Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №940/2042/25 — Тетіївський районний суд Київської області

29.12.2025 Провадження по справі № 2-о/940/55/25

Справа № 940/2042/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці адвоката Завальнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України,

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на момент його загибелі (смерті), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини в складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання за призначенням під час військових дій на території України поблизу населеного пункту Вугледар, Волноваського району, Донецької області загинув її рідний брат ОСОБА_2 , який перебував на посаді навідника 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Зазначає, що ОСОБА_2 не був одружений, та не мав інших родичів ближчих заявниці, з огляду на це до мобілізації він проживав разом спільно з нею та вели спільне господарство. Після смерті брата ОСОБА_1 залишилась без основного джерела існування, оскільки вона з 2016 року не працює, її чоловік ОСОБА_3 родину не забезпечує так як є інвалідом 2 групи, а ОСОБА_2 систематично надавав їй матеріальну допомогу. Вже під час служби в Збройних Силах України, брат також надавав ОСОБА_1 кошти на її утримання зі свого грошового забезпечення, яке отримував після мобілізації. За ті кошти придбавалися продукти харчування, оплачувалися комунальні послуги, одяг, господарчі товари, для потреб лікування та проживання. Саме тому, сповіщення № 2/15з від 26.08.2024 про смерть ОСОБА_2 прийшло саме на ім`я заявниці, оскільки брат вказав її єдиною контактною особою у відповідних документах під час прийняття на військову службу, так як вважав ОСОБА_1 єдиним членом його сім`ї. Поховання загиблого здійснювалось за її участі за кошти Тетіївської міської ради Київської області в с. Хмелівка, Білоцерківського району Київської області.

Встановлення даного факту необхідне заявниці для отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших видів допомог.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Завальнюк В.В. заяву підтримали та просили задовольнити, надали пояснення аналогічні тим, що викладені по тексту заяви. Представник заявниці також долучив до матеріалів справи копії документів на підтвердження факту непрацездатності ОСОБА_3 .

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Допитані в судовому засіданні 10.12.2025 свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що вони є сусідами з ОСОБА_1 та її загиблого брата ОСОБА_2 , який останнім часом був призваний до лав ЗСУ. Зазначили, що ОСОБА_2 дуже давно мешкав разом із сестрою, оскільки не мав власної сім`ї. Він постійно допомагав сестрі, так як вони вели спільне господарство та доглядали разом за своїми батьками.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є братом заявниці, ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 13.10.1979, серії НОМЕР_3 від 28.09.2011, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 29.12.1979 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 24.11.2011 (а. с. 9, 13, 23, 8).

З копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_6 від 29.03.2010 та серії НОМЕР_7 від 19.05.2020 встановлено, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 померли ( а. с. 24-25).

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_8 від 07.08.2015 та особової справи, ОСОБА_2 був військовослужбовцем, мав статус учасника бойових дій та 25.02.2022 був призваний до Збройних Сил України ( а. с. 12, 14).

Як вбачається з повідомлення про смерть № 2/15 з від 26.08.2024, ОСОБА_1 сповістили про те, що її брат, молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навідник 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті здійснення противником мінометного обстрілу та обстрілу з артилерії по позиціях підрозділу поблизу н.п. Вугледар, Волноваського району, Донецької області. Загинув в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини. Підстава: сповіщення № 1/37/8670 від 22.08.2024, командира в/ч НОМЕР_1 ( а. с. 15).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 03.09.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вугледар, Волноваський район, Донецька область ( а. с. 16).

Згідно із довідкою старости Денихівського старостинського округу № 367 від 04.09.2024, ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом з своєю сестрою ОСОБА_1 та спільно вели особисте селянське господарство ( а. с. 21).

Згідно із довідкою старости Денихівського старостинського округу № 250 від 07.10.2025, поховання ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалось на сільському кладовищі с. Хмелівка, Білоцерківського району Київської області, за участю його рідної сестри ОСОБА_1 . Поховання проведено за кошти Тетіївської міської ради Київської області ( а. с. 22).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_10 , довідок Пенсійного фонду України за Формою ОК-5, Формою ОК-7 та Відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб станом на 09.01.2025, ОСОБА_1 з 2016 року не працює (а. с. 26-31).

З копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.08.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перераховував кошти на рахунок заявниці (а. с. 32-37).

Із інформації на запит, наданої Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 972/30.5-25 від 28.11.2025, вбачається, що в архіві відділу та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, визнання батьківства, народження дітей відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено ( а. с. 71-73).

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_11 серії НОМЕР_12 від 17.05.2025, термін дії до 31.05.2026, витягу з рішення експертної команди з ОПФО про інвалідність ОСОБА_3 № 214/25/155/В від 08.05.2025, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.04.2025, протоколу МРТ обстеження ОСОБА_3 від 06.03.2025, чоловік заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має 2 групу інвалідності за загальним захворюванням (а. с. 38, 102-105, 106-107, 108).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_13 ОСОБА_3 , відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб станом 12.12.2025, довідки Пенсійного фонду України за Формою ОК-5, ОСОБА_3 з 2008 року звільнений з роботи ( а. с. 92-101).

Із довідки про доходи № 2808 4550 1888 4820 від 12.12.2025, виданої пенсіонеру ОСОБА_3 , встановлено, що він перебуває на обліку в Сквирському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.05.2025 по 31.12.2025 складає 23716,00 грн. ( а. с. 109).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на момент його загибелі (смерті), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті бойових дій під час захисту Батьківщини в складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 . Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила отримання нею, як особою, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших видів допомог.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_1 з заявою у цій справі) зазначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті батька заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 , згідно якої повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 644/1574/23, згідно із якою факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

З урахуванням системного аналізу наведених вище положень законодавства та встановлених судом обставин і досліджених доказів, підтверджується, що на момент загибелі брата заявниця була повнолітньою та працездатною. Жодних доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суду не надано.

Заявницею на підтвердження перебування її на постійному утриманні надано виписки по картковому рахунку за період з травня 2022 року по липень 2024 року, з яких вбачається, що загиблий ОСОБА_2 перераховував на рахунок заявниці кошти, однак у призначенні платежу не зазначено будь-якої інформації, яка б давала підстави вважати, що ці кошти призначені саме на забезпечення їх сумісного побуту та її утримання.

Переказ таких коштів на картку родича може свідчити про намір військовослужбовця довірити їх розпорядження сестрі, а не про витрачання всієї суми на поточне утримання (харчування, лікування) однієї особи. Заявниця не надала суду доказів (чеків, квитанцій, договорів на лікування), які б підтверджували, що вона витрачала ці суми саме на свої життєві потреби, а не накопичувала їх як власність брата.

Крім того, вказані виписки не дають підстав вважати, що заявниця перебувала на утриманні брата.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження офіційного працевлаштування ОСОБА_2 до дня його призову до лав ЗСУ та надання заявниці фінансової допомоги у цей період часу, перебування її на утриманні брата.

Крім того, надані заявницею довідки форми ОК-5 та ОК-7 не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження відсутності доходів у заявниці, оскільки вказані довідки містить лише дані з Реєстру застрахованих осіб про заробітну плату для нарахування пенсії, страховий стаж та сплату страхових внесків та не містить даних щодо отриманих особою доходів за спірний період.

Допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили беззаперечно факт наявності єдиного доходу для проживання заявниці виключно допомогу, яку надавав їй померлий брат, відповідно, що його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці.

За таких обставин показання свідків суд не бере до уваги, оскільки вони носять загальний характер та самі по собі без підтвердження іншими доказами, не можуть бути підставою для висновку про встановлення факту перебування на утриманні брата до його загибелі.

Заявниця до заяви про встановлення факту додала складену старостою Денихівського старостинського округу Тетіївської міської ради Л.Сліпенчук довідку №367 від 04.09.2024 року про постійне проживання та спільне ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 разом із своєю сестрою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана довідка № 367 від 04.09.2024 не є належим доказом спільного проживання, оскільки, складена після смерті ОСОБА_2 .

Окрім того, ця довідка не містить жодних відомостей про період ймовірного перебування на утриманні та спільного проживання, а також відомостей, на підставі яких констатовано такі факти. Вказане свідчить про те, що вона складена зі слів заявниці.

Крім того, згідно із матеріалами справи, заявниця та її померлий брат були зареєстровані за різними адресами, що також не підтверджує факт їх спільного проживання. Відсутність офіційної реєстрації за однією адресою не є безумовною підставою для відмови у встановленні юридичного факту, однак у сукупності з іншими доказами вона свідчить про недоведену правову позицію заявниці.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні загиблого брата.

Керуючись ст.ст. 76-81, 263-265, 268, 273, 293, 315 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 05 січня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко