Рішення від 01 січня 2026 р. у справі №500/6207/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6207/25

02 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач 2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку від 26.06.2025 №192650013539;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.02.1984 по 03.09.1986, з 06.09.1989 по 01.03.1996, що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 ;

зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, подавши необхідні документи. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 26.06.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1984 по 03.09.1986, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства; період роботи з 06.09.1989 по 01.03.1996, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення, інформація про реорганізацію/перейменування підприємства відсутня; а також період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягненню нею 12-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення. Крім того, з 01.01.2004 особи, які здійснюють догляд за дитиною до 12 років не підлягають загальнообов`язковому державному страхуванню.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача 2, вважає її неправомірною та такою, що не відповідає чинному законодавству і порушує її право на пенсійне забезпечення.

Звертає увагу, що період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю становить 09 років 08 місяців 10 днів (з 26.04.1986 по 03.09.1986, з 29.09.1986 по 03.08.1989 та з 06.09.1989 по 01.03.1996), в тому числі станом на 01.01.1993 - 06 років 06 місяців 09 днів. Даний факт визнається відповідачами, що підтверджується рішенням від 26.06.2025 №192650013539.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійного страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 рік - не менше 27 років. Отже, відповідно до статті 55 Закону №796-XII з урахуванням статті 26 Закону №1058-ІV необхідний страховий стаж повинен становити не менше 22 років на момент досягнення пенсійного віку для потерпілих 4 категорії.

Щодо незарахованих періодів трудової діяльності позивач зазначає, що трудова книжка містить відповідні записи, які є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу, виконані у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58). При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

З огляду на такі обставини та відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що необхідний страховий стаж при зниженні пенсійного віку на 5 років в період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року становить 22 роки. Страховий стаж позивача становить 06 років 09 місяців 02 дні. До страхового стажу не зараховано окремі періоди роботи та період догляду за потерпілою дитиною до 12 років, а тому в позивача відсутнє право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 років. При цьому наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.21-23).

ГУ ПФУ в Миколаївській області у відзиві на позовну заяву з позовними вимогами також не погоджується та зазначає, що страховий стаж позивача згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами, становить 06 років 09 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV та Закону №796-XII.

З наданих документів до страхового стажу позивача неможливо зарахувати періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.02.1984: з 01.02.1984 по 03.09.1986, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства; з 06.09.1989 по 01.03.1996, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення, інформація про реорганізацію/ перейменування підприємства відсутня; догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення.

Також, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-XII.

Вважає, що заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів та встановлено відсутність права на призначення відповідного виду пенсійного забезпечення, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог (а.с.56-60).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.06.2025 звернулася з заявою до ГУ ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. До заяви долучила копії документів, необхідних для призначення пенсії (а.с.80-81).

Розгляд заяви від 17.06.2025 провадився за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого від 26.06.2025 №192650013539 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки (а.с.85). Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.07.2025 позивача повідомлено про рішення про відмову у призначенні пенсії з наданням копій відповідних рішень (а.с.11 зворот).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявниці на дату звернення 60 років 01 місяць.

Наявний страховий стаж особи становить 06 років 09 місяців 02 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.02.1984:

з 01.02.1984 по 03.09.1986, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;

з 06.09.1989 по 01.03.1996, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/ перейменування підприємства, відсутня;

догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення (а.с.13, 43, 85).

Позивач вважає, що відмова ГУ ПФУ в Миколаївській області у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).

За умовами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років (на дату виповнення позивачу 55 років).

Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.

Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років, та, відповідно, необхідний стаж.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки. При цьому наявність умов для зниження пенсійного віку та страхового стажу підтверджено в оскаржуваному рішенні та не заперечується відповідачами. Так в рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначено, що період роботи ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю становить 09 років 08 місяців 10 днів (з 26.04.1986 по 03.09.1986, з 29.09.1986 по 03.08.1989 та з 06.09.1989 по 01.03.1996), в тому числі станом на 01.01.1993 - 06 років 06 місяців 09 днів.

Спір фактично стосується незарахування окремих періодів трудової діяльності позивача та догляду за дитиною до страхового стажу.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Пільги щодо зарахування страхового стажу також визначені у статті 30 Закону №796-XII, пункт 13 якої передбачає, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються така гарантована державою пільга: зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підтвердження страхового стажу позивач надала відповідачам трудову книжку серії НОМЕР_1 дата заповнення 01.02.1984, яка містить такі записи щодо спірних періодів її трудової діяльності:

Чортківська швейна фабрика,

запис №1, 01.02.1984, прийнята в швейний цех швеєю, підстава: наказ №14 від 01.02.1984,

запис №2, 03.09.1986, звільнена з роботи, підстава: наказ №138 від 01.09.1986,

Чортківська швейна фабрика,

запис №6, 06.09.1989, прийнята на роботу швеєю, підстава: наказ №140 від 01.09.1989,

запис №7, 01.03.1996, звільнена з роботи, підстава: наказ №8 від 01.09.1996,

Кожен з записів засвідчений наказами на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.66-67).

Відповідачем 2 не зараховано трудову діяльність позивача до страхового стажу через те, що записи містять певні недоліки, зокрема неможливо визначити назву підприємства та назва підприємства у записі про прийняття на роботу не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/ перейменування підприємства відсутня.

Порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Варто зазначити, що в спірному випадку у поданій трудовій книжці записи щодо прийняття та звільнення з роботи містять відповідні дати та документи, на основі яких внесено записи та підпис відповідальної особи, а тому відсутність читабельного відбитку печатки, з якого можливо встановити назву підприємства при наявності запису щодо назви організації перед прийняттям позивача на роботу дає достатньо інформації про місце роботи особи та не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи.

Додатково позивачем на підтвердження трудового стажу на Чортківській швейній фабриці надано архівну довідку від 27.05.2025 №321, згідно з якою додатково підтверджено періоди роботи позивача на підставі первинних документів та надано витяги з наказів (а.с.7 зворот - 9, 12).

Відповідач 2 надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Стосовно відсутності довідки про реорганізацію підприємства, то суд зазначає, що позивач працювала у спірні періоди швеєю на Чортківській швейній фабриці і періоди роботи підтверджені належними записами трудової книжки. У разі реорганізації фабрики, то така могла мати місце лише через зміну організаційно-правової форми, такі обставини не впливаю на зарахування страхового стажу за спірний період, оскільки такі як вже зазначав вище суд підтверджені як записами трудової книжки, так і архівними довідками та наказами по Чортківській швейній фабриці, виданими архівною установою.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що відомості про роботу в Чортківській швейній фабриці, наведені у трудовій книжці позивача, є достовірними та повними та не потребують уточнення. Відтак, не зарахувавши до страхового стажу трудову діяльність позивача, відповідач діяв протиправно.

Щодо незарахування періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не надано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення, суд зазначає наступне.

Як визначено пунктом 11 Порядку № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є його матір`ю, ОСОБА_3 - батько.

З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_1 в період з 10.02.1998 року не перебувала на роботі або ж не займалася іншою діяльністю, яка відповідно до законодавства може бути зарахована до його загального страхового стажу.

Відповідно до РС-право ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди догляду за дитиною до 3-х років з 10.02.1998 по 09.02.2001.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною слугувало те, що відсутнє посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Позивач і не заперечує відсутність у її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС і відповідного посвідчення. Отож за відсутності посвідчення дитини, яка потерпіла від аварії на ЧАЕС, відносно ОСОБА_2 (і відповідного статусу), відсутні правові підстави для зарахування періоду догляду позивачем за дитиною до досягнення 12-річного віку до страхового стажу.

Такі докази позивачем не долучено до позову та не надані при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком. Отож позивач не має права на зарахування додатково періоду догляду за дитиною до досягнення 12-річного віку, окрім вже зарахованого періоди догляду за дитиною до 3-х років.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність позивача за період з 01.02.1984 по 03.09.1986, з 06.09.1989 по 01.03.1996 в Чортківській швейній фабриці.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 26.06.2025 №192650013539 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови зарахувати спірні періоди з 01.02.1984 по 03.09.1986, з 06.09.1989 по 01.03.1996 до страхового стажу.

Щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Отож, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши додатково страховий стаж, визначений у цьому судовому рішенні, та з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. При цьому у разі наявності необхідного страхового стажу, пенсію за віком слід призначити позивачу з дати звернення за її призначенням, тобто з 17.06.2025.

Стосовно того, хто з відповідачів має вирішувати питання призначення та зарахування стажу, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Миколаївській області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує представник позивача.

Такого висновку суд дійшов аналізуючи норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, який вказує, що за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що розглядає заяву та документи про призначення/перерахунок пенсії з прийняттям відповідного рішення, а структурний підрозділ органу, до якого звернувся заявник, лише формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу, жодного рішення по такій заяві не приймає.

У цій справі структурним підрозділом органу, що розглядав заяву позивача від 17.06.2025, було визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов`язані з призначенням пенсії та зарахуванням спірного страхового стажу.

ГУ ПФУ в Тернопільській області прав позивача не порушено. У позові до цього відповідача слід відмовити.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 07.10.2025.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вулиця Морехідна, 1, місто Миколаїв, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.06.2025 №192650013539 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.02.1984 по 03.09.1986, з 06.09.1989 по 01.03.1996 в Чортківській швейній фабриці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди її трудової діяльності з 01.02.1984 по 03.09.1986, з 06.09.1989 по 01.03.1996 в Чортківській швейній фабриці, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 січня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.