Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №760/2381/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 760/2381/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/334/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року (суддя Українець В.В.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27 серпня 2019 року у розмірі 16 898грн 85 коп. та судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що у жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.

Позивач зазначав, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Позивач посилався на те, що 27 серпня 2019 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2019 року та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову картку НОМЕР_1 . Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники зазначених документів у мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування

щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.

Позивач стверджував, що таким чином 27 серпня 2019 року між банком та відповідачем був укладений договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100 000грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Також сторонами була погоджена сплата збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом та неустойка.

Позивач посилався на те, що взятий на себе обов`язок виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не платив щомісячні мінімальні платежі), прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п. п. 4.16 п. 4 Розділу II Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30 вересня 2020 року направив відповідачу повідомлення "пуш" про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі "на вимогу".

Позивач посилався на те, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 28 грудня 2021 року становить 16 898грн 85 коп., з яких 16 830грн 25 коп. - тіло кредиту та 68грн 60 коп. - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Проте суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не надав можливості позивачу надати відповідні докази, які саме цікавлять суд, внаслідок чого не з`ясував усі обставини справи, обмежившись наявними у матеріалах справи доказами.

Позивач звертає увагу суду, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, та такі правила є загальнодоступними на сайті банку, тому відповідач був ознайомлений саме з Умовами, які діяли на дату підписання анкети-заяви, а в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, тому відповідач має до них постійний доступ.

Позивач вважає, що 27 серпня 2019 між банком та відповідачем був укладений договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000грн з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму заборгованості за кредитом.

Також позивач посилається на те, що наданий суду розрахунок заборгованості відображає наявність обґрунтованої заборгованості, так як містить інформацію про

кількість днів, за які нарахована заборгованість за відсотками, пенею та комісією, залишок поточної заборгованості за наданим кредитом, сальдо, на яке у певному періоді не нараховуються проценти, залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом, процентну ставку та збільшену процентну ставку, суму нарахованих відсотків та їх сплату, суму комісії та пені, суму погашення за наданим кредитом.

Позивач вважає, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, кількість днів, за якими нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України, які діяли на час відкриття апеляційного провадження, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити йому поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору (с.с.12).

У заяві відповідач також зазначив, що згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

До позовної заяви доданий витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток «monobank» (редакція від 22 серпня 2019 року), тарифи Чорної картки «monobank».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 28 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 16 898,85грн та складається із 16 830,25грн заборгованості за наданим кредитом, та 68,60грн заборгованості за порушення грошового зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме видачі банком кредиту та в якому саме розмірі; анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові.

Також суд зазначив, що з наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Відсутні докази й щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви від 27 серпня 2019 року.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні інші

належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки. АТ «Універсал Банк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу

інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного

цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 зазначено, що упереважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У анкеті-заяві від 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку. При цьому, розмір кредитного ліміту не визначений, відповідно до умов договорубазова процентна ставка за користування кредитним лімітом не зазначена, а також в ній відсутні умови про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та не зазначений її розмір.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не було надано доказів про відкриття ОСОБА_1 поточного рахунку, видачу йому банківської картки, встановлення кредитного ліміту та його розмір.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався кредитними коштами банку та має заборгованість у розмірі, визначеному позивачем.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 вказано, що «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (зокрема, постанова від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16).

Разом з цим, позивачем суду першої інстанції не було надано виписку з рахунку, відкритого на ім`я відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що у порушення частини 7 статті 81 ЦПК України суд не надав можливості банку надати відповідні докази, які саме цікавлять суд, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у

зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Зазначаючи у позовній заяві про розгляд справи без участі представника позивача, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою.

За змістом частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За матеріалами справи суд не мав правових підстав вважати, що позивачем недобросовісно виконуються обов`язки щодо надання доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

До апеляційної скарги позивачем додана виписка про рух коштів по картці, виданої на ім`я ОСОБА_1 , копія довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, копія довідки про наявність рахунку у ОСОБА_1 .

Разом з цим, в апеляційній скарзі не заявлено клопотання про прийняття апеляційним судом нових доказів, а також не наведено обґрунтування не надання цих доказів до суду першої інстанції.

За правилами ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не були надані суду першої інстанції вказані докази, колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги, що сума позовних вимог підтверджується наданим до позову розрахунком заборгованості, у якому наведено відомості щодо погашення та виникнення заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Верховний Суд у справі № 464/3214/16 зазначив, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.

Разом з цим, позивачем не було надано суду первинних документів щодо видачі кредиту, виписки по рахунку, на підставі якої суд міг здійснити власний розрахунок заборгованості.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук