Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №369/7808/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7808/25

Провадження № 2/369/7345/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.12.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позов звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що сторони є батьками неповнолітніх синів. Діти проживають з матір`ю. Проте відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

На підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він надає матеріальну допомогу на утримання дітей в достатньому обсязі, а отже предмет спору відсутній.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому пояснила, що кошти, надані відповідачем за спірний період є недостатніми та їх частина мала інше цільове призначення, ніж аліменти. Крім того, вказані виплати відбувалися нерегулярно.

Відповідач надав заперечення на відповідь, в якому зазначив, що позивач не надала достатніх доказів порушення її прав відповідачем.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

Діти проживають з матір`ю, що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади та вказана обставина визнається сторонами.

Відповідач проходить військову службу у відповідній військовій частині Збройний Сил України, що підтверджується довідкою №1037 від 07.07.2025.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

Оскільки судом встановлено, що хоча відповідач перебуває у складі військового формування, що переведене на воєнний стан, проте у вказаній справі судові засідання не проводяться, відповідач залучив представника, який бере активну участь у справі шляхом направлення заяв по суті справи, зважаючи на те, що відповідач не повідомляв про бажання зупинити провадження у справі, враховуючи значення справи для сторін, суд дійшов висновку про можливість не зупиняти провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі військового формування, що переведене на воєнний стан.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.1.2025 у справі №754/947/22, відповідно до якого (п.п. 81, 96, 103) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 2, 3 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно із ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Посилання відповідача на те, що ним сплачувалися аліменти за спірний період, що підтверджується долученими до відзиву квитанціями, не спростовує висновків суду, адже відповідач не надав доказів щодо його заробітку (доходу), що перешкоджає встановленню того, чи відповідає сума сплачених аліментів одній третині заробітку (доходу) платника аліментів, та чи є вказаний розмір аліментів таким, що не відповідає матеріальному становищу відповідача. Своєю чергою, платежі, здійсненні відповідачем, можуть бути враховані після розрахунку щомісячної суми аліментів під час виконання вказаного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В наведеній нормі права відсутня вимога про те, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 3 ст. 88 ЦПК України в редакції 2004 року).

Велика Палата Верховного у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (п п. 41 - 46) дійшла висновку про те, що оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не оплачувала судовим збором позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються.

А отже, відсутні підстави для стягнення з боржника на користь держави судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Мартиненко В.С.