Постанова від 27 листопада 2025 р. у справі №333/4035/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/4035/25 Головуючий в 1 інст.Ковальова Ю.В.

Провадження №33/807/994/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Козарик Н.А, розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Козарик Н.А. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 23 квітня 2025 року 18 годині 01 хвилин, ОСОБА_1 , будучи особою, яка повторно протягом року вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, знаходячись в м. Запоріжжя на вул. Космічна, буд. 1г, керував автомобілем ВАЗ 21099-20 д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат Козарик Н.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в протоколі в графі п. 11 «до ПРОТОКОЛУ додаються» міститься інформація про «ІНШІ МАТЕРІАЛИ СПРАВИ», таке визначення доказової бази, підтвердження факту адміністративного проступку, є неконкретизованим, та таким, що не підтверджує допустимість та належність доказів, що додані до самого протоколу.

Зауважує, що складений протокол не містить пояснень ОСОБА_1 . Інформація про те, що ОСОБА_1 «від пояснень відмовився в т.ч на окремому аркуші», є неправдивою. ОСОБА_1 не було запропоновано надати будь-які пояснення чи заперечення, як в усній формі так і в письмовій формі.

Вказує про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВА3210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначає, що відеозапис, який долучений до протоколу, розпочинається з того, як на невстановленому пристрої фіксується авто ВАЗ д/н НОМЕР_1 , яке рухається на відповідному проміжку дороги. Також, відео не містить інформації про зупинку транспортного засобу та ідентифікацію водія, що керував транспортним засобом. На відео зафіксовано лише місце, на якому транспортний засіб ВА3210994-20, стоїть припаркований на узбіччі дороги. Працівниця поліції спілкується з водієм припаркованого автомобіля. При цьому, працівник поліції здійснює зупинку іншого транспортного засобу та притягує до відповідальності за перевищення швидкості водія іншого транспортного засобу.

Посилається на безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначає про відсутність безперервного відеозапису події. Вказує, що в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD диск, що є копією різних відеозаписів, тобто відсутнє джерело походження відеозапису. Сам відеозапис містить в собі фрагменти (відрізки) записів з різних носіїв, у зв`язку з чим, долучений поліцейськими до матеріалів справи на диску відеозапис не може бути взятий до уваги як належний доказ.

Вказує, що час, відображений в направленні, не збігається з часом, відображеним на відеозаписі.

Рапорт працівника поліції не може бути належним доказом у справі.

Зауважує, що з долученого до протоколу відеозапису убачається, що ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначені в протоколі та, які начебто стали підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти даний огляд, зокрема, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук та порушення мови, не узгоджується з даним відеозаписом. Так, на відеозаписі відображено, що ОСОБА_1 добре орієнтується у просторі, його дії є послідовними, логічними, він впевнено спілкується, чітко та виразно відповідає на поставлені йому питання, без жодних роздумів та запинок.

Заявлене захисником-адвокатом Козарик Н.А. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими. Виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 28 листопада 2025 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Козарик Н.А. не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , додатково зазначила, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час і місце судового засідання, позицію захисту з останнім узгоджено.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 за присутності його захисника - адвоката Козарик Н.А., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Заслухавши аргументи захисника-адвоката Козарик Н.А., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №309858 від 23 квітня 2025 року;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 квітня 2025 року;

- у довідці інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ст.лейтенанта поліції Чаусової О., відповідно до якої згідно бази даних підсистеми «Адмінпрактика», а саме: інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 має повторність за ст.130 КУпАП: рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя №333/4711/24 від 01.04.2025 року накладено стягнення 17000,00 грн, позбавлено права керування на 1 рік;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Литвиненка Д., згідно з яким, останній доповідає, що 23.04.2025 року о 18:01 годині з адресою м.Запоріжжя, вул.Космічна, 1г, було зупинено транспортний засіб «ВАЗ21099» НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , моб.т.: НОМЕР_2 , який є діючим військовослужбовцем певної військової частини, посада - водій електрик, звання - старший солдат, у якого під час спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звуження зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, водій відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі у лікаря - нарколога на місці зупинки, було складено протокол за ст.130 КУпАП ЕПР1309858, ПВ не вилучалось, ТД не видавалось. Також, складено постанову ЕНА 4567237 за ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки водій керував ТЗ, будучи позбавленим даного права. Від керування відсторонений, про повторність попереджений. Подія зафіксована на бк475305.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав.

Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Козарик Н.А. надійшли заперечення на протокол та клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Як зазначено вище, в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 теж не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що також підтверджено його захисником-адвокатом Козарик Н.А., яка не заперечувала проти розгляду справи апеляційним судом за відсутності останнього.

Доводи захисника - адвоката Козарик Н.А., викладені в апеляційній скарзі, є такими, що фактично дублюють доводи, викладені в її запереченнях, наданих останньою у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують висновки суду щодо фактичних обставин цієї справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п.32).

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано надати будь-які пояснення чи заперечення, як в усній формі так і в письмовій формі, є безпідставними та спростовуються відеоматеріалами з бодікамери поліцейського, згідно з якими ОСОБА_1 заявляв, що знає свої права, жодних пояснень не надав, заяв, клопотань не мав тощо.

Що стосується доводів захисника-адвоката Козарик Н.А., викладених в апеляційній скарзі, про відсутність доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи.

З долученого до протоколу відеозапису убачається, що водієм транспортного засобу ВА3210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час його зупинки працівниками поліції був саме ОСОБА_1 .

Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВА3210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Будь-яких клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, сторона захисту не заявляла.

З приводу доводів апелянта про те, що працівники поліції в порушення вимог Інструкції не включили відеозапис з моменту початку виконання службових обов`язків, що наявний в справі відеозапис складається з фрагментів та не є оригіналом відеозапису, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України "Про Національну поліцію" (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що відеозапис здійснювався на бодікамеру 475305. Те, що для долучення до протоколу в подальшому відеозапис був записаний на DVD-R диск, а також те, що запис складається з окремих фрагментів, записаних в хронологічному порядку, не тягне за собою визнання цього запису неналежним чи недопустимим доказом.

Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Стосовно доводів сторони захисту в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 Закону України "Про Національну поліцію".

В матеріалах справи немає однозначних відомостей щодо причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , але з наявного в справі відеозапису убачається, що зупинка була здійснена за порушення водієм Правил дорожнього руху.

При цьому, ОСОБА_1 не оспорював на місці зупинки транспортного засобу законності такої зупинки, зауваження з цього приводу під час оформлення адміністративного матеріалу, зокрема і протоколу про адміністративне правопорушення, він не подавав та жодних клопотань про перевірку вказаного питання, в т.ч. про виклик працівників поліції, які оформлювали адміністративний матеріал, тощо, від сторони захисту до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність в матеріалах справи вищевказаної інформації сама по собі не свідчить про незаконність дій працівників поліції, тим більше не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

З приводу твердження апелянта про те, що рапорт працівника поліції не може бути належним доказом у справі апеляційний суд апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції не може слугувати єдиним та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.

Разом з цим, як вже було зазначено вище, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена сукупністю наявних в справі доказів, а рапорт працівника поліції в свою чергу узгоджуються зі всіма іншими доказами.

Те, що в рапорті працівника поліції невірно вказано номер військової частини, де проходить службу ОСОБА_1 , може свідчити про описку та само по собі, не вказує про фабрикування доказів в справі, а думка захисника про протилежне на думку суду апеляційної інстанції є помилковою.

Що стосується доводів захисника-адвоката Козарик Н.А., викладених в апеляційній скарзі, про відсутність у ОСОБА_1 на час події ознак наркотичного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи також безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

З відеозапису події убачається, що поліцейським при спілкуванні з ОСОБА_1 та його візуальному огляді виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук та порушення мови, про що останнього було повідомлено та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 запитав, чи можна відмовитися? Після чого останньому працівниками поліції неодноразово були роз`яснені наслідки відмови від проходження такого огляду та повідомлено про те, що у разі ухилення від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5 ПДР, а саме - за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 зазначив що знає свої права, ніяких клопотань чи заяв не подавав та після роз`яснення йому працівниками поліції наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, повідомив, що від такого огляду він відмовляється. Наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння, про які йому повідомили працівники поліції, не заперечував.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події.

Те, що час, вказаний у направленні, не узгоджується з часом, відображеним на відеозаписі, яким зафіксовано як поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння (на що звертає увагу апелянт), може пояснюватися технічними причинами, які не тягнуть за собою недопустимість відомостей, відображених у направленні, недопустимими чи недостовірними доказами.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

В свою чергу, частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), згідно з якими, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у такої особи ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Відповідно до пункту 3, 4 розділу І, пункту 12 розділу II вказаної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В цьому випадку ОСОБА_1 керував транспортним засобом, повторно протягом року з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Окрім того, як зазначено вище, ОСОБА_1 категорично відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а доводи апелянта про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Те, що в п.11 Протоколу зазначено, що до протоколу додаються «інші матеріали справи», без конкретного зазначення цих матеріалів (на що звертає увагу захисник в апеляційній скарзі), на думку суду апеляційної інстанції, не є тим істотним недоліком, який тягне за собою відомості з протоколу та інші докази недопустимими, з огляду і на те, що матеріали справи містять детальний опис матеріалів, які надішли до суду разом протоколом.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Козарик Н.А. строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Козарик Н.А. залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 26 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 333/4035/25