Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №369/4379/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4379/25

Провадження № 2/369/6359/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Осіпова В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

У березні 2025 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до судового наказу по справі №288/1236/18 із нього стягнено аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10 вересня 2018 року

Вказав, що після вирішення питання про стягнення аліментів у нього змінились обставини. Так, 26 квітня 2023 року він уклав шлюб з ОСОБА_6 (прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_6 ). Вони мають на утриманні двох дітей: син ОСОБА_8 , 2018 року народження, та донька ОСОБА_9 , 2024 року народження. На утримання даних дітей за рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_6 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Цим же рішенням позивача зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 трьох років.

Тому на даний час, загальний розмір аліментів, який з нього стягується, становить 3/4 (3/4 = 1/4 + 1/3 + 1/6) усіх видів його заробітку (доходу), або ж 75%. Враховуючи, що дані обставини його матеріальний стан уже суттєво погіршився. І для забезпечення власних потреб наразі залишається 1/4 (або ж 25%) від усіх видів його заробітку (доходу)

Просив суд:

зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Попільнянського районного суду Житомирської області у справі №288/1236/18 від 20 вересня 2018 року та стягнути із ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів залишено без руху.

17.04.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 про усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

13 червня 025 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач вказала, що відповідач не навів жодної аргументованої підстави для зменшення розміру аліментів. Не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин погіршення його матеріального становища, оскільки наявність нової родини не свідчить про погіршення матеріального стану позивача, вважаємо, що з офіційним працевлаштуванням його матеріальне становище лише покращилося, що дозволяє йому вчасно сплачувати аліменти на утримання всіх дітей та дружини, оплачувати своє поточне лікування. Розмір визначений судом є мінімальним гарантованим розміром аліментів на утримання однієї дитини, за заявою того з батьків з ким проживає дитина. Також вважаємо, що позивач збирається покращити свій матеріальний стан за рахунок дитини, яка також потребує допомоги батька. При цьому, протягом тривалого часу відповідач несе тягар утримання дочки самостійно, оскільки в інших витратах на дитину батько не приймає участі.

Тому просила суд: відмовити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення.

16 червня 2025 року на адресу надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про зменшення розміру аліментів. Позивач просив не приймати до уваги відзив ОСОБА_4 , на позовну заяву ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та його позов про зменшення розміру аліментів задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 0 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

20 вересня 2018 року Попільнянським районним судом Житомирської області видано судовий наказ по справі №288/1236/18, яким вирішено стягувати із ОСОБА_3 (надалі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_4 (надалі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10 вересня 2018 року.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При вирішенні питання про стягнення та розмір стягуваних аліментів, суд виходив із загальних встановлених норм про стягнення аліментів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилався на перебування на його утриманні нього ще двох дітей та дружини, які потребують належного матеріального забезпечення, а тому сплата аліментів у розмірі визначеному судовим наказом по справі №288/1236/18 є неможливим для нього.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У відповідності до ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК України виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У свою чергу, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо змін майнового та сімейного становища ОСОБА_3 встановлені наступні обставини.

26 квітня 2023 року між ОСОБА_3 було укладено шлюб із ОСОБА_6 (прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_6 ), про що Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 57.

У позивача та ОСОБА_6 зростають двоє спільних дітей: син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено:

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в розмірі 1/3 (однієї третини) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття;

стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_6 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років.

Щодо тверджень позивача, що загальний розмір аліментів, який підлягає стягненню за судовими рішеннями становить 3/4 (3/4 = 1/4 + 1/3 + 1/6) усіх видів його заробітку (доходу), або ж 75%.

Відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З рішення суду по справі 288/125/25 вбачається, що відповідач по справі - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав та не заперечував щодо його задоволення. При цьому останньому було відомо про наявність судового наказу про стягнення аліментів на доньку, але жодних заперечень він не мав ні щодо стягнення аліментів на дітей, ні щодо стягнення аліментів на дружину, ні взагалі, ні щодо певного розміру. При вирішенні спору судом враховувався судовий наказ про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_5 , 2018 року народження.

Також суд критично оцінює пояснення представника позивача, що була нагальна необхідність у дружини позивача ОСОБА_6 звертатись до суду з позовом про стягнення зі свого чоловіка аліментів на утримання дітей та своє утримання, оскільки чоловік коштів не дає. Суд враховує, що після прийняття рішення ОСОБА_6 не вчинила жодних дій щодо примусового виконання рішення, відсутні докази в матеріалах справи щодо виконання рішення позивачем у добровільному порядку. Лише після прийняття рішення по справі 288/125/25 (24 лютого 2025 року), позивач ОСОБА_3 майже відразу звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів (позов надійшов до суду 13 березня 2025 року).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 був солдатом за призовом з лютого 2023 року та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 гарнізонною військово-лікарською комісією №2 військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.07.2024 №5/3967 було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого видано свідоцтво про хворобу № 1565.

Відповідно до п. 12 Свідоцтва про хворобу, діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва встановлений: Остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений килою міжхребцевого диску С6 С7, лікованою оперативно (04.04.2024 мікродискектомія С6-С7, передній спондилодез). Больовий синдром. Зі значним порушенням функції. Дискогенний шийно-грудний радикуліт з ураженням С6-С7 корінців праворуч з больовим синдромом з помірним порушенням функції. Вказане захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 64-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

За твердженням ОСОБА_3 його матеріальний стан значно погіршився, єдиним доходом залишилась пенсія по інвалідності військовослужбовцям, що не дає йому змоги належним чином забезпечувати потреби усіх дітей та покривати витрати на його власну реабілітацію.

Такі посилання суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 не мотивував збільшення витрат на дітей. По суті позивач обмежився лише самою констатаціє факту, що має іншу дружину та інших осіб на утриманні. При цьому судовим наказом аліменти стягуються в частці, тобто при зменшенні його доходу, і аліменти також автоматично будуть зменшуватись. Щодо витрат на реабілітацію, то належних та допустимих доказів цим обставинам суду не подано, не проаналізована тривалість реабілітації, не подано перелік необхідних процедур, ліків, тошо, необґрунтовано необхідність лікування/реабілітації у приватних клініках (якщо у позивача скрутне матеріальне становище), неможливість лікування у державних установах та за рахунок котів бюджету.

Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів позову, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні і достатні докази погіршення майнового стану позивача та того, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , 2018 року народження, його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеному судом розмірі, а лише зміна його сімейного стану - народження дітей від іншого шлюбу та їх утримання, не є безумовною і самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Також, слід зауважити, що відповідно до рішення районного суду розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще малолітніх дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_5 та суперечитиме її інтересам.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування.Суд також бере до уваги, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок бойових дій, відповідно до чинного законодавства має право на безоплатне лікування та санаторно-курортне лікування за рахунок держави. Тому доводи позивача, що ґрунтуються на самому факті інвалідності, не спростовують викладеного та не є винятковими обставинами, які могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дитини. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства. Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання доньки ОСОБА_5 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі №759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб спільної доньки, обов`язку другого з батьків також утримувати дитину, стану здоров`я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, відомості про незадовільний стан його здоров`я відсутні, докази на погіршення матеріального стану відсутні, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 січня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ