Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №446/2198/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2198/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.

Провадження № 33/811/2009/25 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Мельник Лесі Ігорівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Мельник Лесі Ігорівни на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 2 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 11 вересня 2025 року 18:28:00 год. по вул. Радехівська,65, в селі Руда-Сілецька, Львівського району, Львівської області та будучи погоничем тварин (корови) допустила вихід її на проїжджу частину дороги, внаслідок чого відбулось дорожньо-транспортна пригода із автомобілем марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушила п.7 ПДР України.

Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 127 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мельник Л.І., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всі обставини справи, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено вимоги процесуального права.

Наголошує, що відповідальність за ч. 4 ст. 127 КУпАП настає, якщо, особа, яка притягується до від повільності була на момент події погоничем тварин.

Повідомляє, що 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 випасала корову на прив`язі під постійним наглядом на пасовищі, розташованому на значній відстані від дороги. Під час повернення тварини додому корова раптово вирвалась і вибігла на проїжджу частину, що сталося з незалежних від неї причин та мало випадковий, непередбачуваний характер. Вона не переганяла худобу через дорогу та не порушувала вимог п.7 ПДР України.

Наголошується, що водій транспортного засобу вже притягнутий до відповідальності за ст.124 КУпАП, що свідчить про його порушення ПДР України та відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 і настанням ДТП. Докази у справі не підтверджують наявності в її діях об`єктивної чи суб`єктивної сторони правопорушення.

Зазначає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 30 грудня 2025 року, не прибула, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, адвокат Мельник Л.І. просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Мельник Л.І., яка просила проводити розгляд справи у відсутності, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 127 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме порушення правил дорожнього руху погоничами тварин.

Відповідно до п.7.7 В ПДР України, особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх.

Аналіз переставлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 127 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№450917 від 11 вересня 2025 року (а.с. 3), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 11 вересня 2025 року 18:28:00 год. по вул. Радехівська,65, в селі Руда-Сілецька, Львівського району, Львівської області будучи погоничем тварин (корови) допустила вихід її на проїжджу частину дороги, внаслідок чого відбулось дорожньо-транспортна пригода із автомобілем марки «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 ;

-копією схеми місця ДТП від 11 вересня 2025 року (а.с. 5) на якій зображено дорожня обстановка, розташування транспортного засобу, завдані пошкодження;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року (а.с. 6), з яких вбачається, що 11 вересня 2025 року вона випасала корову на прив`язі під постійним наглядом на пасовищі. Під час повернення додому корова раптово вирвалась і вибігла на проїжджу частину, побачила автомобіль, який швидко рухався дорогою, після чого почула удар;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 11 вересня 2025 року (а.с. 7), з яких вбачається, що він рухався з м. Львова у напрямку Радехова, коли з другорядної дороги різко вискочила корова, у зв`язку з чим він розпочав екстрене гальмування, після чого відбулося зіткнення.

Твердження апелянта про те, що вона не переганяла худобу через проїзну частину дороги та не порушувала вимог пункту 7 ПДР України, спростовуються матеріалами справи. Досліджені судом докази свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 , пов`язаних із перегоном худоби порушенням установлених вимог ПДР України, що перебувало у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Посилання апелянта на те, що водій транспортного засобу вже притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, нібито свідчить про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та настанням дорожньо-транспортної пригоди, є безпідставним. Сам по собі факт притягнення іншої особи до відповідальності не виключає наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 і наслідками ДТП та не спростовує можливості вчинення нею адміністративного правопорушення.

Матеріали справи, свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а надані докази у своїй сукупності підтверджують, що її поведінка не відповідала вимогам ПДР України під час повернення корови додому та перебувала у причинному зв`язку з настанням ДТП.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 127 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 4 ст. 127 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Мельник Л.І. є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 2 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 127 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мельник Лесі Ігорівни - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.