Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №359/1749/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 21 грудня 2025 р.

Справа: №359/1749/25

Суддя: Чирка С. С.

Справа 359/1749/25

Провадження 2/359/1935/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2025р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

за участю

представника позивача Литовченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди заподіяної власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду із даним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що 02 січня 2024 року на вул. Броварська, с. Проліски, Бориспільського району, Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу належного ОСОБА_1 INFINITI QX60 державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_2 , та транспортного засобу FORD 250 д.р.н. НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 , під керуванням водія військовослужбовця - солдата ОСОБА_3 .

13.02.2024 водія ОСОБА_2 відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області (справа № 359/580/24) було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту INFINITI QX60 реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП №04/М/2024 від 07.01.2024, виконаного ТОВ «Незалежна експертна компанія», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить - 800 787,42 грн. в тому числі ПДВ.

Позивачка, як власниця пошкодженого транспортного засобу, разом зі своїм чоловіком понесла фактичні грошові витрати на придбання необхідних деталей, їх доставку та на оплату вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, оплату комісії банківської установи за перерахунок грошових коштів, у розмірі - 454 231, 69 грн.

Витрати понесені на відновлення транспортного засобу підтверджуються відповідними рахунками, видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт та квитанціями про оплату, фіскальними чеками, платіжними інструкціями.

Вважаючи, що відшкодування шкоди заподіяної транспортному засобу підпадає під регламентну виплату Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - М(Т)СБУ) ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування до М(Т)СБУ.

У подальшому виявилось, що транспортний засіб FORD 250 д.р.н. НОМЕР_3 , не мав діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності під час ДТП.

Протягом 10 денного терміну М(Т)СБУ забезпечило проведення огляду пошкодженого транспортного засобу за наслідком якого ТОВ «Незалежна експертна компанія» було складено Звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту INFINITI QX60 д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП №04/М/2024 від 07.01.2024.

12.04.2024, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до заяви документів, М(Т)СБУ відмовило у проведенні регламентної виплати

Відмова мотивована тим фактом, що на момент настання ДТП, транспортний засіб INFINITI QX60 д.р.н. НОМЕР_2 не був забезпечений діючим полісом ОСЦПВВНТЗ, а отже МТСБУ вважає, що не має правових підстав для проведення регламентної виплати передбаченої ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Для встановлення власника джерела підвищеної небезпеки, факту службових відносин водія з власником майна, законності підстав керування транспортним засобом військовослужбовцем ОСОБА_2 , позивачка звернулась до адвоката Льовкіна М.О., який у січні 2024 року направив відповідний адвокатський запити на адресу Міністерства оборони України.

У травні 2024 року адвокат Льовкін М.О. отримав відповідь на адвокатський запит з якої вбачається, що транспортний засіб «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 , яким керував військовослужбовець ОСОБА_2 перебуває на балансі Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

З наданих у відповідь на адвокатський запит документів вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 02.01.2024 виконуючи покладені на нього службові обов`язки, керував закріпленим за ним транспортним засобом «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 , не впорався із керуванням та допустив зіткнення із транспортним засобом «Infiniti QX60» д.р.н. НОМЕР_2 належним Позивачці, чим заподіяв останній матеріальну шкоду.

З метою отримання добровільного відшкодування шкоди Позивачка 01.11.2024 направила на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка вказана у відкритих джерелах, а саме: АДРЕСА_1 претензію із вимогою відшкодувати заподіяні збитки у добровільному порядку.

У відповідь на вказану претензію Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України листом від 21.11.2024 вих. №939/1/1/788 відмовила у відшкодуванні шкоди в добровільному порядку посилаючись на те, що на її думку відсутні правові підстави, такі як відсутнє рішення суду про стягнення матеріальної шкоди з Військової частини, а також те що винною особою визнано військовослужбовця ОСОБА_2 .

Із реєстраційних даних транспортного засобу та наданих копій документів, що були надані у відповідь на адвокатський запит вбачається, що транспортний засіб «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 зареєстрований за Військовою частиною НОМЕР_1 , а водій ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який закріплений саме за вказаним транспортним засобом відповідними наказами і під час ДТП саме він керував вказаним транспортним засобом на підставі подорожнього листа.

Із документів, що були надані у відповідь на адвокатський запит, вбачається, що винна у скоєнні адміністративного правопорушення особа - водій транспортного засобу «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 , військовослужбовець ЗСУ, солдат ОСОБА_2 , перебував у день вчинення правопорушення, 02.01.2024, у службових відносинах (трудових) з військовою частиною Військовою частиною НОМЕР_1 , керував закріпленим за ним транспортним засобом мав дорожній лист саме на транспортний засіб «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 .

Вказане та додані до позовної заяви письмові докази підтверджують перебування водія - військовослужбовця ЗСУ у службових (трудових) відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 .

За загальним правилом передбаченим нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану і?хнім працівником під час виконання ним своі?х трудових (службових) обов`язків.

Тобто, військовослужбовець ОСОБА_2 не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеноі? небезпеки, особа, не зважаючи на те, що він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своі?х трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідніи? правовіи? підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

У зв`язку із пошкодженням автомобіля INFINITI QX60 д.р.н. НОМЕР_2 позивачка зазнала значних моральних страждань, оскільки її автомобіль зазнав значних пошкоджень, то вона довгий час, починаючи з 02.01.2024 і фактично по 13.06.2024 не могла користуватись ним; вона перебувала в стані занепокоєння та хвилювалась, що внаслідок загострення бойових дій, постійного наступу збройних сил рф на фронті, вона не маючи справного автомобіля не зможе забезпечити евакуацію своєї родини та своїх літніх родичей, які проживають у місцевості яка наближена до кордону з рф, у безпечне місце.

В день настання ДТП, позивачка довідавшись від чоловіка про подію відчула дуже велике емоційно-психічне потрясіння, не змогла знайти собі місце та приїхала на місце ДТП щоб переконатись, що її чоловік живий та здоровий. Адже її чоловік міг зазнати тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, оскільки автомобіль на якому було здійснено зіткнення є важким за своєю масою та завеликим за габаритами.

Пошкодження автомобіля, потягло за собою нераціональне витрачання життєвого часу, оскільки позивачці потрібно було неодноразово звертатись до майстрів з ремонту транспортного засобу, шукати та купувати деталі, відвідувати М(Т)СБУ та суд для вирішення питань пов`язаних з ДТП, витрачати великі кошти на ремонт автомобіля, контролювати виконання відновлювальних робіт. Ремонт автомобіля із-за того що деякі деталі були відсутні на території України і їх довелось замовляти із-за кордону затягнувся у часі.

У зв?язку із пошкодженням автомобіля і неможливістю його використовувати, оскільки пошкоджений автомобіль є єдиним у сім?ї позивачки , остання протягом 6 місяців була вимушена користуватись громадським транспортом та послугами таксі. Що призвело до значного коригування повсякденних планів та збільшення витрат на проїзд.

Вказані обставини вплинули на стан здоров`я позивачки. У позивачки порушився звичайний для неї ритм життя, погіршився сон, неодноразово Позивачка фіксувала у себе підвищений тиск та прискорене серцебиття, у зв`язку із порушенням психоемоційного стану почались панічні напади.

Позивачка вважає, що між скоєним ДТП та її емоційними стражданнями є прямий причинно-наслідковий зв`язок, а тому внаслідок протиправних дій відповідача її було завдано фізичного та душевного болю і страждань, які вона оцінює в сумі - 20 000,00 грн.

В зв`язку з цим, просить суд стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі - 454 231, 69 грн та заподіяну моральну шкоду у розмірі - 20 000, 00 грн .

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с.146).

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2025 року замінено відповідача Міністерство оборони на належного відповідача військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (т.1 а.с.251).

05.05.2025 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі - 454 231, 69 грн та заподіяну моральну шкоду у розмірі - 20 000, 00 грн. (т.2 а.с.32-44).

11.03.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов представника Міністерства оборони України в якому зазначеного, що міністерство не є належним відповідачем, а тому позовні вимоги до нього не підлягають до задоволення (т.2 а.с.67-74).

22.04.2025 року на адресу суду надійшли пояснення представника МТСБУ в якому зазначено, що у МТСБУ відсутні правові підстави для здійснення страхового відшкодування позивачу (т.2 а.с.94-96).

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2025 закрито підготовче провадження у справі (т. 2 а.с. 106).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

Представник МТСБУ просив розглянути справу у його відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, приєднані до матеріалів цивільної справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.02.2024 водія ОСОБА_2 відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області (справа № 359/580/24) було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності (т.1 а.с.29,30)

Згідно реєстраційних даних транспортного засобу Ford F 250 SUPER DUTY реєстраційний номер НОМЕР_3 належить НОМЕР_1 (т.1 а.с.31).

Військовослужбовець ОСОБА_2 02.01.2024 о 09 год.55 хв. в с.Проліски Бориспільського району виконуючи покладені на нього службові обов`язки, керував закріпленим за ним транспортним засобом «Ford 250» д.р.н. НОМЕР_3 , допустив зіткнення із транспортним засобом «Infiniti QX60» д.р.н. НОМЕР_2 чим заподіяв матеріальну шкоду. Це підтверджується копією дорожнього листа №9477, витягу з наказу №2 від 25.01.2024 про закріплення водіїв за військовою технікою, витягу з наказу №47 від 26.01.2024 «Про результати службового розслідування» (т.1 а.с.32-40).

ОСОБА_1 є власником автомобіля INFINITI QX60 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (т.1 а.с.44).

03.01.2024 року ОСОБА_1 подала заяву до МТСБУ про відшкодування шкоди (т.1 а.с.92).

12.04.2024, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до заяви документів, М(Т)СБУ відмовило у проведенні регламентної виплати. Відмова мотивована тим фактом, що на момент настання ДТП, транспортний засіб INFINITI QX60 д.р.н. НОМЕР_2 не був забезпечений діючим полісом ОСЦПВВНТЗ, а отже МТСБУ вважає, що не має правових підстав для проведення регламентної виплати передбаченої ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т.1 а.с.93,94).

На відновлення транспортного засобу INFINITI QX60 ОСОБА_1 витратила 450 667,5 грн. Дана обставина підтверджується копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, квитанцій про оплату, фіскальними чеками, платіжних інструкцій (т.1 а.с. 95-144).

З метою отримання добровільного відшкодування шкоди позивачка 01.11.2024 направила на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка вказана у відкритих джерелах, а саме: АДРЕСА_1 претензію із вимогою відшкодувати заподіяні збитки у добровільному порядку (т.1 а.с.13-15).

Згідно витягу з відомчого обліку МО України військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою (т.2 а.с.30).

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

За ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи те, що водій ОСОБА_2 під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із військовою частиною НОМЕР_1 і виконував свої трудові (службові) обов`язки та був визнаний судом винним у її скоєнні , тому на підставі вищенаведеного та ч.1 ст.1172 ЦК України з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача слід стягнути 450 667,5 грн. понесених витрат (105668,5 +1945+ 11580+ 11966+ 12000+ 30700+ 19150+ 911+ 2798+ 2298+ 20607+ 994+ 1950+ 1800+96816+ 20567+8800+3018+96300) (містяться в т.1 а.с. 95-144).

Разом з цим, не зважаючи на те, що військова частина не є власником автомобіля, яким керував ОСОБА_2 саме на неї покладений обов`язок по відшкодуванню шкоди завданої позивачу з огляду також на наступне.

За ст.1 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України» військове майно - це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України (далі - військові частини).

Відповідно до ст.3 цього ж закону (ред.станом на 02.01.2024) військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

За ст.137 ГК України (ред.станом на 02.01.2024) правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

За правилами ст.5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Згідно з п.3 ч.2 та абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Безумовно, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, відмовою відповідача у відшкодуванні збитків, позивачка зазнала переживання. Ці обставини красномовно свідчать про те, що позивачу заподіяна моральна шкода. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності і характер страждань. А тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне і достатнє стягнути з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Саме такий розмір морального відшкодування суд вважає достатнім для відновлення порушеного нематеріального права позивача

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджени х між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші доводи сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Судові витрати вирішити на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,76-81,263-265,268,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ЄДРПОУ НОМЕР_4 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 матеріальну шкоду в розмірі 450 667,5 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судовий збір в розмірі 4606,67 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.01.2026 року.

Суддя Чирка С.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua