Постанова від 03 листопада 2025 р. у справі №495/10789/24 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/10789/24

Номер провадження 3/495/3865/2024

04 листопада 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП Головного управління НП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , Державна прикордонна морська охорона, проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

04.12.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 580131 від 29.11.2024 року, 29.11.2024 о 08 год 03 хв., в м. Білгород-Дністровський, по вул. Портова, керувала автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини роту, невнятна річ, почервоніння очей). Від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, надала на адресу суду заяву, згідно якої вказує наступне. Так, вона, ОСОБА_1 ознайомившись із матеріалами та відеозаписом, доданим до вказаного протоколу, вказує, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах зображена не вона. Також пояснює, що вона не знаходилась за кермом транспортного засобу і не керувала ним, що і підтверджується наявними у матеріалах справи відеозаписами, на яких зображено іншу людину. Як вказує ОСОБА_1 , на момент зупинення транспортного засобу вона перебувала на пасажирському сидінні і не мала можливості керувати автомобілем. Чому саме і відношенні неї був складений цей протокол, їй не відомо. Таким чином, приймаючи до уваги відсутність належних доказів того, що саме ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 ч. 1, тобто відсутність факту самого адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , просить суд закрити провадження у цій справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 , оглянувши відеофайли, які надані до протоколу, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з таких підстав.

Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

З`ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299 (далі Інструкція), де зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.

Працівниками Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області до даного протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск із чотирма відео файлами. При перегляді першого відеофайлу (29.11.2024 року 10.32 год.) вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль, з якого вийшов чоловік, який підійшов до працівника поліції, після відкрив багажник автомобіля та потім повернувся до водійського місця. На даному відео файлі відсутній звук, тому встановити, який чином співробітники поліції ідентифікували особу, і хто є цей чоловік, не є можливим.

На другому відеофайлі (29.11.2024 року 10.36 год.) зафіксовано, як співробітники поліції разом із чоловіком, якого вони на цьому відеозапису не ідентифікували, тобто не вказували, хто є цей чоловік на цьому відеозапису, приїхали до приймального відділення Білгород-Дністровської міської лікарні, де пропонують пройти медичне освідування, чоловіку, який приїхав разом із ними. У відповідь на це чоловік вказує про те, що він їхав поруч на пасажирському сидінні, допомагав дівчині керувати автомобілем, переключати швидкості, але автомобілем не керував, тому і проходити освідування на предмет вживання алкогольних напоїв він не буде.

На третьому відеофайлі співробітник поліції та чоловік, який приїхав разом із поліцейськими перебувають у приймальному відділені Білгород-Дністровської міської лікарні, де черговий лікар фіксує його відмову від проходження освідування на предмет вживання алкоголю.

На четвертому файлі співробітник поліції та чоловік, який приїхав разом із поліцейськими перебувають у приймальному відділені, де співробітник поліції знову пропонує йому пройти освідування на предмет вживання алкогольних напоїв, на що чоловік вказує про те, що він не керував автомобілем, тому проходити освідування не буде.

Щодо вищевказаних даних суду відео файлів суд також зауважує, що відео зйомка на наданому суду диску проводилась не безперервно, що є порушенням п.5. розділу II Інструкції, тобто працівниками поліції безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилась, відео фіксація події не проводилась з моменту зупинки транспортного засобу до кінця оформлення протоколу. Крім того, відеозапис взагалі є фрагментарним, та не ведеться від початку (виявлення та встановлення особи) до моменту складання протоколу, тобто не відкриває всю суть правопорушення, та особу правопорушника, яке, відповідно до даного протоколу, інкримінується ОСОБА_1 .

Також, суд звертає увагу, що з відеозаписів не вбачається саме факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також зупинка транспортного засобу під її керуванням, крім того, у протоколі відсутні свідки складання та роз`яснення даного протоколу, відсутні дані про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

На це суд зазначає, що об`єктивною стороною в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом, втім, як встановлено в судовому засіданні, відсутні жодні свідчення того, що особу, у відношенні якої складено протокол – ОСОБА_1 зупинили працівники поліції під час руху автомобілю ВАЗ 21102 , державний номер НОМЕР_2 .

Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, сам по собі, не може бути доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність на наданих дисках фіксації того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, була зупинена працівниками поліції та відмовилась від проходження освідування на предмет вживання алкогольних напоїв, а також пояснення ОСОБА_1 про те, що вона перебувала на пасажирському сидінні даного автомобілю, але не керувала ним, які не спростовуються матеріалами даної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що обставини, викладені у протоколі ААД № 580131 від 29.11.2024 року під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 130, 245, 247, 251, 255, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження по адміністративній справі № 495/10789/24 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КПАП України - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Юлія ШЕВЧУК