Постанова від 08 вересня 2025 р. у справі №759/13843/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/13843/24

провадження № 22-ц/824/9602/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Старчі Андрія Васильовича на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року в складі судді Шум Л. М.,

встановив:

28.03.2024 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у період з 01.05.2016 по 03.10.2023 був власником квартири та споживачем житлово-комунальних послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року у справі № 759/5740/23 та договором купівлі-продажу квартири.

Відповідач отримав вказану квартиру у спадщину, а згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, позивач має право вимагати виконання обов`язку від ОСОБА_1

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Таким чином, відповідач отримував послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення на підставі вказаного договору, оскільки від нього жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило.

Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 №1716 для відповідного будинку у розмірі 4,07 грн щоквартально, однак він не сплачений відповідачем, внаслідок чого борг складає 28,49 грн.

31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.

Відповідач в порушення умов договору зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 травня 2016 року по 03 жовтня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 702, 12 грн, що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості.

Розмір заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги складає 20 678,77 грн, з яких: 19 702,12 грн - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 28,49 грн - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку; 948,16 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування.

У зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1 712,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 9 025,85 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2025 року закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу.

З огляду на викладене, ПрАТ «АК «Київводоканал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 3% річних у розмірі 1 712, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 025, 85 грн.

Також просило відшкодувати витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 9 025,85 грн інфляційних втрат та 1 712,05 грн - три проценти річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

18.03.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Старча А. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року (справа №759/5740/23) за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідача визнано власником вказаної квартири з моменту набуття вказаним судовим рішенням законної сили - 23 червня 2023 року.

Позивач не пред`являв вимоги до відповідача, як спадкоємця, який прийняв спадщину, останньому також не надходило жодних листів, вимог, претензій про існуючу заборгованість. Позивачем не долучено жодного доказу про направлення та вручення відповідачу вимог, претензій, рахунки-повідомлення про наявну заборгованість за житлового комунальні послуги, а тому відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавляється права вимоги.

Таким чином, позивач втратив право вимоги до відповідача, в тому числі в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Зауважив, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за цією ж адресою з 16.04.2013. Він не був споживачем комунальних послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у квартиру АДРЕСА_2 .

Судом першої інстанції було залишено поза увагою заперечення відповідача щодо фактичного невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача понад 30 календарних днів, про що свідчить витяг з Реєстру територіальної громади від 26.08.2024 №2024/01022565 та акт про проживання особи від 26 серпня 2024 року, які долучено до матеріалів справи та не застосовано до спірних правовідносин п. 6) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Не погоджується з наданим розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в період карантину та в період введення режиму воєнного стану.

Позовні вимоги за період з травня 2016 року до квітня 2017 року заявлено з пропуском строку позовної давності, про застосування якої подана відповідна заява.

Відповідно до наведеного відповідачем контррозрухунку, сума 3 % річних за період з квітня 2017 року до січня 2022 року становить 891,19 грн, а сума інфляційних втрат - 2 329,29 грн.

09.05.2025 ПрАТ «АК «Київводоканал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року без змін.

Посилається на те, щовідповідач не повідомляв позивача про відкриття спадщини, хоча йому було достеменно відомо про наявність заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. Зокрема, споживачу щомісячно направлялись рахунки-повідомлення, в яких відображалось як місячний об`єм споживання послуг так і наявна заборгованість, що обліковувалась станом на початок розрахункового місяця та підлягала обов`язковій оплаті. Крім того, навіть після набуття відповідачем спадщини ним продовжувалось ігнорування обов`язку з оплати спожитих послуг.

Саме у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з повідомлення кредитора щодо відкриття спадщини, а також ігнорування відповідачем обов`язку з оплати спожитих ним послуг, позивач не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Законодавцем чітко визначено умови, за яких споживач може скористатися правом на несплату за житлово-комунальні послуги у випадку відсутності такого споживання, а саме - необхідність звернення споживача із відповідною заявою, опломбування вхідних вентилів у зачиненому стані із фіксацією дати початку перебігу строку, протягом якого споживач не сплачує за послуги, та подальшого відновлення надання послуг шляхом зняття пломб.

Проте відповідач не звертався до позивача із заявою про опломбування вхідного вентиля мереж водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю необхідності споживання послуг за даною адресою. Так само відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил № 630 та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо відсутності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

При цьому, після звернення до суду 21.08.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 було проведено оплату суми основного боргу в розмірі 20 736,64 грн, що також свідчить про безспірність спожитих у спірний період об`ємів послуг.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині компенсаційних втрат, посилання відповідача на п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» є безпідставним, оскільки, норма регулює заборону нарахування штрафних санкцій споживачам за несвоєчасне здійснення платежів за надані житлово-комунальні послуги, що передбачено зокрема ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позивачем заявлені інфляційні втрати та 3% річних, які за своєю суттю та правовою природою мають компенсаційний характер та покликані відшкодувати матеріальні втрати (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Строки позовної давності позивачем не пропущено, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, то строки які мали б спливти 12.03.2020, автоматично вважаються подовженими щонайменше до закінчення дії карантину.

При цьому, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

В судовому засіданні представник позивача - Тараненко С. В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача - адвокат Старча А. В. просив розглянути справу без його участі.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року (справа №759/5740/23) за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 10.06.2024 ОСОБА_1 має заборгованість за період з 01.05.2016 по 03.10.2023 по о/р НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 20 678,77 грн.

Відповідно до довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 04.09.2024 станом на цю дату заборгованість ОСОБА_1 в сумі 20 678,77 грн сплачена.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року закрито провадження у справі в частині сплати основного боргу, оскільки відповідачем була сплачена вказана сума боргу і позивач відмовився від цієї частини позовних вимог.

Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі сторонами не оскаржується.

За умов добровільного погашення заборгованості відповідачем, доводи останнього про відсутність підстав для стягнення основної суми заборгованості є необґрунтованими.

Разом із тим, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції положень ст. 256 ЦК України, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Представником відповідача заявлено у відзиві на позовну заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності з травня 2016 року до квітня 2017 року.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: " з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року".

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст. ст. 257-259 ЦК України.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( в редакції Закону № 3450- IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.

Отже, виходячи з положень п.п. 12 та 19, оскільки карантин почався на території України з 02 квітня 2020 року, а воєнний стан з 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 02 квітня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивач, звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами дійсно пропустив строк давності щодо частини позовних вимог за період із травня 2016 року до квітня 2017 року.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що позивачем нараховані три процента річних та інфляційні втрати за період по січень 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його зміни та зменшення суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київводоканал», з 9 025 грн 85 коп. до 2 329 грн 29 коп., а 3% річних з 1 712 грн 05 коп. до 891 грн 19 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог (76,07%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 303 грн 40 коп.

У зв`язку з цим ухвалене по справі рішення в частині стягнення судового збору підлягає відповідній зміні.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 4 542 грн.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 087, 35 грн.

Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старчі Андрія Васильовича задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року змінити, зменшивши суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Київводоканал», з 9 025 грн 85 коп. до 2 329 грн 29 коп., 3% річних з 1 712 грн 05 коп. до 891 грн 19 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору з 3 028 грн до 2 303 грн 40 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 087, 35 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук