Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №369/12490/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12490/24

Провадження № 2/369/2906/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю представника відповідача Пушок С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 07.08.2022 року між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210438239, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування - 160 000,00 грн. та франшиза 0 грн. Строк дії договору з 08.08.2022р. до 07.08.2023р.

21.05.2023р. відповідач керуючи автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом ПГМФ 8304 д.н.з. НОМЕР_2 , порушив правила дорожнього руху та зіткнувся з автомобілем «Hyunday Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2023р. ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення.

Позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Hyunday Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 на суму 108 817,22 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 66858 від 04.07.2023р. 06.07.2023 року позивачем було направлено відповідачу претензію №48588 з проханням сплатити в добровільному порядку суму страхового відшкодування, але претензія залишалась без задоволення.

Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» суму страхового відшкодування в розмірі 108 817,22 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.07..2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.10.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що позивачем на обґрунтування позовних вимог не долучено договір страхування. Окрім цього, не погоджується з тим, що, що позивач посилається на невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу під керуванням відповідача, винність якого встановлена судовим рішенням, як на підставу сплати ним потерпілій особі страхового відшкодування. Зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що на момент ДТП автомобіль відповідача знаходився в технічно несправному стані. Вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для виплати потерпілій особі страхового відшкодування та як наслідок виникнення права на стягнення у порядку регресу коштів із відповідача. Просить відмовити в задоволенні позову.

18.10.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

22.10.2024 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання в якому просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, також подав заяви в яких просив ухвалити по справі заочне рішення в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні в повному обсязі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2013року у справі №369/8115/23, встановлено, що 21.05.2023 року 21.05.2023 року, близько 23 години 05 хвилин, в Київській області, в Фастівському районі, в м. Боярка, по вулиці Білогородська, 23, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ПГМФ 8304 д.н.з. НОМЕР_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, а саме: не перевірив справність тягового зчіпного пристрою, що призвело до від`єднання причепа, який викотився на зустрічну смугу руху де зіткнувся з автомобілем Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 а,б ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказано постанову сторони не оскаржували.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 було застраховано на підставі Полісу страхового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №№ ЕР-210438239 від 07.08.2022 року у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ».

Відповідно до калькуляції №ДКЦВ-28942 від 07.06.2023 та протоколу узгодження від 13.06.2023 року вартість матеріального збитку складає 108 817,22 грн.

04.07.2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі 108 817,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №66858 від 04.07.2023р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. "г" п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Позивач посилався на те, що оскільки мали місце обставини невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу під керуванням відповідача, винність якого встановлена судовим рішенням, позивач, як страховик, який відшкодував потерпілій особі страхове відшкодування, об`єктивно набув права звернення з відповідним регресним позовом.

Однак із таким твердженням позивача суд не може погодитися, оскільки позивач суду не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, щодо знаходження автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди в технічно несправному стані.

Позивач посилається на вищевказану Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області про визнання відповідача винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що відповідно до ч. 4ст. 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Суд зважає, що технічний стан автомобіля ОСОБА_1 не був предметом дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення та з даного питання Києво-Святошинський районний суд Київської області жодних висновків не робив.

Вимоги до технічного стану та обладнання транспортного засобу передбачені п. 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання», про порушення яких в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності безпосередньо не зазначено.

Також відповідач не притягувався до адміністративної відповідальності за експлуатацію транспортного засобу з технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена (ч. 1ст. 121 КУпАП).

Також відповідач не притягувався до адміністративної відповідальності за п.2.3 «а» ПДР України, згідно якої водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан свого транспортного засобу про що в постанові суду та протоколі відомості також відсутні.

Таким чином пояснення надані відповідачем при складанні протоколу працівникам поліції та в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду не може бути достатнім доказом, що свідчить про невідповідність технічного стану автомобіля, яким керував відповідач, існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що стало безпосереднім наслідком спричинення збитків позивачеві.

Суд притримується позиції, що за наявності постанови суду у якій встановлені усі обставини ДТП та визначено винну особу, то вона є обов`язковою для судів, що розглядають наслідки ДТП в частині чи мали місце події та ким вони вчинені.

До таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: № 752/11891/16-ц від 04.12.2019 року; № 376/2399/16-ц від 30.10.2019 року; № 645/1484/16-ц від 16.01.2019 року.

Якщо страхова компанія самостійно, без заяви страхувальника про настання страхового випадку, могла встановити усі обставини страхового випадку, то у страховика не виникає права регресу до страхувальника.

Для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами п. «г» ст. 38.1.1 Закону, обов`язково необхідно довести в сукупності такі факти, як спричинення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди та визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

При пред`явленні позову з вказаних підстав позивачем не здійснено перевірку належності технічного стану ТЗ існуючим вимогам ПДР, не проведено жодних експертиз, відповідних клопотань про призначення експертизи до суду також подано не було та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок події ДТП, жодним доказом, який позивач надав суду для підтвердження своїх позовних вимог не підтверджено та не встановлено, що причиною ДТП, була саме технічна несправність автомобіля.

Враховуючи, що позивачем відповідно до принципу змагальності та обов`язку доказування, передбачених ст. 12 та 81 ЦПК України, не надано суду достатніх доказів та не доведено факту існування в сукупності обставин визначених п. «г» ч.1 ст. 38 Закону, а саме: визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 05 січня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ