Вирок від 04 січня 2026 р. у справі №172/2392/24 — Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/2392/24

Провадження № 1-кп/172/211/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041420000215 від 11.09.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, не працює, на утриманні нікого не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрованого та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз: 26.11.2025 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 185 КК України до 7 років позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за умисні тяжкі корисливі злочини, на шлях виправлення не став і в період не погашеної судимості повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

ОСОБА_4 , 10.09.2024 року близько 08.00 годин (більш точного часу слідством встановити не виявилося можливим), прибув до с. Катеринівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області, з метою вчинення крадіжки. Перебуваючи біля садиби АДРЕСА_2 , останній визначився з будинком в якому може знаходитись цінне майно для вчинення крадіжки.

Так, ОСОБА_4 за допомогою сили рук, відкрив хвіртку до подвір`я та потрапив на територію садиби за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 .

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшовши до вхідних дверей будинку та відчинив їх за допомогою металевого лому, який він попередньо знайшов на території садиби.

Після чого, ОСОБА_4 проник до будинку за вказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, приблизно о 11:00 годин 10.09.2024 ігноруючи Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-ІХ, якими в подальшому було продовжено та який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення, діючи умисно з корисливою метою, повторно, таємно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи при цьому його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні спальної кімнати зі скриньки, яка перебувала в дерев`яній тумбочці викрав срібні прикраси, а саме срібний ланцюг 925 проби, масою 32.34 г. сума 1001, 3 грн та срібний підвіс 925 проби, масою 3.17 г на суму 98,27 грн. Крім того, ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні вітальної кімнати з дерев`яної тумбочки викрав поліетиленовий пакет в якому знаходилися грошові кошти на загальну суму 195000 грн.

Після вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 відчинив вікно кухні вказаного будинку та зник з місця вчинення правопорушення разом з викраденим майном, чим завдав матеріального збитку ОСОБА_5 на суму 196 099,57 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, фактичних обставин справи не оспорюваву, скоєному розкаявся.

Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3

ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.

Судом роз`яснені сторонам наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднано з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, одружений, не працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченою ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

При викладених обставинах суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень не можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням обставин справи, думки прокурора, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статті КК України за якою ОСОБА_4 визнаний винним, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.11.2025 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України і засуджений до 7 років позбавлення волі та до ухвалення зазначеного вироку вчинив інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, поглинувши призначене покарання покаранням, призначеним за вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра.

До початку підготовчого судового засідання потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті проникнення в її будинок. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 зазначила суму матеріальної шкоди у розмірі 195000 грн., моральну шкоду обґрунтовує тим , що їй було заподіяно значних душевних страждань, та оцінює її у розмірі 40 000 гривень, яку просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь.

ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов визнав.

Згідно зі ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, шкода, заподіяна злочинними діями, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачка у позовній заяві вказує, що умисними злочинними діями ОСОБА_4 їй було заподіяно матеріальну шкоду на суму 195000 грн.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_4 вчинив крадіжку майна, належного ОСОБА_5 , обвинуваченим завдані збитки не відшкодовані, тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків, завданих ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Щодо вимог цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди суд виходить з такого.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до вимог чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин справи, характеру вчиненого злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за можливе стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 40000,00 грн. моральної шкоди.

На досудовому розслідуванні проведено судово-товарознавчу експертизу, витрати за яку підлягають стягненню з обвинуваченого. Питання про долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення призначеного покарання, призначеним за вироком Новокодацького районного суду м.Дніпра від 26.11.2025 року, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років

Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 29.09.2025 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженню не обирався.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 320,00 грн.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду, заподіяну злочином в сумі 195000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази:

-оптичний диск ................. залишити в матеріалах судового провадження;

Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1