Вирок від 04 січня 2026 р. у справі №487/8077/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8077/25

Провадження № 1-кп/487/384/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12024152030001384 від 06.09.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, громадянина України, розлученого, що має середню освіта, раніше не судимого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

сторони кримінального провадження та інші учасники справи

прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

потерпіла ОСОБА_5

представник потерпілої ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:

ОСОБА_3 , в порушення вимог положень ст. 28 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне, фізичне та економічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , з якою вони проживають однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_2 , де ведуть спільний побут та мають взаємні права і обов`язки та відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України вважаються сім`єю, на яку, окрім іншого, поширюються вимоги п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання домашньому насильству».

Так, 06.02.2024 року о 19:30 ОСОБА_3 перебуваючи за вище вказаною адресою, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 , в ході якої ображав лайливими словами, принижував, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю, тобто ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру.

За вказані протиправні дії, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, 24.08.2024 року о 04:30 ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 в ході якої душив матір, та після того як вона його відштовхнула, почав умисно висловлювати образи в її бік, виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю, тобто ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного та фізичного характеру.

За вказані протиправні дії, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.03.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, 05.03.2024 року о 08:20 ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 в ході якої умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою, душив її, чим спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному здоров`ю, тобто ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, повторно протягом року.

За вказані протиправні дії, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.06.2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_3 вчинив систематичне психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 з яким вони проживають однією сім`єю, що призвело до змін в емоційному стані, які перешкоджають її активному соціальному функціонуванню. Внаслідок дій ОСОБА_3 у ОСОБА_5 виникли тривалі інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання.

Окрім того, 05.09.2025 року о 12:40 годин перебуваючи за вказаною адресою, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 в ході якої словесно ображав, виражався ненормативною лексикою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю, тобто ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру.

Окрім того, 10.08.2025 року о 13:45 годин перебуваючи за вказаною адресою, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 вчинив сварку відносно своєї матері ОСОБА_5 в ході якої принижував, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю, тобто ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, у зв`язку із чим на ОСОБА_3 було складено терміновий заборонний припис від 10.08.2025 серією АА № 608837.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, та визнає його винуватим в умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 встановлені обставини кримінального провадження не оспорював, беззастережно визнав свою винуватість, у скоєні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що він не пам`ятає дат та часу коли вчиняв домашнє насильство відносно своєї матері, але не заперечує що це відбувалося як зазначено в обвинувальному акті. Підтвердив, що він висловлювався в бік ОСОБА_7 нецензурною ланкою, фізичною розправою, погрожував. Все це відбувалося внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв. Мати часто викликала поліцію. Судом неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. Наголошував, що зараз не вживає алкогольні напої, з матір`ю примирився та дуже шкодує про свої вчинки.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні, при безпосередньому допиті, суду пояснила, що ОСОБА_3 є її сином, з яким вона проживає удвох за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 постійно приходив до дому п`яний, знущався над нею, ображав, висловлювався в її бік нецензурною лайкою, бив посуду, погрожував фізичною розправою. Такі дії ОСОБА_3 змушували її боятися за своє життя та здоров`я. Все це тривало протягом 2024-2025 року. На теперішній час ОСОБА_3 не вживає алкоголь, допомагає їй у побуті та вибачився за свої дії.

Викладенні показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження встановлених обставин кримінального провадження, оскільки вони отримані судом при його безпосередньому допиті та є чіткими та послідовними щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, що свідчить про повне розуміння останнім пред`явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.08.2025, в якому зафіксовано усну заяву від ОСОБА_8 про вчинення її сином ОСОБА_3 домашнього насильства.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.09.2024, в якому зафіксовано усну заяву від ОСОБА_5 про вчинення її сином ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру, яке виразилося у сварці, словесних образах, нецензурній лайці в її бік.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 30.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03.06.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.03.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Висновком судово-психіатричного експерта №147 від 30.05.2025, зробленим на виконання постанови слідчого СВ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 про призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, за яким ситуація, що досліджується за кримінальним провадженням № 12024152030001384, є психотравмуючою для потерпілої ОСОБА_5 . У останньої виявлені зміни в емоційному стані, які перешкоджають її активному соціальному функціонуванню та виникли внаслідок обставин, що досліджуються за кримінальним провадженням. Внаслідок дій ОСОБА_3 у неї виникли тривалі, інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання.

Вказані докази, суд визнає належними, допустимими та достовірними, а їх взаємозв`язок достатнім та взаємоузгодженим, в розумінні критерію «поза розумним сумнівом» на підтвердження встановлених обставин вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, яким керувався суд.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно цієї постанови, відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Суд, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим.

Обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 за положеннями п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України - є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, враховуючи вік потерпілої ОСОБА_5 (87 років).

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Отже, враховуючи, що вчинення кримінального правопорушення (щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах) вже є кваліфікуючою ознакою диспозиції ст. 126-1 КК України, та такий факт визнаний судом доведеним, то в даному випадку визнання його обставиною, яка обтяжує покарання є неприпустимим.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання.

Так ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 12 КК України, вчинено нетяжке кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, станом на 25.06.2025 проходив лікування в наркологічному відділенні КНП «Миколаївського обласного центру психічного здоров`я» з 13.06.2025.

Віповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Отже виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкції, встановленої ст. 126-1 КК України, у виді 1 року обмеження волі.

Крім того відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та відношення до скоєного, щирого каяття, позиції потерпілої щодо необхідного покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків визначених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Разом з тим положеннями ч. 1, 3, 4 ст. 91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Так в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 протягом тривалого часу, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи та погіршення якості її життя.

Отже з метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, до обвинуваченого слід застосувати обмежувальні заходи у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці. На думку суду такі обмежувальні заходи із покладенням обов`язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільні позов потерпілою не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на один рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід з покладенням обов`язку проходження програми для кривдників строком на три місяці.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1