Постанова від 26 грудня 2024 р. у справі №754/16710/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________

Справа №754/16710/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5440/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року (суддя Грегуль О.В.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

у листопада 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг monobank від 20 грудня 2017 року в розмірі 30 389грн 94коп, а також судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що у жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Позивач посилався на те, що 20 грудня 2017 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 20 грудня 2017 року. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники зазначених документів у мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.

Позивач стверджував, що таким чином 20 грудня 2017 року між банком та

відповідачем був укладений договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Також сторонами була погоджена сплата збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом та неустойка.

Позивач посилався на те, що взятий на себе обов`язок виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не платив щомісячні мінімальні платежі), прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п. п. 4.16 п. 4 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30 вересня 2020 року направив відповідачу повідомлення "пуш" про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі "на вимогу".

Позивач зазначав, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2021 року становить 30 389грн 94коп. та складається із тіла кредиту.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 грудня 2017 року у розмірі 25 000грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не врахування судом особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, приписів Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про електронну комерцію», що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку.

Позивач вважає незаконним застосування до даних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки вказана судова практика стосується інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено механізм отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, а тому суд дійшов передчасних висновків, що відповідач не був з ними ознайомлений.

Позивач вважає, що відповідач, уклавши договір шляхом підписання Анкети-заяви, підтвердив, що він до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними (п. 2.11 розділу І Умов і правил). Таким чином, на момент підписання Анкети-заяви від 20 грудня 2017 клієнт був належним чином ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Крім цього, 20 грудня 2017 відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає

позивач за договором про надання банківських послуг monobank, на підтвердження чого у мобільному додатку відповідачем було введено ОТР-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 20 грудня 2017 року успішно пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank.

Позивач зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 анкети-заяви). Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного підпису (аналог власноручного підпису).

Позивач звертає увагу суду, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи AT «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступ в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Також позивач зазначає, що сторони погодилися, що банк має право на власний розсуд переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначено в договорі. Банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної картки до її активації за допомогою мобільного додатку та/ або контактного центру банку. На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками зазначеними в Тарифах. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в Тарифах. У разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою, на залишок банк нараховує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. З моменту направлення вимоги про повне повернення всієї заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн та пеня у розмірі 6,4%: на місяць за кожен день прострочення виконання.

Крім цього позивач вказував, що у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів. Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає мінус 5389,94грн. Тобто, сама заборгованість складає 25 000грн, що складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) - 5389,94грн.

Разом із апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме виписок про рух коштів, із яких вбачається, що клієнтом було неодноразово здійснено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.).

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору(с.с.8).

У заяві зазначено, що своїм підписом ОСОБА_1 погоджується, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує та зобов`язується виконувати його умови.

У пункті 3 анкети-заяви зазначено, що підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

У пункті 6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом НОМЕР_2, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30 вересня 2021 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 389грн 94коп. (с.с.5-7).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в укладеній між позивачем та відповідачем анкеті - заяві від 20 грудня 2017 року не зазначена процентна ставка, а також відсутні умови договору про встановлення відсотків, пені, комісії і штрафу, крім цього суду не надано доказів, що відповідачу надавася кредит понад 25 000грн.

Також суд зазначив, що оскільки відповідач отримав 25 000грн та використовував їх, то повинен їх повернути.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення

того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 зазначено, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути

позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду першої інстанції копію анкети-заяви, підписану ОСОБА_1 20 грудня 2017 року (с.с.8), розрахунок заборгованості (с.с.5-7), витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (с.с.9-20), додаток - Тарифи (с.с.21-23), копію паспорта ОСОБА_1 (с.с.24-25).

Разом з цим, у анкеті-заяві від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку. При цьому, розмір кредитного ліміту не визначений, відповідно до умов договору базова процентна ставка за користування кредитним лімітом не зазначена, а також в ній відсутні умови про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та не зазначений її розмір.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 вказано, що «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові

документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (зокрема, постанова від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16).

Разом з цим, позивачем суду першої інстанції не було надано виписку з рахунку, відкритого на ім`я відповідача.

Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач отримав 25 000грн, які повинен повернути банку.

Відповідач рішення суду не оскаржує.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначено, «що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц).

Оскільки суд першої інстанції стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 000грн, хоча позивачем не було надано суду належних доказів видачі відповідачу кредитної картки, а також виписки з рахунку, відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б зробити висновок про виконання банком своїх зобов`язань за договором, а відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржується, застосовуючи принцип заборони повороту до гіршого, апеляційний суд залишає рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 25 000грн без змін.

До апеляційної скарги позивачем додана виписка про рух коштів по карті, виданої на ім`я ОСОБА_1 , та роздруківку з мобільного додатку процедури реєстрації нового користувача.

Також до апеляційної скарги додано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, у якому представник позивача посилається на те, що у позивача був відсутній умисел щодо недолучення до позовної заяви зазначених доказів, так як він керувався позицією Верховного Суду у справі № 753/16745/15 про те, що розрахунок заборгованості погоджується зі змістом договору та є належним доказом.

За правилами ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що представником позивача не було наведено виняткових обставин, за яких додані до апеляційної скарги докази, не були долучені до позовної заяви, а відтак не вбачає правових підстав для їх прийняття на стадії апеляційного перегляду.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 20 жовтня 2020 року у справі №756/671/19.

Доводи апеляційної скарги, що сума позовних вимог підтверджується наданим до позову розрахунком заборгованості, у якому наведено відомості щодо погашення та виникнення заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Верховний Суд у справі № 464/3214/16 зазначив, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, не можуть бути застосовані до даних правовідносин є необґрунтованими.

Зміст правовідносин, що виникли між сторонами, свідчать про їх подібність, що такожпідтверджено постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі№697/302/20.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість за тілом кредиту становить 30 389грн 94коп. та виникла на підставі підпункту 5.23 пункту 2 розділу 2 Умов згідно з яким, у випадку недостатньої кількості грошових коштів на рахунку клієнта для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшувати кредитний ліміт на суму заборгованості та направити відповідні кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу з урахуванням процентів та неустойки, оскільки, банком не було надано виписку по рахунках відповідача, що позбавляло можливості суд першої інстанції перевірити доводи позивача.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук