Рішення від 10 листопада 2025 р. у справі №399/70/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Cправа № 399/70/25

Провадження № 2/399/415/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2025 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засідання Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ТОВ «ФК «Авіра Груп» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість за кредитним договором № 36327 від 15.06.2021 року в розмірі 19200 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі заповненої відповідачем заявки між Товариством та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 р. Позивачем відповідно до договору доручення ПБ-1395/07 від 13.07.2020 р., укладеному між ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Платежі Онлайн» для здійснення платежів, у т.ч. перерахування коштів на картки клієнтів при укладенні кредитних договорів використовується платіжний сервіс «Platon».

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання фінансового кредиту, позивач 2021-06-15 об 10:54:05 перерахував відповідачу через платіжний сервіс «Platon» на банківську картку, видану Монобанк (АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») № НОМЕР_1 і зазначену відповідачем при подачі заявки на отримання фінансового кредиту грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

05.07.2021 року ОСОБА_1 подала заявку на продовження строку дії договору. У зв`язку з чим, того ж дня, 05.07.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Авіра Груп» було укладено додаткову угоду № 2 про продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року.

Згідно п. 1 укладеної додаткової угоди, сторони погодили продовжити строк дії договору на термін 31 день (враховуючи 1 день прострочення) до 04.08.2021 р. Подаючи заявку на продовження строку дії договору, відповідач фактично визнав наявність існуючих кредитних зобов`язань за договором. За весь час користування кредитними коштами, починаючи з 15.06.2021 року по сьогодні, відповідачка здійснила лише один платіж 05.07.2021 року в сумі 1575, 00 грн., які за умовами договору були спрямовані на погашення відсотків за користування кредитними коштами і продовжено строк дії Договору до 04.08.2021 р.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору, Товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Розрахунок процентів за користування Кредитом 912, 5 % річних (2, 5% на добу). Основна сума заборгованості за договором: 3450 грн., у тому числі 450 грн. - Розмір комісії за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту 15 % від суми фінансового кредиту.

Дата початку нарахування відсотків 06.07.2021р. відповідно до додаткової угоди № 2 до договору. Дата виникнення прострочення заборгованості 05.08.2021р. Кінцевий строк нарахування відсотків 04.08.2021 (по додатковій угоді 2) + 180 календарних днів (п. 2.3. договору), нарахування Товариством зупиненні - 01.02.2022 року. Таким чином, розмір простроченої заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року з урахуванням процентів за користування кредитом станом на 22.01.2025 складає 19 200 грн. 00 коп. у тому числі: 3000, 00 грн. - сума кредиту за договором; 450,00 грн. - комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту; 15750, 000 грн. - проценти за користування кредитом.

На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 36327 від 15 червня 2021 року у розмірі 19 200, 00 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, у т.ч. 3000,00 грн. - основна заборгованість по договору, 450, 00 грн. - комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту та 15750, 00 грн. - відсотки за користування кредитом.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання по договору не виконала, у зв`язку з чим у останньої згідно умов договору станом на 22 січня 2025 р. виникла заборгованість в сумі 19 200 грн. 00 коп., що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.

Заочним рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2025 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2025 року заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2025 року по справі № 399/70/25 за позовом ТОВ «ФК «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувано та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

11.09.2025 року до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнано частково. Також, представник позивача зазначила, що розрахунок наданий позивачем є невірним адже проведений поза межами строку кредитування. Відповідач вважає за потрібне подати контрозрахунок у вказаному відзиві, щодо заявленої позивачем суми заборгованості за кредитним договором, виходячи зі змісту умов договору без врахування умов договору щодо встановлення комісії, яка є нікчемним правочином.

З урахуванням пролонгації дії договору № 36327 від 15.06.2021 року, загальний строк кредитування склад 51 день, з нарахуванням 2, 5 % на добу з фіксованою ставкою, розрахунок відсотків за користування мав бути наступним: тіло кредиту - 3000 грн.; сума відсотків за 1 день кредитування з розрахунку 2, 5 % - 75, 00 грн. (3000 х 2, 5 %); відсотки по кредиту за 51 день (строк кредитування) - 3825, 00 грн. (51 дн.х75 грн.).

Загальна сума заборгованості за договором не може перевищувати 5250 грн., виходячи з наступного: 3000 грн. (тіло кредиту) + 3825,00 грн. ( відсотки за 51 день строку кредитування) - 1575, 00 грн. (платіж від 05.07.2021 відповідача за договором) = 5250 грн. Однак позивачем неправомірно була заявлена сума відсотків у розмірі 19 200 гривень 00 копійок, яка є недоведеною позивачем.

За обставин цієї справи, сторони в договорі від 15 червня 2021 року погодили строк його дії 20 днів. В подальшому в додатковій угоді від 05 липня 2021 року № 2 сторони дійшли згоди про продовження строку кредитування на 31 день (включаючи 1 днів прострочення).

В свою чергу, в розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договору» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Також звертає увагу суду, що в договорі від 15 червня 2021 року міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін. Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов`язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. Окрім цього, як слідує з наданого ТОВ «ФК «Авіра груп» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, встановленого в додатковій угоді № 2, товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ТОВ «ФК «Авіра груп» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок - задоволення вимоги в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 05 серпня 2021 року.

Щодо обґрунтування позовних вимог на заявлену суму зокрема, публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту та внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра груп», затверджених рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» Протокол № 01/2021 від 05.02.2021, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача https://www.aviracredit.com.ua/uk/218.

Разом з тим, вказані Публічна пропозиція та Внутрішні Правила не містять підпису відповідача та в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що саме ці Правила вивчив відповідач. Згоди відповідача на визнання цих Правил невід`ємною частиною договору в тексті спірного договору позики не зазначено. За таких обставин надані позивачем Публічна пропозиція та Внутрішні Правила, не можна розцінювати як частину кредитного договору № 36327, укладеного між сторонами від 15.06.2021 року.

Щодо умови договору № 36327 від 15.06.2021 року про встановлення комісії за використання системи для дистанційного отримання кредиту в сумі 450 грн.

Відповідно до пункту 1.5 договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту. Надаючи правову оцінку вказаній умові договору слід виходити з того, що згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідачем понесено наступні судові витрати, які він бажає стягнути з позивача на загальну суму 7484,48 грн., що складається із судового збору в сумі 484,48 грн. за перегляд заочного рішення та 7000 грн. витрати на правничу допомогу.

Враховуючи вищевказане просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Авіра Груп» заборгованість за кредитним договором № 36327 від 15.06.2021 року в розмірі 5250 гривень, в задоволенні інших позовних вимог відмовити, та стягнути з Товариства на користь відповідачки сплату судового збору в розмірі 484, 48 гривень, та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

16.09.2025 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача зазначила, що проценти за користування кредитом були нараховані відповідачеві відповідно до умов укладеного договору, який відповідачка підписала особисто, добровільно, свідомо та за власною ініціативою, маючи можливість ознайомитися з усіма умовами, у тому числі з механізмом нарахування процентів, що чітко викладений у договорі.

Закон України «Про електронну комерцію» за своїм змістом є законом, який містить спеціальні норми, які регулюють порядок підписання електронних правочинів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом". Таким чином відповідачка підписанням договору про надання фінансового кредиту та додатку № 2 до договору підтвердила свою згоду з умовами зазначеного договору, зокрема з п. 2.3. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Пунктом 1.5 договору визначено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Прострочення заборгованості по кредиту відповідача склала 1267 днів, і, позивач добровільно обмежив розмір нарахувань, що свідчить про відсутність наміру безпідставного збагачення що свідчить про добросовісність його дій, згідно умовам договору.

Проте наступні дії позивача, свідчать про те, що відповідач не бажає виконувати свої зобов`язання добросовісно.

Відповідно до умов п. 3.3.3 договору, клієнт має право продовжити строк користування кредитом за умови сплати, не пізніше останнього дня повернення кредиту, визначеного у графіку розрахунків, усіх нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

05.07.2021 року відповідачка подала заявку на продовження строку дії договору. У зв`язку з цим того ж дня, 05.07.2021 року, між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Авіра груп» було укладенододаткову угоду № 2 про продовження строку дії договору. Згідно з п. 1 цієї додаткової угоди сторони погодили продовжити строк дії договору на 31 день (включаючи 1 день прострочення), тобто до 04.08.2021 року.

Факт подання відповідачкою заявки на продовження строку дії договору свідчить про визнання нею наявних кредитних зобов`язань за цим договором. За весь час користування кредитними коштами, починаючи з 15.06.2021 року, вона здійснила лише один платіж - 05.07.2021 року в сумі 1 575, 00 грн. Зазначені кошти, відповідно до умов договору, були спрямовані на погашення відсотків за користування кредитом та забезпечили продовження строку дії договору до 04.08.2021 року.

Таким чином, сплата грошових коштів у сумі 1 575, 00 грн. була виконанням вимог п. 3.3.3 договору, а саме - умов щодо продовження строку дії договору, і не була спрямована на погашення всієї заборгованості за кредитом.

Відповідачка визнає наявність боргу частково, проте протягом 1267 днів жодних спроб погашення заборгованості не здійснювала, що підтверджує зловживання її правами, при цьому нарахування відсотків здійснюється відповідно до умов укладеного договору, підписаного відповідачем добровільно.

Представник позивача звернула увагу суду, що відповідач визнає позовні вимоги частково, проте відмовляється виконувати взяті на себе зобов`язання у повному обсязі. В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди № 2 про продовження строку дію договору, яка підписана відповідно до ст. 11, 12 Закону, та містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором AVKL3031 відповідача.

Відтак позивач приходить до висновку, що відповідачка свідомого намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до договору про надання фінансового кредиту та відповідальності за прострочення його виконання, що напряму протирічить "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись.

Отже, нарахування процентів та комісії здійснювалося відповідно до умов договору, які були прийняті відповідачем добровільно шляхом його підписання. На підтвердження обґрунтованого розрахунку заборгованості до позовної заяви долучено детальний розрахунок.

На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «ФК «Авіра груп» - адвокат Сідак-Жарова Н.О. в судове засідання не з`явилася про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином. В позові просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги про стягнення заборгованості підтримала з підстав зазначених в позові, та відповіді на відзив, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Глушко З.В. в судове засідання не з`явилися, про місце, дату і час розгляду справи повідомлені належним чином. До суду подала заяву про розгляд справи без участі відповідачки та її представника. Позовні вимоги визнача частково з підстав зазначених у відзиві на позов.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та « Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено що у відповідності до розрахунку розміру позовних вимог, сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року становить 19200, з яких: 3000 грн. - тіло кредиту, 450 грн. - комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, 15750 грн. - проценти за користування кредитом, при цьому прострочення по сплаті кредиту відповідача перед позивачем за даним кредитом складає 1267 днів /а.с. 10-12/.

Про ознайомлення з Публічною пропозицією (офертою) на укладення договору про надання фінансового кредиту а саме внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», затверджених рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ ««Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» Протокол № 01/2021 від 05.02.2021, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача https://www.aviracredit.com.ua/uk/218 свідчить підписання індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року, шляхом підписання його електронним підписом (аналогом власноручного підпису) /а.с. 14-28/.

15.06.2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 36327. У відповідності до договору Товариство надало кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надавався строком на 20 днів, тобто 04.07.2021 року. За користування кредитом відповідачка мала сплатити товариству 912, 5 % річних процентів від суми кредиту в розрахунку 2, 5 % на добу з фіксованою ставкою. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту. Невід`ємної частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладання договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства /а.с 25-28/.

У відповідності до Додаткової угоди № 2 від 05.07.2021 року до договору № 36327 від 15.06.2021 року термін дії договору було пролонговано на термін 31 днів, тому строк дії договору про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року продовжено до 04.08.2021 року /а.с. 29, на звороті/.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачкою договору про надання фінансового кредиту, позивач 2021-06-15 об 10:54:05 перерахував відповідачці через платіжний сервіс «Platon» на банківську картку, видану Монобанк (АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») № НОМЕР_1 і зазначену відповідачем при подачі заявки на отримання фінансового кредиту грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, про що свідчить інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» № 460/01 від 09.01.2025 року /а.с. 30, 63/.

Згідно з СМС-звіту за мобільним телефоном (0972181466), що належить громадянці ОСОБА_1 , що підтверджується її анкетними даними /а.с. 32/, остання отримувала повідомлення від банківської установи з попередженнями про сплату заборгованості за боргом /а.с. 31, на звороті/.

13.07.2020 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Платежі Онлайн» укладено договір № ПБ-1395/07 для здійснення платежів, у т.ч. перерахування коштів на картки клієнтів при укладенні кредитних договорів використовується платіжний сервіс «Platon». п. 1.1.3. забезпечити, у межах технічних можливостей системи «Platon» та встановленим цим договором лімітів, здійснення банками-еквайрами платежів клієнтів довірителя на користь довірителя, а також платежів довірителя на користь клієнтів довірителя за допомогою сервісу «Platon» /а.с. 34-39/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем при звернені до суду із цим позовом було доведено належними та допустимими доказами надання відповідачеві кредитних коштів, якими вона користувалася на власний розсуд, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року. Крім того, відповідачка підтвердила і не заперечувала, факт укладання кредитного договору, отримання коштів і визнала позовні вимоги частково.

Щодо нарахування відсотків то п.п. 2.3. договору про надання фінансового кредиту № 36327 від 15.06.2021 року зазначено, що «Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки». Додатковою угодою № 2 було пролонговано на 31 день, а тому відповідно до умов договору позивач на думку суду виконав вірний розрахунок з нарахування відсотків за користування кредитних коштів не порушуючи рамок укладеного кредитного договору.

Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, а тому має заборгованість у розмірі 19 200 грн, яка складається з 3 000 грн заборгованість по тілу кредиту, 15750 грн заборгованість по процентам, 450 грн комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту.

Доводи відповідача про те, що вона не визнає позов в частині нарахованих їй відсотків та не бажає повертати гроші позивачу у вказаному розмірі не заслуговують на увагу, так як відповідач на підтвердження своїх заперечень не надав до суду належних доказів, в тому числі і доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем за вказаним договором.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати по справі, в повернення оплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, ст. 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (ЄДРПОУ 43174156, зареєстрованого за адресою: вул. Кирилівська, буд. 1-3 А, секція С, м. Київ, 04080) заборгованість за кредитним договором № 36327 від 15.06.2021 року в розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійокта стягнути, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на надання правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Лях