Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №201/8692/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа ЄУН 201/8692/25

Провадження 2-а/201/84/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 11.07.2025р. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка в позовній заяви посилається на те, що 02.07.2025р. головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубінським С.В. в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки Lada, д.н.з. НОМЕР_1 о 10 год. 20 хв. 29 сек. за адресою: м. Дніпро, вул. Ю.Горовця, 13. На лобовому склі автомобіля залишено повідомлення про притягнення позивачку до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД № 01514664, в якому зазначено, що зафіксовано порушення вимог пп. «б» п. 15.10 розділу 15 ПДР - стоянка на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).

Вважає вказану постанову, такою, що ґрунтується на безпідставних мотивах, оскільки зупинка автомобіля здійснена на тротуарі із дотриманням умов, передбачених пп. «в» п. 15.10 розділу 15 ПДР. Також постанова містить відомості, які не відповідають дійсності щодо фактичного розташування автомобіля на тротуарі в районі будинку, що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул. Ю.Горовця, 13. Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на офіційному сайті в мережі Інтернет розміщено фотознімки, з яких видно, що дійсно, автомобіль «ВАЗ 21063», реєстраційний № НОМЕР_1 , перебуває на краю тротуару з боку вулиці О.Гончара. Однак не зафіксовано, що автомобіль припарковано у дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку, як того вимагає пп. «б» п. 15.10 розділу 15 ПДР, а також не зафіксовано, що відстань від припаркованого транспортного засобу до протилежного краю тротуару складає менше ніж 2 метри.

На підставі викладеного, просить суд, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ № 646496 від 09.07.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою судді Покопцевої Д.О. від 17.07.2025 р. було відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 36).

Представник інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в порядку ст. 162 КАС України надав відзив на позовну заяву, яким позов не визнав, зазначив, що пункт 15.1. ПДР передбачає: зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1 а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом тощо. Згідно з п. 1.10 ПДР, зупинка — припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Згідно з п. 1.10 ПДР, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Пунктом 15.10. ПДР визначено що стоянка забороняється, зокрема на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками.

З матеріалів фотофіксації чітко видно, що транспортний засіб позивачки здійснив стоянку по вул. Юрія Горовця, 13 м. Дніпро (не на краю тротуару, що примикає до проїзної частини, а безпосередньо на тротуарі), чим порушено вимоги п.п. «б» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху. Чинними ПДР визначено, що стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, в той час як тротуар призначений саме для руху пішоходів, прилягає до проїзної частини та на ньому заборонено стоянку.

Транспортний засіб позивачки був розташований на тротуарі, підтвердженням цього є твердження позивача, але з фотознімків обставин правопорушення можливо чітко встановити, що розташування транспортного засобу позивачки здійснено безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, адже транспортний засіб позивачки повністю розміщено на тротуар. В цьому випадку норми п.п. «в» п.15.10 ПДР не застосовуються. При розташуванні транспортного засобу на тротуарі саме таким чином розповсюджуються норми п.п. «б» 15.10 ПДР, порушення яких було інспектором з паркування виявлено та зафіксовано. Оскільки, позивачкою здійснено стоянку транспортного засобу позивача на тротуарі в місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, це призвело до порушення вимог п.п. «б» 15.10 ПДР.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачкою, у відповідності до ст. 163 КАС України подана відповідь на відзив, в якому остання вказала, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував твердження та аргументи позивачки стосовно суті позовної заяви, а з судженнями відповідача, викладеними у відзиві. Так, твердження відповідача про те, що транспортний засіб позивача був припаркований безпосередньо посеред тротуару, а не на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, є безпідставними, адже фотознімки матеріалів адміністративного правопорушення це повністю спростовують, з яких чітко видно, що автомобіль дійсно стоїть на краю тротуару. Стоянка легкового транспортного засобу на тротуарі із забезпеченням проходу для пішоходів не менше 2 метрів виключає склад правопорушення, передбаченого пп. «б» п. 15.10 ПДР. Щодо аргументів відповідача, що позивачкою було порушено вимоги пункту 11.13 ПДР зазначаю, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.11.2019 по справі № 524/9162/16-а виснувано, що рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пп. «в» п.15.10 ПДР не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил. Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення правил стоянки автомобіля не може бути кваліфіковано за пунктом 11.13 ПДР. Наголошує, що головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубінським С.В. не зафіксовано, що автомобіль припарковано у зоні дії дорожніх знаків, які дозволяють чи забороняють зупинку чи стоянку, та не проведено замірів відстані від припаркованого транспортного засобу до протилежного краю тротуару у місці стоянки, які б підтверджували порушення позивачкою вимог, встановлених пунктом 15.10 ПДР. Наведене свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Враховуючи, що дотепер інших заяв по суті справи від учасників процесу не отримано, заходи повідомлення про вже отримані вжиті, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що 02.07.2025р. головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Дубінським С.В. прийнято постанову серії 1ДІ № 646496 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, 02.07.2025р. о 12 годині 20 хвилині працівником інспекції в режимі напівавтоматичної фотофіксації зафіксовано транспортний засіб ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював стоянку на тротуарі за адресою: вул. Ю. Горовця, в районі буд. 13 у м. Дніпрі, чим порушив вимогу п.п. «б» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України порушення правил стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Згідно п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт. 1.9 ПДР визначає, що особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.10 ПДР тротуар елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Згідно з п. 15.10 ПДР, стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.

Фактичною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало те, що позивачка припаркувала автомобіль на тротуарі.

Обов`язок доводити правомірність оспорюваного рішення покладено на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки (аналогічні фотознімки також були долучені й позивачкою до позову), відповідно до яких належним позивачці транспортним засобом марки здійснено стоянку на тротуарі.

Відповідно до 15.6 ПДР дозволяється стоянка легкових автомобілів і мотоциклів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38 (Місце для стоянки), 5.39 (Зона стоянки), встановленими з однією з табличок 7.6.2, 7.6.3, 7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці.

Проте, якщо відсутні жодні із вказаних знаків, закон також дозволяє стоянку на тротуарі, але лише для легкових автомобілів та мотоциклів та за певних умов.

Суд звертає увагу на те, що за змістом п. п. «в» 15.10 ПДР, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

За диспозицією вказаного пункту ПДР, краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією з умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини.

Позивачка, посилаючись на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, вказують, що автомобіль розташовано на краю тротуару, таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, для руху пішоходів залишалось більше 2 м, відтак, відсутній факт порушення Правил дорожнього руху, так само як і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП України.

Проте, з наявних у справі матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що належний позивачці транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, а на тротуарі.

Крім того, автомобіль позивачки не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною.

Відповідно до примітки ст. 142 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

В даному випадку відповідно до положень ст. 142 КУпАП інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення; 2) місце розташування транспортного засобу; 3) географічні координати; 4) час вчинення порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Про наявність фотофіксації під час фіксування правопорушення зазначено в оспорюваній постанові, а тому такі докази судом визнаються належними та допустимими.

Оскільки належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.О. Покопцева