Рішення від 17 грудня 2025 р. у справі №372/4802/24 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4802/24

Провадження 2-255/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Калашник І.В.,

представника Косенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

02.09.2024 р. позивач звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в обґрунтування якого зазначив, що згідно умов договору позики від 20.10.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 20000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 25.10.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 2000,00 доларів США. У зазначений строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, та не сплатив відсотки за користування коштами. 17.11.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 21000,00 доларів США та 200000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 18.12.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 2000,00 доларів США. У зазначений строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, та не сплатив відсотки за користування коштами. 28.11.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 5000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 28.12.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 500,00 доларів США. У зазначений строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, та не сплатив відсотки за користування коштами. 29.02.2024 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 5000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 29.03.2024 р. У зазначений строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, та не сплатив відсотки за користування коштами.

В зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики від 20.10.2023 року в сумі 42000 доларів США, що складається з основного боргу в сумі 20000 доларів США, 2000 доларів США відсотків за користування коштами, а також штрафу у розмірі 10% від суми позики за кожен місяць прострочення в сумі 20000 доларів США. Стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 17.11.2023 року в сумі 39800 доларів США,та 360000,00 грн., що складається з основного боргу в сумі 21000 доларів США та 200000,00 грн. відповідно, 2000 доларів США відсотків за користування коштами, а також штрафу у розмірі 10% від суми позики за кожен місяць прострочення в сумі 16800 доларів США та 160000,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 28.11.2023 року в сумі 13500 доларів США, що складається з основного боргу в сумі 5000 доларів США, 500 доларів США відсотків за користування коштами, а також штрафу у розмірі 20% від суми позики за кожен місяць прострочення в сумі 8000 доларів США. Стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики від 29.02.2024 року в сумі 10000 доларів США, що складається з основного боргу в сумі 5000 доларів США, а також штрафу у розмірі 20% від суми позики за кожен місяць прострочення в сумі 5000 доларів США. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

05.11.2024 р. ухвалою судді було залишено позовну заяву без руху.

25.11.2024 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 25.11.2024 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.01.2025 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Косенка І.А. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що між сторонами дійсно було укладено: Договір позики від 20.10.2023 р., за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США, які зобов`язався повернути у строк не пізніше 25.10.2023 р., сплативши при цьому відсотки за користування позикою у розмірі 2000 доларів США; Договір позики від 17.11.2023 р., за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 21000 доларів США та 200000,00 грн., які зобов`язався повернути у строк не пізніше 18.12.2023 р., сплативши при цьому відсотки за користування позикою у розмірі 2000 доларів США; Договір позики від 28.11.2023 р., за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, які зобов`язався повернути у строк не пізніше 28.12.2023 р., сплативши при цьому відсотки за користування позикою у розмірі 500 доларів США; Договір позики від 29.02.2024 р., за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, які зобов`язався повернути у строк не пізніше 29.03.2024 р. Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами позики складає 55500 доларів США та 200000,00 грн. Відповідно до п.2.3 договорів, в якості забезпечення виконання зобов`язання позичальник зобов`язався передати позикодавцю належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначив, що влітку 2024 р. відповідач дізнався, що належна йому квартира продана позивачем. Вважає, що вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу задоволенню не підлягають. В зв`язку з цим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

20.02.2025 р. ухвалою судді було задоволено заяву представника відповідача Косенко І.А. про участь у судовому засіданні 27.02.2025 р. о 11.30 год. в режимі відеоконференції в Броварському міськрайонному суду Київської області.

27.02.2025 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Косенка І.А. надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скорик О.М. засвідченої копії нотаріальної справи щодо посвідчення 30.05.2024 р. за реєстраційним №1232 Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

27.02.2025 р. ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Косенка І.А. про витребування доказів було задоволено.

25.03.2025 р. ухвалою судді було задоволено заяву представника відповідача Косенко І.А. про участь у судовому засіданні 26.03.2025 р. о 10.00 год. в режимі відеоконференції в Броварському міськрайонному суду Київської області.

16.04.2025 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

12.06.2025 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Косенка І.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20250507-0009652732 від 07.05.2025 р. та довідку НБУ про офіційний курс гривні щодо іноземних валют на дату 07.05.2025 р.

12.06.2025 р. в судовому засіданні суд задовольнив клопотання та ухвалив долучити до матеріалів справи письмові докази.

04.08.2025 р. ухвалою судді було задоволено заяву представника відповідача Косенко І.А. про участь у судовому засіданні 06.08.2025 р. о 12.00 год. в режимі відеоконференції в Броварському міськрайонному суду Київської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснив, що в жовтні 2023 р. відповідач позичив у нього кошти, обіцяв їх повернути і не повернув, потім знову позичив кошти і не повернув. Було укладено чотири договори позики грошових коштів. Просив суд стягнути з відповідача на його користь борги за договорами позики.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, представник відповідача - адвокат Косенко І.А. в своєму клопотанні просив суд відкласти на іншу дату судовий розгляд у справі. У відзиві на позовну заяву представник відповідача виклав заперечення проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно умов договору позики від 20.10.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 20000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 25.10.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 2000,00 доларів США. (а.с.19-20)

Згідно умов договору позики від 17.11.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 21000,00 доларів США та 200000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 18.12.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 2000,00 доларів США. (а.с.17-18)

Згідно умов договору позики від 28.11.2023 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 5000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 28.12.2023 р., а також сплатити відсотки за користування коштами в сумі 500,00 доларів США. (а.с.21-22)

Згідно умов договору позики від 29.02.2024 р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 позику на суму 5000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму позики не пізніше 29.03.2024 р. (а.с.23)

У зазначені строки відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, грошові кошти не повернув, та не сплатив відсотки за користування коштами.

Ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Декретом №15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, однак не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.

Ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Отже, як укладення так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Правовідносини, які виникають при укладенні договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилом ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст.1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Таким, чином договорами позики закріплено факт отримання сум грошових коштів позичальником.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до правового висновку викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до п.2.3 договорів від 20.10.2023 р., 17.11.2023 р., 28.11.2023 р., в якості забезпечення виконання зобов`язання позичальник зобов`язався передати позикодавцю належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 і належить йому на праві власності, що підтверджується витягом №175173094 від 25.07.2019 р. і зареєстроване в реєстрі нерухомого майна за номером 831925432116.

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 13.05.2024 р. ОСОБА_2 від імені якого на підставі Довіреності від 02.03.2024 р. за реєстровим №152 ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 1209400 грн. Договір зареєстровано в реєстрі за №152 (а.с.116)

Таким чином твердження відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, що він дізнався про те, що належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , було незрозумілим чином продане позивачем, суд вважає надуманими. Оскільки воно суперечать довіреності від 02.03.2024 р. зареєстровано в реєстрі за №152, яка підписана особисто відповідачем ОСОБА_2 та копії договору купівлі-продажу від 13.05.2024 р. зареєстровано в реєстрі за №1232. (а.с.116, 119)

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що гроші отримані за продаж квартири були передані позивачу в рахунок погашення боргів за договорами позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 підтвердив укладення вищевказаних договорів та вказав, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договорами позики складає 55500 доларів США та 200000,00 грн.

Враховуючи умови договорів позики, сума боргу позивача становить 51000 доларів США, а саме 20000 доларів США по договору від 20.10.2023 р., 21000 доларів США по договору від 28.11.2023 р. та від 29.02.2024 р. відповідно), а також 200000,00 грн. по договору від 17.11.2023 р. Крім того, сума відсотків за користування коштами становить 4500 доларів США (2000 доларів США по договору від 20.10.2023 р., 2000 доларів США по договору від 17.11.2023 р. та 500 доларів США від 28.11.2023 р.)

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Ч. 2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п.3.1 договорів позики від 20.10.2023 р., 17.11.2023 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що у випадку неповернення зазначеної в п.1.1 договору суми позики, в зазначений у договорі строк, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми позики за кожен місяць прострочення до дня її повного повернення Позикодавцю.

Крім того в п.3.1 договорів позики від 28.11.2023 р. та 29.02.2024 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що у випадку неповернення зазначеної в п.1.1 договору суми позики, в зазначений у договорі строк, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 20% від суми позики за кожен місяць прострочення до дня її повного повернення

Позикодавцю. П.3.2. договорів позики передбачено, що у разі прострочення виконання зобов`язання Позичальником за даним договором, позичальник ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позикодавцю ОСОБА_1 суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а також штраф зазначений в п.3.1 Договору.

Ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Всі вищевказані договори були укладені між сторонами в 2023, 2024 роках, тобто вже в період дії в Україні воєнного стану.

Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача лише штраф передбачений п.3.1 договорів позики і не просить стягнути штрафні санкції згідно п.3.2 вказаних договорів, то заперечення відповідача проти стягнення з нього штрафних санкцій за невиконання умов договорів позики на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є безпідставними.

Таким чином, по договору від 20 жовтня 2023 року строк виконання зобов`язань закінчився 25.10.2023 р., станом на дату подачі позовної заяви сума штрафу складає 20000 доларів США (10% від 20000 - 2000 доларів США за прострочення, всього за 10 місяців), по договору від 17.11.2023 р. строк виконання зобов`язань закінчився 18.12.2023 р., а отже сума штрафу складає 16800 доларів США та 160000 грн. (10% від 21000 - 2100 доларів США за прострочення, та 10% від 200000 грн. - 20000 грн., всього за 8 місяців), по договору від 28.11.2023 р. строк виконання зобов`язань закінчився 28.12.2023 р., а отже сума штрафу складає 8000 доларів США (20% від 5000 - 1000 доларів США за кожен місяць прострочення, всього за 8 місяців) та по договору від 29.02.2024 р. строк виконання зобов`язань закінчився 29.03.2024 р., а отже сума штрафу складає 5000 доларів США (20% від 5000 - 1000 доларів США за місяць прострочення всього за 5 місяців).

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що правовідносини, між сторонами виникають з договорів позики, укладених 20.10.2023 р., 17.11.2023 р., 28.11.2023 р., 29.02.2024 р., взяті на себе зобов`язання щодо повернення сум позики та сплати відсотків відповідач не виконав.

Відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача неповернуту суму боргу за договором позики від 20.10.2023 року в сумі 42000 доларів США, з який 20000 доларів США сума основного боргу, 2000 доларів США відсотки за користування коштами та 20000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу, неповернуту суму боргу за договор позики від 17.11.2023 року в сумі 39800 доларів США та 360000 грн., з який 21000 доларів США та 200000 грн. сума основного боргу, 2000 доларів США відсотки за користування коштами та 16800 доларів США та 160000 грн. штраф за прострочення повернення боргу, неповернуту суму боргу за договором позики від 28.11.2023 року в сумі 13500 доларів США, з який 5000 доларів США сума основного боргу, 500 доларів США відсотки за користування коштами та 8000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу, неповернуту суму боргу за договором позики від 29.02.2024 року в сумі 10000 доларів США, з який 5000 доларів США сума основного боргу, 5000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 15140 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 141.259, 264-265, 268, 273, ЦПК України, ст.ст.610,611,612,623,625,1046,1049,1050 ЦК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНБКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНБКПП НОМЕР_2 , неповернуту суму боргу за договором позики від 20.10.2023 року в сумі 42000 доларів США, з який 20000 доларів США сума основного боргу, 2000 доларів США відсотки за користування коштами та 20000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНБКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНБКПП НОМЕР_2 , неповернуту суму боргу за договором позики від 17.11.2023 року в сумі 39800 доларів США та 360000 грн., з який 21000 доларів США та 200000 грн. сума основного боргу, 2000 доларів США відсотки за користування коштами та 16800 доларів США та 160000 грн. штраф за прострочення повернення боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНБКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНБКПП НОМЕР_2 , неповернуту суму боргу за договором позики від 28.11.2023 року в сумі 13500 доларів США, з який 5000 доларів США сума основного боргу, 500 доларів США відсотки за користування коштами та 8000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНБКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНБКПП НОМЕР_2 , неповернуту суму боргу за договором позики від 29.02.2024 року в сумі 10000 доларів США, з який 5000 доларів США сума основного боргу, 5000 доларів США штраф за прострочення повернення боргу.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , РНБКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНБКПП НОМЕР_2 сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 15140,00 грн..

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2025 р.

Суддя О.М.Зінченко