Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №207/4973/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 207/4973/25

провадження № 2/208/1814/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», поданим через представника - адвоката Романенка Михайла Едуардовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Південного районного суду міста Кам`янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 440221, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 20 000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позичальник своїх зобов`язань з повернення коштів в повному обсязі не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 44 377,57 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 17 847,06 гривень; сума заборгованості за відсотками 26 530,51 гривень.

21.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 440221, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ « Діджи Фінанс» право грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржника.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів в повному обсязі та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Бушанську О.В..

Ухвалою від 12.08.2025 року було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України справа передана за підсудністю на розгляд Заводському районному суду міста Кам`янського.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 07.10.2025 року цивільна справа прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання, призначене на 10.11.2025, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Ухвалою від 10.11.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 440221 від 09.12.2020 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.2 - 1.8 Розділу 1 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає - 25 000,00 грн.; тип кредиту - кредит; строк кредиту - 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 09.12.2023 року (включно); Детальні терміни повернення кредиту, визначені у Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього Договору; тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25 % в день (9125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85 % річних. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору - 126,84 % річних; орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 68 877,20 грн.

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування:

- у розмірі 20 000,00 грн на користь Споживача за реквізитами, вказаними у договорі;

- у розмірі 5 000,00 грн. на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору.

Відповідно до Графіку платежів за договором про надання споживчого кредиту № 440221, який є Додатком № 1 до Договору, сума кредиту становить 25 000 грн, проценти за користування кредитом за період з 09.12.2020 по 09.12.2023 - 43 877,2 грн.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надав відповідачу кошти в розмірі 20 000,00 гривень шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок клієнта, зазначений в договорі, що підтверджується платіжним дорученням № 3962 від 09.12.2020 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів сплатила проценти за перший день користування кредитними коштами у розмірі 25 % у сумі 5 000 гривень та частково свої зобов`язання за договором, сплативши основну суму заборгованості за кредитом у сумі 2 152,94 гривень; проценти за користування кредитом за перший день користування кредитними коштами у сумі 534,25 гривень та проценти за користування кредитними коштами з другого дня користування кредитом - 18 608,81 гривень.

Станом на 09.12.2023 року за період з 09.12.2020 по 09.12.2023 Відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 38 782,64 грн, яка складається з: основного боргу - 17 847,06 грн, відсотків за перший день користування кредитними коштами - 4 465,75 грн, відсотків з другого дня користування кредитними коштами - 16 469,83 грн.

Станом на 27.03.2024 року за період з 09.12.2020 по 21.02.2024 Відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 44 377,57 грн, яка складається з: основного боргу - 17 847,06 грн, відсотків за перший день користування кредитними коштами - 4 465,75 грн, відсотків з другого дня користування кредитними коштами по дату продажу - 22 064,76 грн., списання відсотків - 5 594,93 гривень.

21.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 2102-24, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (далі - Договір факторингу).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Розділу 3 Договору факторингу фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в Реєстрі прав вимог.

Право вимоги переходять від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених Розділом 2 Договору (п. 4.1 Розділу 4 Договору факторингу).

Відповідно до Акту приймання - передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 року Кредитор передав, а фактор (Новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору, відповідно до якого кількість боржників - 381, загальна сума заборгованості 12 510 002,99 гривень.

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту фінансування відступлення у розмірі 429 633,65 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 6841 від 22.02.2024 року.

Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 440221 від 09.12.2020 року відносно боржника ОСОБА_1 на суму заборгованості 44 377,57 гривень, яка складається з суми заборгованості за тілом кредитом - 17 847,06 гривень, суми заборгованості за відсотками - 26 530,51 гривень.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Договір про надання споживчого кредиту № 440221 від 09.12.2020 року укладений в паперовій формі шляхом його підписання сторонами, факт надання кредитних коштів позичальнику у встановленому договором розмірі підтверджений належними та допустимими доказами, а тому у відповідача виник обов`язок з повернення отриманих за кредитним договором коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами кредитного договору та Графіком платежів визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором, що включає погашення заборгованості за тілом кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконала не в повному обсязі, сплативши основну суму заборгованості за кредитом у сумі 2 152,94 гривень; проценти за користування кредитом за перший день користування кредитними коштами у сумі 5 000 гривень та проценти за користування кредитними коштами з другого дня користування кредитом - 534,25 гривень, чим порушила взяті на себе зобов`язання.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення суми заборгованості, просив стягнути заборгованість за період з 09.12.2020 по 21.02.2024 у сумі 44 377,57 грн, яка складається з: основного боргу (тіла кредиту) - 17 847,06 грн, відсотків за перший день користування кредитними коштами - 4 465,75 грн, відсотків з другого дня користування кредитними коштами по дату продажу - 22 064,76 грн., списання відсотків - 5 594,93 гривень.

Одночасно з тим, як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладено на період з 09.12.2020 по 09.12.2023. Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та процентів за користування ним підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 09.12.2020 по 09.12.2023.

Позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за період з 09.12.2023 по 21.02.2024 є незаконними та необґрунтованими, оскільки заборгованість за відсотками за користування кредитом нараховані поза межами встановленого договором строку кредитування, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з Відповідача процентів за перший день користування кредитними коштами у сумі 4 465,75 гривень, оскільки відповідно до умов кредитного договору та наданого позивачем розрахунку заборгованості вказані відсотки у сумі 5 000 гривень були сплачені/утримані під час надання кредитних коштів одразу на рахунок Товариства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сплачена відповідачем сума процентів за користування кредитними коштами за перший день користування ними у розмірі 25 %, що становить 534,25 гривень, має бути зарахована в рахунок оплати суми процентів за користування кредитом.

Відтак, станом на 09.12.2023 року за період з 09.12.2020 по 09.12.2023 заборгованість за кредитним договором становить 33 782,64 грн, яка складається з: основного боргу - 17 847,06 грн, процентів за користування кредитними коштами з другого дня користування ними - 15 935,58 грн.

В межах даної справи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлені ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу, укладеного із Первісним кредитором - ТОВ «Слон Кредит».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» надав суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 2102-24, укладений 21.02.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит», Витяг з Додатку до договору факторингу від 30.05.2025, Акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 21.02.2024, платіжну інструкцію № 6841 від 22.02.2024 року про оплату фінансування за Договором факторингу № 2102-24 від 21.02.2024 року, що у своїй сукупності підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги щодо Відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість у сумі 33 782,64 грн, яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 17 847,06 грн, процентів за користування кредитними коштами з другого дня користування ними - 15 935,58 грн., що становить 76,13 % пред`явлених позовних вимог (33 782,64 грн х 100 % / 44 377,57 грн).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,4 гривень та витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 6 000,00 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами статті 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 844,17 гривень (2 422,4,00 грн х 76,13 %).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, Додаткова угода № 440221 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, Акт № 440221 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що судові витрати позивача на правничу допомогу адвоката у сумі 6 000 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідача на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 567,8 гривень (6 000 грн х 76,13 %).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 - 519, 610, 1046 - 1049, 1054 - 1055, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 440221 від 09.12.2020 року у сумі 33 782,64 гривень (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят дві грн 64 копійок), яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 17 847,06 грн, процентів за користування кредитними коштами з другого дня користування ними - 15 935,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 1 844,17 гривень (одна тисяча вісімсот сорок чотири грн 17 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 567,8 гривень (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім грн 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіконструктора Ігора Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. А. Подкопаєва