Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №607/6666/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6666/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/1026/25 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

та позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката Дембіцького П.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 607/6666/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дембіцький Павло Дмитрович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 31 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 березня 2021 року № 46 "Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини",

В С Т А Н О В И В:

у березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дембіцький П.Д., звернулася в суд із позовом до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 березня 2021 року № 46 "Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини".

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 08 від 23.03.2021 доручено Службі у справах дітей Байковецької сільської ради підготувати висновок про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.03.2021 зазначеною службою складено висновок про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району № 46 від 30.03.2021 затверджено зазначений висновок, яким встановлено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , а саме: понеділок з 17.00 год. по 21.00 год.; середа з 17.00 год. по 21.00 год.; перша, третя п`ятниця місяця з 17.00 год. по суботу 21.00 год.; друга, четверта неділя місяця з 10.00 год. по суботу 21.00 год; святкові дні відповідно до графіку; день народження батька з 10.00 год. по 21.00 год.; день народження дочки з 11.00 год. по суботу 19.00 год. за місцем проживання дочки; 14 днів протягом року з можливістю спільної поїздки на відпочинок та оздоровлення дочки.

Позивач вважає, що означене рішення відповідача є протиправним, оскільки відповідачем в порушення п. 4.6, 4.9 Регламенту виконавчого комітету Байковецької сільської ради, який затверджений рішенням Байковецької сільської ради від 27.11.2020 № 142, проект оскаржуваного рішення не розроблявся, тому його прийнято без погодження проекту розробниками та відділом юридичної та кадрової роботи, за відсутності електронного варіанту проекту рішення та пояснювальної записки. За таких обставин вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства при прийнятті рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 №46 «Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини». Також позивач вважає, що спірне рішення суперечить актам цивільного законодавства, а саме Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008 № 866.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 березня 2021 року № 46 "Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини" - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дембіцький П.Д. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що судом не враховано письмові докази про те, що оскаржуване рішення приймалося на підставі наданих матеріалів, які не відповідали об`єктивним обставинам справи, всупереч вимогам ст. 14 ЦК України у відсутність позивача ОСОБА_1 , без заслуховування її думки та побажання дитини.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки, що оскаржуване рішення прийнято у відсутності підготовленого проекту рішення ради, яке б мали містити: - підпис виконавця, який готував проект рішення; - підпис осіб, які погоджували дане рішення, а також у відсутності довідкових матеріалів, без наявних протоколів голосування, що вказує на його протиправність та дає правові підстави для його скасування.

Також відповідачем було порушено вимоги законодавства щодо обов`язку оприлюднення актів органу та посадових осіб місцевого самоврядування та їх проектів, та доведення їх змісту та питань, що вони вирішують депутатам та громадянам.

Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дембіцького П.Д., у якому зазначила, що прийняттю спірного рішення передувало засідання комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради від 23.03.2021, що підтверджується витягом із протоколу № 02 та на якому було вирішено встановити порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 . Також був складений проект такого рішення, який був погоджений розробником (службою у справах дітей) та відділом юридичної та кадрової роботи, що стверджується підписами їх керівників. Крім того, при прийнятті комісією вказаного рішення, яке оформлено у вигляді висновку, ураховувалися заяви та побажання двох батьків щодо участі батька у вихованні дитини, а також до уваги бралися інтереси самої малолітньої ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що проект рішення виконавчого комітету не готувався і не оприлюднювався є безпідставними, оскільки у матеріалах справи наявні копії проекту рішення виконавчого комітету і витягу з протоколу виконавчого комітету. Рішення оприлюднено згідно вимог чинного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги про не взяття судом першої інстанції до уваги висновку судово-психіатричної експертизи, то тут слід зазначити, що даний висновок був складений 04 квітня 2024 року, а тому його не існувало на момент прийняття рішення виконавчого комітету від 30.03.2021 № 46 "Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини".

Створення ряду позовів про скасування рішень виконавчого комітету Байковецької сільської ради та висновків служби у справах дітей щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини при паралельному вирішенні спору про участь батька у вихованні дитини свідчить про зловживання процесуальними правами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Дембіцький П.Д. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній.

Представник Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином Байковецька сільська рада повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа. Однак, подали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

ОСОБА_2 також повторно не з`явився в судове засідання, хо ча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2021 року, справа № 607/22964/20 (т. 2 а.с. 33).

У даному шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2018 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 351.

Виконавчим комітетом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області підготовлено проект рішення «Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини», на якому наявні погодження начальника відділу юридичної та кадрової роботи та начальника служби у справах дітей зазначеної ради та згідно із яким пропонувалось виконавчому комітету затвердити висновок про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 № 46 «Про затвердження висновку про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини», виконавчий комітет зазначеної ради вирішив затвердити висновок про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 15-18).

Як вбачається із додатку до вказаного рішення, висновком про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захищаючи права та законні інтереси дитини, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 73 постанови КМ України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», беручи до уваги думку членів комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради, а також результати відкритого голосування, встановлено наступний порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: понеділок з 17.00 год. по 21.00 год.; середа з 17.00 год. по 21.00 год.; перша, третя п`ятниця місяця з 17.00 год. по суботу 21.00 год.; друга, четверта неділя місяця з 10.00 год. по суботу 21.00 год; святкові дні відповідно до графіку; день народження батька з 10.00 год. по 21.00 год.; день народження дочки з 11.00 год. по суботу 19.00 год. за місцем проживання дочки; 14 днів протягом року з можливістю спільної поїздки на відпочинок та оздоровлення дочки.

Як видно із зазначеного висновку, при його прийнятті, розглядались: заява батька ОСОБА_5 про визначення способу у його вихованні дочки, зустрічна заява матері дитини ОСОБА_1 , у якій вона просила встановити свій графік побачень батька із дочкою; обстеження умов проживання обох батьків, які було проведено та яким підтверджено, що умови для проживання, перебування та виховання дитини створені відмінні, як у батька, так і у матері; думка обох батьків, які не дійшли згоди у питанні участі батька у вихованні дитини.

Крім цього, як вбачається із витягу з протоколу № 9 засідання виконавчого комітету Байковецької сільської ради від 30.03.2021, при прийнятті спірного рішення на засіданні виконавчого комітету були присутні 13 членів виконавчого комітету, відсутні - 4. Під час засідання виконавчого комітету було затверджено порядок денний, у тому числі розгляд питання «Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини». При прийнятті рішення по вказаному питанні, проводилось голосування присутніми членами виконавчого комітету вказаної ради, за результатами якого за затвердження зазначеного висновку проголосували 13 членів виконавчого комітету, проти - 0, утримались - 0 (т. 1 а.с. 62-65).

Згідно із витягом із протоколу № 02 засідання комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради від 23.03.2021, на ньому були присутні 09 членів комісії, а також запрошені батьки - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та фахівець із соціальної роботи. Питання, яке розглядалось вказаною комісією - встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, на засіданні зазначеної комісії було заслухано батька ОСОБА_2 , який просив визначити варіанти способу участі його у вихованні дочки, а також матір - ОСОБА_1 , яка наполягала на тому, що дитина сумує за батьком та хоче спілкуватись із ним, що вона не чинитиме перешкод у спілкуванні доньки із батьком, проте не погоджується залишати дочку у батька на ніч та просила визначити інший варіант способу участі батька у вихованні дочки. За результатами обговорення (відкритого голосування), було прийнято рішення, яким було встановлено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідає тому, що викладений у висновку про встановлення порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який в подальшому затверджено рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 № 46 «Про затвердження висновку про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини» (т. 1 а.с. 22-24).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2021 року у справі № 607/8958/21 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 34-36).

24 лютого 2022 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №955 заяву ОСОБА_2 , згідно якої останній дає свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунії та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу та у зворотному напрямку, у період з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 , яка несе повну відповідальність за життя та здоров`я дочки, приймає всі необхідні рішення стосовно дитини та гарантує її повернення в Україну після закінчення терміну поїздки. Також сповістив, що підстав, які відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», обмежують право ОСОБА_3 на виїзд за кордон немає.

01 квітня 2022 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1771 заяву ОСОБА_2 , згідно якої останній скасовує видану ним згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунії та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, та у зворотному напрямку, у період з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року, його неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 .

Як слідує із довідки приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А., остання повідомила ОСОБА_2 про скасування його згоди на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунії та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, та у зворотному напрямку, у період з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року, його неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 , на якій його підпис засвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 24 лютого 2022 року по реєстру № 955, яка виготовлена на спеціальному бланку нотаріальних документів серія НРС № 341771. Відповідна відмітка про скасування заяви проставлена на примірнику вищевказаної заяви, яка зберігається у справах нотаріальної контори та в реєстрі нотаріальних дій від 24 лютого 2022 року, реєстр № 955.

Відповідно до листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 03 січня 2023 року, за наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованого територією України у період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 01 березня 2022 року перетнули кордон України у напрямку «виїзд» на пункті пропуску «Шегині». Крім того, станом на 09 січня 2023 року в Державній прикордонній службі України судових рішень, постанов державного виконавця тощо про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконанні немає, тимчасове обмеження у праві виїзду з України останніх не здійснюється та не здійснювалось.

Вказані обставини щодо перетину кордону ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також підтверджуються відомостями, наявними у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданому 02 липня 2015 року органом 6101 та у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданому 21 вересня 2020 року органом 6110.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонний паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02 липня 2015 року, отримала Електронний дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в НОМЕР_4 , виданий 05 квітня 2022 року Міністерством внутрішніх справ Національного інституту міграції та 14 квітня 2022 року здійснила в`їзд до Мексики, про що Міністерством національної безпеки США 15 квітня 2022 року у закордонному паспорті проставлено відповідний штамп. Дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в США дійсний до 13 квітня 2023 року.

Також, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 21 вересня 2020 року, отримала Електронний дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в НОМЕР_5 , виданий 05 квітня 2022 року Міністерством внутрішніх справ Національного інституту міграції та 14 квітня 2022 року здійснила в`їзд до Мексики, про що Міністерством національної безпеки США 15 квітня 2022 у її закордонному паспорті проставлено відповідний штамп. Дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в США дійсний до 13 квітня 2023 року.

07 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою, у якій просив прийняти його заяву про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей з Сполучених Штатів Америки в Україну.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 06 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресованої Офісу у справах дітей Державного Департаменту Сполучених Штатів Америки, заявник повідомив, що 01 березня 2022 року ОСОБА_1 незаконно вивезла та утримує на території Сполучених Штатів Америки у місті Чикаго, штат Іллінойс, їхню спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що дозволу на виїзд у США він не давав та підозрює, що ОСОБА_1 могла виїхати з підробленими документами на виїзд. З моменту незаконного вивезення дитини без його дозволу та відома йому, як батьку дитини, невідома жодна інформація про місце знаходження дитини.

Згідно листа Державного департаменту США Вашингтон, округ Колумбія від 07 грудня 2022 року, адресованого ОСОБА_1 , останню повідомлено, що Уряд України надіслав Державному департаменту США Вашингтон, округ Колумбія, заяву пана ОСОБА_8 , який звертається за сприянням відповідно до Гаазької конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція) у поверненні ОСОБА_9 до України.

Також, 01 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12022216040000842, правова кваліфікація якого передбачена ч. 1 ст. 358 КК України, за заявою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 без його згоди та відома вивезла малолітню доньку ОСОБА_3 у США, ймовірно підробивши при цьому офіційний документ, а саме дозвіл на виїзд дитини за кордон.

Постановою прокурора Тернопільської обласної прокуратури Репети І.В. від 27 квітня 2023 року закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022216040000842 від 01 вересня 2022 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 44-47).

Як вбачається із змісту вказаної постанови, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 на законних підставах перетнула державний кордон України в Польщу та США, де отримала офіційний дозвіл на проживання разом з малолітньою дитиною, що підтверджується належними, допустимими, достовірними зібраними доказами. Зокрема, письмовими доказами підтверджено, а саме відмітками в закордонному паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 02 липня 2015 року громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонному паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 21 вересня 2020 року громадянина України малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що представниками Польської прикордонної служби на законних підставах ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_3 надано право на в`їзд на територію Польщі, про що свідчить печатка у закордонних паспортах громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ВІЗИ/VISAS із зазначенням дати ІНФОРМАЦІЯ_4 - 53 МЕДУКА. Крім того, письмовими доказами підтверджено, а саме відмітками в закордонному паспорті НОМЕР_2 від 02 липня 2015 року громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонному паспорті НОМЕР_3 від 21 вересня 2020 року громадянина України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що представниками департаменту поліції - офіцерами митниці США та охорони кордону проставлено печатка ОСОБА_1 UKRAINE (UA) ІНФОРМАЦІЯ_3. DEPARTMENT OF HOMELAND SECURITI data 04.15.22, officer - 6785 № НОМЕР_6 , а також у закордонному паспорті дитини печатка ОСОБА_3 UKRAINE ( UA ) ІНФОРМАЦІЯ_2. DEPARTMENT OF HOMELAND SECURITI data 04.15.22, officer - 6785 № НОМЕР_8 , що свідчить про надання дозволу ОСОБА_11 , малолітній дитині ОСОБА_3 офіційного дозволу для в`їзду та проживання в США. Враховуючи вищевикладене з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупності зібраних письмових доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення видно, що в діях ОСОБА_11 відсутні будь які ознаки кримінального правопорушення, передбаченого з незаконним перетином державного кордону України та кордону США з використанням підроблених документів, а тому в даному випадку відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2023 року у справі № 607/9083/23 у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову прокурора Тернопільської окружної прокуратури Репети І.В. від 27 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12022216040000842 від 01 вересня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України відмовлено (т. 2 а.с. 48-49).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2023 року у справі № 607/9083/23 в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до мотивувальної частини даної ухвали, слідчим суддею встановлено, що в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні не підтверджено припущення заявника про те, що ОСОБА_1 вивезла дочку ОСОБА_3 в Сполучені Штати Америки, підробивши для цього офіційний документ, а саме дозвіл на виїзд дитини за кордон в США. Натомість підтверджено, що ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_3 на законних підставах покинули Україну та перетнули кордон із Республікою Польща, та в подальшому прибули до США згідно тимчасової програми для українців та їм було надано компетентним органом США гуманітарний пароль (дозвіл) для в`їзду класу DT на кордоні США. Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 потрапили до США не на підставі імміграційної візи, як припускає заявник, а на підставі тимчасового гуманітарного дозволу за спеціальною програмою уряду США для українців.

12 квітня 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ проти відповідача ОСОБА_10 з клопотанням про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької конвенції (справа № 23-cv-2316), в якому просив надати допомоги, зокрема:

А. Негайний тимчасовий заборонний судовий наказ, який забороняє Відповідачці та будь-якій особі, яка діє разом з нею, виводити Дитину з-під юрисдикції цього Суду, за винятком повернення дитини до Європейського Союзу;

Б. Відкласти розгляд цього питання до подальшого розвитку подій у війні, що триває в Україні, і що, коли дозволять обставини, дитину повернути до її звичайного місця проживання у місто Тернопіль, Україна;

В. Як альтернатива, дитина повинна бути повернена до Європейського Союзу, як сторони домовилися до викрадення дитини;

Г. Наказ, що відповідає Розділу 22 Кодексу США § 9007, який наказує Відповідачці сплатити витрати та витрати Позивача, включаючи транспортні витрати, залишаючи за собою юрисдикцію для визначення таких витрат та витрат на пізніший час;

Д. Для будь-якої іншої справедливої та належної допомоги.

Вказане клопотання було прийняте Окружним судом Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ безоплатно до розгляду та призначено нараду з його розгляду, що вбачається із Повідомлення з книги записів у справі № 5 від 24 травня 2023 року у справі № 23-cv-2316.

28 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ із Меморандумом на підтримку пропозиції відповідно до частини 22 Кодексу США § 9007, в якому зазначив, що це справа, що підпадає під дію Гаазької конвенції щодо дитини, викраденої з Європи до Сполучених Штатів. Це питання складніше, ніж типове питання відповідно до Гаазької конвенції, оскільки батько, що залишився, заявник ОСОБА_13 , є батьком, який проживає в Україні та не може залишити країну, щоб возз`єднатися зі своєю донькою в Сполучених Штатах Америки. Більше того, у зв`язку із ситуацією в Україні пан ОСОБА_14 не домагається негайного повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_20 , а скоріше, щоб остаточне рішення щодо повернення було призупинено. На цей час ця пропозиція спрямована на те, щоб покласти край приховуванню ОСОБА_20 , запобігти її подальшому переміщенню і покласти край її неправомірній ізоляції від п. ОСОБА_2, яку пані ОСОБА_14 створила після викрадення ОСОБА_20 у 2022 році. ОСОБА_2 клопотав перед судом про дозвіл регулярних контактів з донькою ОСОБА_3 необхідних для того, щоб обидва батьки могли забезпечувати благополуччя ОСОБА_3 , а не тільки той, хто її викрав.

Наказом Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ від 17 липня 2023 року у справі № 23-cv-2316 постановлено:

1. Відповідачка ОСОБА_18 зобов`язана передати усі проїзні документи (які адвокат Відповідачки подав як один український паспорт) неповнолітньої дитини ОСОБА_20 своєму адвокату Федору Козлову. Як представник судової влади, адвокат повинен зберігати проїзні документи в довірчому управлінні та не розголошувати ці документи, якщо він не уповноважений зробити це подальшою постановою Суду. У разі, якщо Відповідачку попросять надати документ до Служби імміграції та натуралізації США, адвокат Відповідачки може належним чином повідомити Суд та Позивача;

2. Відповідачці забороняється робити будь-які подальші кроки щодо продовження або отримання додаткових проїзних документів для неповнолітньої дитини, якщо це не дозволено Судом;

3. Відповідачка заявила, що неповнолітня дитина проживає за адресою, зазначеною в пункті 8 заяви, разом з батьками Відповідачки та з жодними іншими особами;

4. Під час розгляду цієї справи Відповідачка не має права висилати неповнолітню дитину зі Східного відділу Північного округу штату Іллінойс (тобто з округів Лейк, Кук, ДюПейдж, Кейн, Кендал, Вілл, ЛаСалль та Гранді), за відсутності дозволу, який надає Суд. Якщо Відповідачка та неповнолітня дитина бажають взяти коротку (менше ніж 14 днів) відпустку на території континентальної частини Сполучених Штатів, Відповідачка може зробити запит на такий дозвіл, і Позивач не буде необґрунтовано відмовляти в ньому;

5. Прохання Відповідачки про регулярні телефонні розмови з неповнолітньою дитиною залишається на розгляді, як зазначено у постанові Суду від 10 липня 2023 року;

6. Жодна зі сторін не має права принижувати іншу щодо неповнолітньої дитини;

Ухвалою Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ від 20 січня 2024 року у справі № 23-cv-2316 постановлено:

1. Відповідачка сприяє та не заважає, або не перешкоджає розмовам між Позивачем та неповнолітньою дитиною;

2. Відеодзвінки між неповнолітньою дитиною та Позивачем будуть продовжуватися на постійній основі протягом не менше п`ятнадцяти хвилин у суботу та неділю за чиказьким часом. Ніщо в цій ухвалі не заважає Позивачеві продовжувати домагатися додаткових та триваліших дзвінків у додатковий чи альтернативний час та дні;

3. Кожна сторона може записувати дзвінки.

4. Усі попередні ухвали суду у цій справі залишаються чинними.

Як слідує із повідомлення про подання позову Департаменту внутрішньої безпеки Служби громадянства та імміграції США № І-797А, ОСОБА_3 отримала тимчасовий захищений статус відповідно до розділу 244 Закону про імміграцію та громадянство, терміном дії з 03 січня 2024 року до 19 квітня 2025 року.

01 травня 2022 року ОСОБА_6 уклала Договір оренди із ОСОБА_19 , відповідно до якого орендувала приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до листа №01-37/7/162 від 11 грудня 2023 року, виданого Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, висновок щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у спілкуванні з нею без з`ясування думки дитини та матері не можливо.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року у справі № 607/5041/23 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову - 17 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (т. 2 а.с. 37).

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 10334 від 12 квітня 2024 року проведеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», вбачається що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має наступні вікові та психологічні особливості: довірливість, щирість та безпосередність поведінки, достатній віку запас уявлень, розвинене мовлення, здатність до проведення порівняння на наочно-образному рівні та початкової абстракції, встановлення простих логічних зв`язків, здатність до початкової оцінки суспільних норм та регуляції поведінки відповідно до вимог цих норм, добре розвинені мнестичні здібності, здібності до навчання, цілеспрямованість в діяльності, пізнавальні інтереси, що вказує на те, що психоемоційний та розумовий розвиток дитини відповідає її віковому періоду. Психоемоційний стан малолітнього дитини ОСОБА_3 характеризується наявністю негативних (тривожних) емоційних переживань пов`язаних з конфліктною поведінкою батька під час спілкування з дитиною. Соціально-підтримуюче оточення для дитини ОСОБА_3 утворює її матір ОСОБА_1 .. Мати ОСОБА_1 здійснює дії, спрямовані на створення гармонійних умов для розвитку дитини та формування у дитини відчуття гармонійних умов для розвитку дитини та формування у дитини відчуття психологічного благополуччя, що обумовлює позитивний вплив на психологічний стан та розвиток дитини (т. 2 а.с. 161-173).

ОСОБА_3 виявляє надійний тип прив`язаності, виражене позитивне значиме ставлення та міцний емоційний зв`язок до матері ОСОБА_1 . До батька ОСОБА_2 дитина виявляє ознаки формування негативістичного ставлення та тривожно-уникаючого типу прив`язаності внаслідок конфліктної поведінки батька під час спілкування з дитиною та конфліктної поведінки батька відносно матері. Виховна поведінка матері відносно дитини ОСОБА_3 характеризується систематичністю піклування про дитину, стабільністю, наявністю комплексу дій спрямованих на створення гармонійних умов для розвитку дитини та формування у дитини відчуття психологічного благополуччя та здійснює позитивний вплив на розвиток дитини, психоемоційний стан та відчуття психологічного благополуччя дитини ОСОБА_3 переїзд із звичайного місця проживання у США до України, зміна умов проживання, виховання, обмеження контактів із матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 з урахуванням особливостей досліджуваної ситуації (малолітнього віку дитини, наявності надійного типу прив`язаності до матері, наявності конфліктної поведінки батька, яка негативно впливає на дитину, сприймання дитиною теперішнього місця свого проживання як центру своїх особистісних та соціальних інтересів, наявності регулярних проявів збройної агресії рф на території України) буде здійснювати негативний вплив на психоемоційний стан, особистісний розвиток та психологічне благополуччя дитини, бо обумовить високий ступінь психотравмування дитини і таким чином спричинить дитині психічні (на моральному рівні) страждання (психічну шкоду) та створить нестерпну обстановку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2024, справа № 607/6903/23, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області про негайне повернення неповнолітньої дитини за попереднім місцем її проживання в Україні (т. 2 а.с. 50)

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2024, справа № 607/11888/22, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління національної соціальної сервісної служби у Тернопільській області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, позов задоволено частково. Ухвалено усунути перешкоди ОСОБА_2 в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері ОСОБА_1 , шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_2 наступних способів спілкування з дитиною ОСОБА_3 , без присутності матері ОСОБА_1 : кожної суботи та неділі місяця в часовий проміжок з 17:00 години (за київським часом), протягом 15 хвилин, за допомогою сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype; в інші дні та години місяця, спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Зобов`язано ОСОБА_2 не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2 організовувати спілкування дитини у визначені дні та час в режимі відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 № 46 прийнято згідно зі ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19, 157, 158 СК України, п. 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», урахувавши рішення комісії з питань захисту прав дитини від 23.03.2021 № 08. При цьому, суд констатує, що прийняттю спірного рішення передувало засідання комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради від 23.03.2021, що підтверджується витягом із протоколу № 02 та на якому було вирішено встановити порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 . Крім цього, при прийнятті комісією вказаного рішення, яке оформлено у виді висновку, ураховувались заяви та побажання двох батьків щодо участі батька у вихованні дитини, а також до уваги брались інтереси самої малолітньої ОСОБА_3 . При цьому, суд відкинув твердження сторони позивача про те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам пунктів 4.6, 4.9 Регламенту виконавчого комітету Байковецької сільської ради, оскільки у судовому засіданні встановлено, що його прийняттю передував складений проект такого рішення, який був погоджений розробником (службою у справах дітей) та відділом юридичної та кадрової роботи, що стверджується підписами їх керівників. Крім цього, судом також встановлено, що спірне рішення приймалось присутніми членами виконавчого комітету на його засіданні, шляхом голосування, що підтверджено витягом із протоколу № 9 засідання виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Отже, законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Відповідно до пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 покликалася на те, що рішення виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 року № 46 «Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини» є протиправним, оскільки прийнято без погодження проекту вказаного рішення розробниками та відділом юридичної та кадрової роботи, за відсутністю електронного варіанту проекту рішення та пояснювальної записки, як визначено п. 4.6. Регламенту.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що розглянувши заяву ОСОБА_2 та зустрічну заяву ОСОБА_1 , щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування дослідив усі обставини і прийняв рішення виконавчого комітету від 30.03.2021 № 46 "Про затвердження висновку щодо встановлення порідку участі батька у вихованні дитини".

Прийняттю спірного рішення передувало засідання комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради від 23.03.2021, що підтверджується витягом із протоколу № 02, на якому було вирішено встановити порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 . Також був складений проект такого рішення, який був погоджений розробником (службою у справах дітей) та відділом юридичної та кадрової роботи, що стверджується підписами їх керівників. Крім того, при прийнятті комісією вказаного рішення, яке оформлено у виді висновку, ураховувалися заяви та побажання двох батьків щодо участі батька у вихованні дитини, а також до уваги бралися інтереси самої малолітньої ОСОБА_3 .

Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам пунктів 4.6, 4.9 Регламенту виконавчого комітету Байковецької сільської ради, оскільки його прийняттю передував складений проект такого рішення та дане рішення приймалося присутніми членами виконавчого комітету на його засіданні, шляхом голосування, що підтверджується витягом із протоколу № 9 засідання виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.03.2021 року.

Також слід зазначити, що у рамках судової справи № 607/11888/22 встановлювався спосіб участі батька у вихованні дитини, і відповідно, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 квітня 2025 - задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління національної соціальної сервісної служби у Тернопільській області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері ОСОБА_1 , шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_2 наступних способів спілкування з дитиною ОСОБА_3 , без присутності матері ОСОБА_1 : кожної суботи та неділі місяця в часовий проміжок з 17:00 години (за київським часом), протягом 15 хвилин, за допомогою сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype; в інші дні та години місяця, спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Зобов`язано ОСОБА_2 не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 . Зобов`язано ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2 організовувати спілкування дитини у визначені дні та час в режимі відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не була обмеженою у праві захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі № 607/11888/22, де предметом спору було встановлення способу участі батька у вихованні дитини, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування. Оскаржуване рішення № 46 виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 вересня 2021 року «Про затвердження висновку щодо встановлення порядку участі батька у вихованні дитини» не породжує певних правових наслідків для ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 , оскільки батько звернувся за вирішенням спору про встановлення способу участі батька у вихованні дитини безпосередньо до суду, де спірне рішення органу місцевого самоврядування оцінювалося судом як один із доказів, який не має прерогативи над іншими доказами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дембіцького П.Д. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дембіцький Павло Дмитрович, залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 січня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома