Рішення від 10 листопада 2025 р. у справі №556/1942/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1942/25

Номер провадження 2/556/752/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2025 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Володимирець в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно за законом, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташова за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 року по справі № 556/619/24 було затверджено мирову угоду за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно. Згідно даної ухвали ОСОБА_1 набуває право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак про земельну ділянку на якій розташований даний житловий будинок в спільній заяві сторін про укладення мирової угоди помилково нічого не було зазначено. Поряд з цим сторони завчасно не надали документів щодо права власності номер на земельну ділянку (кадастровий 5620889500:01:002:0273), для розміщення та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на такій земельній ділянці. При цьому відповідачка зазначає, що оригінал державного акту на земельну ділянку (кадастровий номер 5620889500:01:002:0273) нею втрачено і відновлювати вона його не бажає. Просить позов задовольнити, визнати за нею право власності на майно за законом та розглянути справу без участі позивачки.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_2 , у підготовче судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає, надала суду письмові докази на підтвердження відмови від спадкових прав.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом достовірно встановлено, що ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 року по справі № 556/619/24 було затверджено мирову угоду за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно. Згідно даної ухвали ОСОБА_1 набуває право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак про земельну ділянку на якій розташований даний житловий будинок в спільній заяві сторін про укладення мирової угоди помилково нічого не було зазначено.

Поряд з цим сторони завчасно не надали документів щодо права власності номер на земельну ділянку (кадастровий 5620889500:01:002:0273), для розміщення та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на такій земельній ділянці. При цьому відповідачка зазначає, що оригінал державного акту на земельну ділянку (кадастровий номер 5620889500:01:002:0273) нею втрачено і відновлювати вона його не бажає. Просить позов задовольнити, визнати за нею право власності на майно за законом та розглянути справу без участі позивачки.

Також судом встановлено, що право власності на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру рочових прав від 06.05.2025.

Однак право власності на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2024.

Як вбачається зі змісту ст. 177, 178 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо де право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Саме такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

Невіддільність об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований, вказує на те, що позивачка успадковуючи право власності на житловий будинок, правомірно розраховувала й на можливість використання земельної ділянки, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомого майна на тих же умовах, на яких її використовував попередній власник.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Враховуючи, що позивачка є власниками будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування домоволодіння, та в сукупності утворює цілісний об`єкт нерухомості, а тому набуваючи право власності на житловий будинок, позивачка набула і право власності на земельну ділянку для його обслуговування.

Окрім того відповідачка позов визнала, а як зазначено у ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620889500:01:002:0273, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташова за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_2