Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №380/5058/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 рокусправа № 380/5058/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити повний перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування на лікуванні у періоди : з 05.06.2024 по 05.07.2024; з 11.07.2024 по 02.08.2024, з 02.09.2024 по 30.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав поранення, у зв`язку із чим проходив стаціонарне лікування. Проте, під час лікування йому не було виплачено додаткову винагороду. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови № 168. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою судді від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 01.03.2024, ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 01 березня 2024 року. Абзацом 7 пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень. ОСОБА_1 після перебуванні у розпорядженні понад 2 місяці, отримував додаткову винагороду у розмірі 20 100 гривень. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 14.05.2024 по 25.05.2024, з 05.06.2024 по 05.07.2024, з 11.07.2024 по 02.08.2024, з 02.09.2024 по 30.10.2024 вже після того як був зарахований в розпорядження, тому відсутні підстави для виплати грошового забезпечення в повному обсязі. Відтак у зв`язку з тим що Позивач був виведений у розпорядження командира військової частини до стаціонарного лікування, відсутні будь які протиправні дії Військової частини НОМЕР_1 , а тому вважаємо що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідач про виплату посадового окладу, окладу за військове звання і надбавку за вислугу років у відзиві на позовну заяву не зазначає. Позивачу не була виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою №168 за період ведення військової служби, не проведена індексація.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 20.10.2020, що підтверджується копією наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.10.2020 №229.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 29.03.2022 №301 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 25.02.2022 отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тварин передньої поверхні нижньої третини правої гомілки з наявністю стороннього тіла (осколок).Забій правого колінного суглоба.

За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 , під час ворожого обстрілу отримав поранення. Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував.

Матеріали справи містять копії медичних документів на підтвердження проходження лікування позивачем протягом червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2024 року (включно).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 01.03.2024 старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 01.03.2024 та на термін перебування у розпорядженні утримувати на всіх видах забезпечення.

Згідно з копією свідоцтва про хворобу від 09.10.2024 №736/3 на підставі статті 17а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №330 від 13.11.2024 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , колишнього статистика медичної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.11.2024 №89-РС, звільнено у відставку, за підпунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 13.11.2024 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і направлений для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернулася із заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення.

Листом від 10.01.2025 №690/16/758з військова частина НОМЕР_1 повідомила, що період перебування в розпорядженні в травні 2024 року склав понад 2 місяці, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2024 №138 виплата грошового забезпечення здійснювалась з розрахунку окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що передбачено п.5 розділу ХХVIII Порядку №260.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать : посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 260, виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Розділом XXVIII Порядку №260 регламентовано порядок виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.

За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.

Відповідно до пункту 4 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Згідно з пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком № 260.

Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виплати Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу грошового забезпечення з 05.06.2024 по 05.07.2024; з 11.07.2024 по 02.08.2024, з 02.09.2024 по 30.10.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 01.03.2024 старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 01.03.2024 та на термін перебування у розпорядженні утримувати на всіх видах забезпечення.

В період з 13.05.2024 по 25.05.2024, з 05.06.2024 по 05.07.2024, з 11.07.2024 по 02.08.2024, з 02.09.2024 по 30.10.2024 позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджується виписними епікризами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №330 від 13.11.2024 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , колишнього статистика медичної роти військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.11.2024 №89-РС, звільнено у відставку, за підпунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 13.11.2024 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і направлений для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2024 підтверджується перебування ОСОБА_1 у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 у спірний у цій справі період (червень 2024-жовтень 2024).

За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Зважаючи на те, що позивач вважався таким, що перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 з 01.03.2024, грошове забезпечення йому підлягало виплаті за строк не більше двох місяців.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у період перебування у розпорядженні визначений у розділі XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018№ 260, згідно якого:

- грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів, виплачується у розмірі, який вони отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці;

- час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці або тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою виключається із загального періоду перебування в розпорядженні; після перебування у розпорядженні понад два місяці грошове забезпечення виплачується у розмірі окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Виняток становлять випадки, коли за рішенням Міністра оборони України продовжуються строки виплати повного забезпечення.

На підставі відомостей картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024 рік грошове забезпечення позивачу впродовж двох місяців після зарахування в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 виплачувалось у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, а після спливу двох місяців, в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази прийняття Міністром оборони України рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження понад два місяці.

Відтак, військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення після його зарахування в розпорядження у розмірі відповідно до вимог розділу XXVIII Порядку №260, а отже право позивача на отримання належного грошового забезпечення порушене не було.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна