.9).

Із додатку №1 від 27.05.2025 до договору про надання платної освітньої послуги №30/162-10 від 16 серпня 2024 року, що укладений між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького в особі ректора Черевка О.В. та ОСОБА_1 , суд встановив, що загальна вартість платної освітньої послуги за навчання здобувача ОСОБА_3 за весь строк навчання становить 154 507 грн (а.с.10).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина законодавцем регламентовано главою 16 розділу ІІІ Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Статтею ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

З аналізу означеної норми матеріального права, суд зробив висновок, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей виникає у випадку, зокрема, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Водночас право звернення до суду про стягнення аліментів на повнолітню дочку, сина має, крім безпосередньо повнолітніх дочки, сина, також і той з батьків, з ким вони проживають.

Частиною 2 ст.6 СК України передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Водночас ч.1 ст.34 Цивільного кодексу України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

З огляду на означені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, станом на день пред`явлення позивачем позову, ОСОБА_3 є повнолітнім сином сторін у справі.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, син сторін у справі ОСОБА_3 , починаючи з 01.09.2024, продовжує навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького на денній формі навчання, в тому числі і на платній основі.

Юридичний факт, що позивач потребує матеріальної допомоги, підтверджується матеріалами цивільної справи №711/11001/25, що безпосередньо досліджені в судовому засіданні, що відбулося 05.01.2026, мова йде, зокрема про додаток №1 від 27.05.2025 до договору про надання платної освітньої послуги №30/162-10 від 16 серпня 2024 року (а.с.10).

Отже з аналізу фактичних обставин справи, що встановлені судом під час розгляду справи по суті і перевірені письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що стороною позивача доведені підстави для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, які стороною відповідача не спростовані належними і допустимими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування того юридичного факту, що повнолітній син цього учасника справи не потребує матеріальної допомоги в зв`язку з продовженням навчання.

Частиною 1 ст.200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов`язків по утриманню повнолітнього сина ОСОБА_3 суду не надав, а також не надав і доказів незадовільного стану здоров`я та (або) майнового стану та (або) перебування на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків тощо. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо утримання повнолітнього сина та порушення відповідного права, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів (аліментів) на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати повнолітнього сина до часу закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23-річного віку, та те, що відповідач є особою працездатного віку і має можливість надавати матеріальну допомогу, а повнолітній син потребує такої допомоги зі сторони батька, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем у спосіб, передбачений ч.1 ст.81 ЦПК України.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд сформував правовий висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, не надав суду даних про неможливість надання ним матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує допомоги батьків, а позивач довела потребу в грошових коштах на утримання повнолітнього сина під час продовження ним навчання після досягнення повноліття, враховуючи обставини, викладені в ст. 182 СК України, які мають суттєве значення для вирішення справи, а також положення ст. 199 СК України, виходячи із засад розумності та справедливості, керуючись інтересами повнолітнього сторін у справі, беручи до уваги той факт, що останній продовжує навчання в тому числі і за рахунок коштів фізичних осіб, тобто на платній основі, а також ту обставину, що належних і допустимих доказів перебування на утриманні відповідача малолітніх/неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 20.11.2025 і до закінчення навчання ОСОБА_3 в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького чи до досягнення ним двадцяти трьох річного віку - у залежності від того, яка з цих обставин настане раніше.

Також, задовольняючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі частини від заробітку (доходу) відповідача, суд керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно яких, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви.

У зв`язку з цим, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягає задоволенню.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина за рішенням суду - від дня пред`явлення позову.

У зв`язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 20 листопада 2025 року, тобто від дня пред`явлення ОСОБА_1 позову до суду.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що аліменти з дня набрання законної сили рішенням суду, стягуються лише у випадку зміни розміру аліментів у порядку, передбаченому ст.192 СК України (абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Водночас згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи, що відповідач, до початку розгляду справи по суті, визнав позовні вимоги, з відповідача на користь держави належить стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, а саме: 605 гривень 60 копійок (1211,20 х 0,5).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 141, ч.1 ст.182, ст.199, 200, 201 СК України, ст. 13, 49, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, в розмірі 1/4 частини (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 20 листопада 2025 року, і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 05 січня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. В. Петренко