Постанова від 30 грудня 2025 р. у справі №404/3969/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 грудня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/3969/24

провадження № 22-ц/4809/1560/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Карпенко О. Л., Мурашко С. І.,

при секретарі - Соловйовій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 15 липня 2025 року цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 р Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» звернулось до Фортечного районного суду міста Кропивницького (попередньо Кіровський райсуд) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в загальній сумі 147 311,51 грн, з яких: основний борг в сумі 98 239,57 грн за період з лютого 2008 року по липень 2022 року (включно); 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 11 890,80 грн за період з 16.02.2008 року по 15.03.2024 року; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 37 181,14 грн за період з лютого 2008 року по лютий 2024 року.

Вимоги обґрунтовані наступним.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання.

Відповідачка є споживачем теплопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом подачі теплової енергії, за вказаною адресою сторони фактично вступили в договірні відносини, проте споживачка протягом тривалого часу за надану послугу не розраховується, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги централізованого теплопостачання в сумі 98 239,57 грн за період з лютого 2008 року по липень 2022 року (включно).

Процесуальні обставини у суді першої інстанції

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» заборгованість за послуги теплопостачання в загальній сумі 147 311,51 грн, з яких: основний борг в сумі 98 239,57 грн за період з лютого 2008 року по липень 2022 року (включно); 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 11 890,80 грн за період з 16.02.2008 року по 15.03.2024 року; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 37 181,14 грн за період з лютого 2008 року по лютий 2024 року, а також 3 028,00 грн судового збору (а.с.37-38).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 квітня 2025 року заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 грудня 2024 року скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзив на позовну заяву

11.04.2025 року відповідачкою поданий до суду відзив, яким просить задовольнити позов частково, визначити період стягнення в межах строку позовної давності, тобто за період з березня 2021р та становить 15 590,12 грн, здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених вимог.

Відповідь на відзив

16.04.2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, яким наполягається на задоволенні позовних вимог повністю.

Також наведена норма права, якою регулюються вимоги щодо строку позовної давності.

Так, строк у справі за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, однак у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому через введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 по теперішній час, перебіг позовної давності, визначений Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану. Відтак період заборгованості визначається з 12 березня 2017 року, а не з 30 квітня 2021 року, як вважає відповідач.

Тому, КП «Теплоенергетик» КМР» не погоджується з вимогою про застосування строків позовної давності, просить задовольнити позов в межах заявлених вимог та стягнути борг за період з 01.02.2008 року по 29.02.2024 року (дата звернення до суду 30.04.2024р), оскільки відповідач користувався послугою підприємства, яка надавалася вчасно та належної якості.

Судове рішення

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 15 липня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отриману послугу з централізованого теплопостачання, задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» заборгованість за послуги теплопостачання в загальній сумі 87 615,39 грн, з яких: основний борг в сумі 70558,10 грн за період з 07.11.2017 року по липень 2022 року; 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 4 842,33 грн за період з 16.11.2017 року по 15.03.2024 року; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 12 214,96 грн за період з листопада 2017 року по лютий 2024 року, а також 1 800,94 грн судового збору.

Суд виснував про наявність та підтвердженість заборгованості, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності, однак не погодився з періодом заявленим відповідачкою, як і позивачем , навівши відповідні норми права та обгрунтування.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить про скасування судового рішення, яким просить стягнути комунальну заборгованість в загальній сумі 69 916,02 грн, з яких основний борг 66 600,38 грн за період з 07.11.2017р по 24.02.2022; 3% річних в сумі 1 203,60 грн за період 07.11.2019р по 07.11.2020р, інфляційні втрати в сумі 2 112,40 грн за період 07.11.2019р по 07.11.2020р.

Вказано, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми права щодо строку позовної давності, також не враховано, що до вимог про неустойку строк стягнення становить за один рік.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який поданий представником позивача, заперечуються мотиви оскарження. Вказано, що представник відповідачки визнавав позовні вимоги в суді першої інстанції, в межах строку позовної давності.

Період стягнення в порядку ст. 625 ЦК повністю відповідає вимогам закону, не є ідентичним стягнення неустойки у вигляді пені.

Рух справи

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 01 вересня 2025 рокуапеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано скаржниці у встановлений строк надати до суду виправлену апеляційну скаргу, у прохальній частині якої вказати правильну дату оскаржуваного судового рішення; копію виправленої апеляційної скарги.

У межах встановленого строку скаржницею усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 15 липня 2025 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2025р справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 15 липня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 12 годину 00 хвилин 18 листопада 2025 року.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судове слухання. В судове засідання не з`явилися, заяв/клопотань щодо розгляду, не подавали.

В порядку ст. 372 ЦПК підстав для відкладення розгляду справи, не встановлено

Дата судового рішення

Розгляд даної справи здійснювався без учасників справи, а тому ухвалення судового рішення є дата складання повного судового рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами ч.ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Факти встановлені судом

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 008074/1 про реєстрацію місця проживання особи (а.с.26).

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання.

Відповідачка не сплачує за комунальну послугу, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка визнається стороною споживача, але в межах трирічного строку, що передували зверненню до суду.

Норми права застосовані судом

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 частини третьої статті 24 Закону України «Про теплопостачання», встановлений обов`язок споживача теплової енергії, - своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

В силу статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 162 Житлового кодексу України визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно пункту 1 статті 30 Постанови КМУ від 21.07.2005 р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" споживач зобов`язаний оплачувати житло-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Частина третьою статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» зазначає, що оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому не підлягає скасуванню.

Мотиви апеляційного суду

Спір між сторонами виник за наслідком договірних відносин у сфері надання комунальної послуги, невиконання умов зобов`язання.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» 30 квітня 2024 року звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 , заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 98 239,57грн, яка виникла за період з лютого 2008 року по липень 2022р та в порядку ст. 625 ЦК просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних.

Сторона відповідача погоджується із заявленими вимогами за період з березня 2021р і просить застосувати строки позовної давності.

За наслідком правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи, виходить, що сторони взяли на себе взаємні зобов`язання: позивач надавати житлово-комунальні послуги з теплопостачання, а відповідач оплачувати спожиті комунальні послуги.

ОСОБА_1 тривалий час за наданні відповідачем послуги не сплачувала, а саме за період з лютого 2008 року по березень 2022 року, (включно), сума заборгованості за особовим рахунком відповідачки складає 98 239,57 грн.

Наявність заборгованості жодним чином споживачкою не спростовується. Перед судом першої інстанції постало питання щодо визначення періоду стягнення, у зв`язку з заявленою вимогою про застосування строку позовної давності. ОСОБА_1 подала письмову заяву до суду 11.04.2025 року про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Вирішуючи вимогу по суті, визначаючи період, а відтак суму стягнення, місцевий суд правильно застосував норми права та ухвалив законний судовий висновок.

Виснувавши, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

У вирішенні питання строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачкою, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що загальний строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

Так, ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст. 260, ч. 1ст.261ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимист.ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020р.№ 211«Про запобіганняпоширенню натериторії України коронавірусу COVID-19» на всій території України з 12 березня 2020 року було установлено карантин, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалася та тривала до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

24 лютого 2022року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, діє якого продовжувалась та триває на даний час.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, однак запровадження на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, в подальшому введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року по теперішній час, відтак період стягнення становить з 12 березня 2017 року по строк вказаний у позові позивачем, липень 2022р.

Відтак, сума боргу за послуги з централізованого теплопостачання становить період визначений судом, в межах строку позовної давності з березня 2017 року по липень 2022 року в сумі 70 558,10 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного трактування застосування норми, якою регулюється строк позовної давності.

Мотиви оскарження щодо невизнання договірних відносин між сторонами, суперечать позиції представника сторони в суді першої інстанції.

Щодо вимоги про застосування ст. 625 ЦК.

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості, до того ж встановивши про несвоєчасність внесення плати за послуги з теплопостачання, тому в порядку ст. 625 ЦК України правомірно стягнув на користь позивача 3% річних в розмірі в сумі 4842,33 грн за період з 16.11.2017 року по 15.03.2024 року та інфляційні витрати в сумі в сумі 12 214,96 грн за період з листопада 2017 року по лютий 2024 року.

За статтею 625 Цивільного кодексу України стягуються інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення грошового зобов`язання, починаючи з дня, коли виникло порушення (несплати) і до моменту фактичного погашення, але з урахуванням загальної позовної давності в 3 роки, перебіг якої змінений під час карантину та воєнного стану.

Право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних за статтею 625 ЦК України є компенсацією за прострочення грошового зобов`язання, що захищає кредитора від знецінення грошей (інфляція) та плати за користування коштами (3% річних), і позбавлення цього права порушує баланс інтересів, стимулюючи боржника до невиконання зобов`язань, навіть якщо інше не встановлено договором, оскільки це право є не штрафною санкцією, а компенсацією втрат.

Загальний висновок

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідачки пропорційно визначені до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 1 800,94 грн.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 15 липня 2025 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко