Рішення від 16 листопада 2025 р. у справі №331/3049/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/3049/25

Провадження № 2/331/2177/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря - Солов`ян О.С.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.09.2021 року між ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) було укладено договір позики, відповідно до п.1 якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника гроші в сумі 343 680,00 грн., що на день передачі грошей відповідало еквівалентові суми 12 800,00 доларів США. Передачу грошей було здійснено в момент підписання цього договору, що було відображено в розписці в присутності двох свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Згідно п. 2 договору, сторони домовились, що договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений не пізніше 27.10.2021 р., при цьому сума позики, що підлягає поверненню на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові 12800,00 доларів США за середньозваженим курсом комерційних банків Запорізької області на день передачі грошей. Відповідно до п. 4 договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 27.10.2021 р.) позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і в порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченої з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Згідно розписки від 18.09.2021 р. відповідач, в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , отримав від позивача грошові кошти в сумі 343 680,00 грн., що є еквівалентом 12 800,00 доларів США та зобов`язався повернути їх по курсу продажу комерційних банків в строк до 27.10.2021 р. Разом з тим, сума боргу згідно договору у вказаний строк в повному обсязі повернута не була. Станом на 27.10.2021 р. гривневим еквівалентом 12 800,00 доларів США була сума 338 714,88 грн. Враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання, керуючись ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити на користь позивача: інфляційні втрати у розмірі 194 805,74 грн.; три відсотка річних у розмірі 36 442,01 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 569 962,63 грн. заборгованості, яка складається з: 338 714,88 грн. - основного боргу; 194 805,74 грн. - інфляційних втрат; 36 442,01 грн. - три відсотки річних, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2025 року відкрито загальне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04.09.2025 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, раніше представником відповідача було подано додаткові пояснення, в яких просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 18.09.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до умов якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 343 680,00 грн., що на день передачі грошей відповідало еквівалентові суми 12 800,00 доларів США за середньозваженим курсом комерційних банків Запорізької області. Передачу грошей було здійснено в момент підписання цього договору, що було відображено у розписці в присутності двох свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (п. 1 договору позики від 18.09.2021 р.).

Згідно із п. 2 договору позики від 18.09.2021 р., сторони за цим договором домовилися про те, що: а) Договір позики є безпроцентним; б) Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснена не пізніше 27.10.2021 року. При цьому повна сума позики, що підлягає поверненню на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові суми 12 800 доларів США за середньозваженим курсом комерційних банків Запорізької області на день передачі грошей; в) Виконання зобов`язання за договором має бути здійснена готівкою у межах міста Запоріжжя, або за іншою адресою вказаною позикодавцем.

Відповідно до п. 4 договору позики від 18.09.2021 р., при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 27.10.2021 р.) позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і в порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно із п. 6 договору позики від 18.09.2021 р., після повернення суми боргу, позикодавцем, буде видано позичальнику власноручно написані розписки про одержання грошей. Без цієї розписки борг вважається таким, що неповернутий.

Факт отримання ОСОБА_2 суми позики у розмірі 343 680,00 грн., що еквівалентно 12 800,00 доларів США за курсом комерційних банків Запорізької області на дату передачі коштів, підтверджується п. 1 договору позики від 18.09.2021 р. та складеною і підписаною сторонами розпискою від 18.09.2021 р., в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Крім того, в розписці зазначено про зобов`язання ОСОБА_2 повернути 12 800,00 доларів США в еквіваленті за курсом комерційних банків в строк до 27.10.2021 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначив, що він був присутній при укладенні договору позики від 18.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтвердив, що сторони власноруч підписували вказаний договір та відбулася передача грошових коштів у визначеному сторонами розмірі. Йому також відомо, що після підписання договору позики ОСОБА_2 періодично виходив на зв`язок, але грошові кошти не повертав, за розстроченням виконання договору не звертався, на теперішній час зв`язок з ОСОБА_2 втрачений.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обов`язок повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором, належним чином не виконав, суму позики не повернув, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 338 714,88 грн. (еквівалент 12 800,00 доларів США) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ним повністю або частково виконанні боргові зобов`язання, які у нього виникли перед позивачем у зв`язку з укладанням договору позики.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, позичені гроші позивачу не повернув, тому суд вбачає підстави для стягнення заборгованості за договором позики від 18.09.2021 року в розмірі 338 714,88 грн.

Щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 27.10.2021 р. по 28.05.2025 р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Із урахування викладеного, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.

Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми основного боргу за договором позики від 18.09.2021 р. (338 714,88 грн.), які підлягають стягненню з ОСОБА_2 за період з 27.10.2021 р. по 23.02.2022 р. становить: 14 790,43 грн. - інфляційних втрат; 3312,91 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 5699,63 грн., що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки № ПН 4097754 від 28.05.2025 р.

На підставі ст.141,142 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог, в сумі 3568,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 18.09.2021 року в розмірі 356 818 (триста п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 22 копійки, яка складається з: 338 714,88 грн. - основного боргу; 14 790,43 грн. - інфляційних втрат; 3312,91 грн. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3568,18 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.11.2025 року.

Суддя : В.М. Світлицька