Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №369/21506/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21506/24

Провадження № 2/369/10/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.12.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2020 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 уклали Комплексний договір №1/4039154 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надав відповідачу кредит у сумі 552 003 грн., строком з 14.12.2020 року до 13 грудня 2025 року, а відповідач зобов`язується повернути кредитні кошти згідно з графіком погашення кредиту.

Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку. Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений договором строк, а також виконати інші свої зобов`язання згідно до кредитного договору. Однак, в порушення умов Кредитного договору та чинного законодавства України відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку з цим банк направив на адресу відповідача вимогу щодо сплати простроченої заборгованості, але відповідач не вчинив жодних дій, щодо погашення заборгованості. Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 03 грудня 2024 року наявна заборгованість в загальному розмірі 164 789,31 грн.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» загальну суму заборгованості у сумі 164 789,31 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

При розгляді справи представник позивача - Юрій Коллер позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .Конверти повертались з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також суд розміщував оголошення про виклик відповідача на сайті суду та направляв смс-повідомлення.

Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавалось, причини неможливості їх подати суду також не повідомлено.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст. 12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст.628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 14 грудня 2020 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 уклали Комплексний договір №1/4039154 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надав відповідачу кредит у сумі 552 003 грн., строком з 14 грудня 2020 року по 13 грудня 2025 року, а відповідач зобов`язується повернути кредитні кошти згідно з графіком погашення кредиту.

Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується платіжною інструкцією №1/4039154 від 14 грудня 2020 року та випискою по рахунку .

Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений договором строк, а також виконати інші свої зобов`язання згідно до кредитного договору.

Однак, в порушення умов Кредитного договору та чинного законодавства України відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку з цим банк направив 22 липня 2024 року на адресу відповідача ОСОБА_1 вимогу щодо сплати простроченої заборгованості, але відповідач не вчинив жодних дій, щодо погашення заборгованості.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 03 грудня 2024 року наявна заборгованість в загальному розмірі 164 789,31 грн.

Відповідач, не надавши суду відзиву на позов, приведених у позові обставин не спростував, проти розрахунку, наданого банком, не заперечував. Свого розрахунку не надав. Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачами умов договору та визнання ними заборгованості перед банком, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 192, 207, 524, 526, 527, 530, 533, 611, 626-628, 632-634, 638, 643, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1/4039154 від 14 грудня 2020 року в розмірі 164 789,31 грн. (сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять грн. 31 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).

Позивач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 42/4, ЄДРПОУ 14361575.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 30 грудня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ