Рішення від 11 грудня 2025 р. у справі №300/5958/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2025 р. справа № 300/5958/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участі:

секретаря судового засідання – Костюк О.С.,

представника позивачки – Бойка В.В.,

представників Івано-Франківської митниці – Кучмій В.І., Коваля М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бойко Віталій Васильович в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (далі – відповідач-1), Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №UA206000202521 та №UA206000202522, податкової вимоги від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами законодавства.

22.06.2022 ФОП ОСОБА_1 через Львівську митницю ввезла на митну територію України придбаний нею на підставі контракту №2022-0071 автомобіль марки Фольксваген: вантажний пікап з подвійною пасажирською кабіною, VW AVAROK, номер кузова – НОМЕР_1 , 2017 року випуску, з робочим об`ємом дизельного двигуна 2967 см3, потужністю 150 кВт, країна-виробник Німеччина (“DE”). Фактурна вартість автомобіля становила 26000,00 Евро за встановленим на момент ввезення курсом НБУ – 1 Евро = 30,8610 грн., митна вартість товару – 805472,10, яка визначена за основним методом.

Митне оформлення ввезеного позивачкою транспортного засобу здійснювалось на підставі митної декларації від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817, відповідно до якої були нараховані до бюджету платежі на загальну суму 259948,62 грн., а саме: мито – 80547,21 грн.; податок на додану вартість – 177570,12 грн.; акцизний податок – 1831,29 грн. Разом з тим, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 на момент ввезення автомобіля на митну територію України була платником єдиного податку другої групи, тому відповідно до змін, внесених Законом №2142-IX від 24 березня 2022 року до неї застосовувалася преференція за кодом “ НОМЕР_2 ” та вона звільнялась від сплати вказаних вище податків.

Однак, Івано-Франківською митницею у березні 2025 року проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань митної справи стосовно правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817, за результатами якої складений акт від 28.03.2025 за №10/25/7.21-19-23-02/ НОМЕР_3 . Перевіркою встановлені наступні порушення:

- вимог п.п.9.3(1) п.9 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №2142-IX від 24 березня 2022 року), в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 80547,21 грн.;

- п.187.8 ст. 187, п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 177570,12 грн.

За результатами перевірки та на підставі вказаного акта Івано-Франківською митницею винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення від 24.04.2025: №UA206000202521, яким збільшено суму грошового зобов`язання за сплати ввізного мита в сумі 80547,21 грн. та №UA206000202522 за сплати ПДВ – 221962,65 грн., у тому числі штрафні санкції в сумі 44392,53 грн.

У зв`язку з несплатою вказаних податкових зобов`язань, ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. сформована податкова вимоги від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 та прийняте рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05.

Вважає, що вказані рішення відповідачів прийняті протиправно та безпідставно, оскільки згідно змін, внесених до Податкового кодексу України Законом №2142-IX від 24 березня 2022 року, була звільнена від сплати ввізного мита та ПДВ при ввезенні на митну територію України автомобіля.

З вказаних підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення Івано-Франківської митниці та ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 117-118).

Відповідно до ухвали суду від 26.09.2025 задоволено клопотання представника позивачки про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції (а.с. 204-205).

11.09.2025 на адресу суду від Івано-Франківської митниці надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами в частині рішень Івано-Франківської митниці, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ним правомірно, оскільки при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів, зокрема, автомобіля преференція за кодом “224” застосовується лише до фізичних осіб-підприємців, які є платниками податку третьої групи. Натомість ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи.

Зазначає, що митне оформлення звезеного позивачкою транспортного засобу здійснювалось на підставі митної декларації від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817, відповідно до якої були нараховані до бюджету платежі на загальну суму 259948,62 грн., а саме: мито – 80547,21 грн.; податок на додану вартість – 177570,12 грн.; акцизний податок – 1831,29 грн. Вказані платежі нею сплачені не були з посиланням на те, що до неї застосовується преференція за кодом “224” та вона звільняється від їх сплати.

На підставі п.1 частини другої статті 351 Митного кодексу України проведена перевірка документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань митної справи стосовно правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817. За результатами перевірки складений акт від 28.03.2025 за №10/25/7.21-19-23-02/ НОМЕР_3 . Перевіркою встановлені порушення: вимог п.п.9.3 (1) п.9 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №2142-IX від 24 березня 2022 року), в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 80547,21 грн.; п.187.8 ст. 187, п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 177570,12 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, тому внесеними до Податкового кодексу України Законом №2142-IX від 24 березня 2022 року змінами преференція за кодом “224” на неї не поширювалась, тому вона не звільнялася від сплати ввізного мита і ПДВ при ввезенні на митну територію України автомобіль марки Фольксваген.

На підставі вказаного акта перевірки Івано-Франківською митницею винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 24.04.2025 №UA206000202521, яким збільшено суму грошового зобов`язання за сплати ввізного мита в сумі 80547,21 грн. та №UA206000202522 зі сплати ПДВ – 221962,65 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 177570,12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 44392,53 грн.

Ураховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 123-128, 131-135).

17.09.2025 до суду від представника позивачки надійшла відповідь на відзив Івано-Франківської митниці, відповідно до якої вважає, що ФОП ОСОБА_1 яка перебувала на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку другої групи, тому внесеними до Податкового кодексу України Законом №2142-IX від 24 березня 2022 року була звільнена ід сплати ввізного мита та ПДВ при ввезені на митну територію України транспортного засобу. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 185-194).

24.09.2025 на адресу суду надійшла заява від представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області, у якій він просить закрити провадження у справі в частині визнання протиправними податкової вимоги від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05, оскільки вказані рішення є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №UA206000202521 та №UA206000202522. При цьому зазначає, що так як вказані податкові повідомлення-рішення не набрали чинності, тому податковим органом вимога відкликана, а обтяження скасовані, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого з ініціативи ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. зареєстроване припинення обтяження (а.с. 209-211, 217-218).

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити повністю.

Представники Івано-Франківської митниці у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позов та поясненнях по суті справи. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. в судове засідання не прибув, хоча належно повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Заяв чи клопотань про розгляд справи без його часті чи про причини не прибуття до суду не подав. У зв`язку з вказаним, відповідно до норм ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України суд розглянув справу без його участі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстрована з 01.06.2022 як платник єдиного податку 2-ї групи за ставкою 20% (а.с. 68, 175).

22.06.2022 ФОП ОСОБА_1 через Львівську митницю ввезла на митну територію України придбаний нею на підставі контракту №2022-0071 автомобіль марки Фольксваген: вантажний пікап з подвійною пасажирською кабіною, VW AVAROK, 2017 року випуску, номер кузова – НОМЕР_1 , 2017 року випуску, з робочим об`ємом дизельного двигуна 2967 см3, потужністю 150 кВт, країна-виробник Німеччина (“DE”). Згідно рахунку вартість автомобіля становила 26000,00 Евро (а.с. 88-91, 92-93).

Митне оформлення ввезеного позивачкою транспортного засобу здійснювалось на підставі митної декларації від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817. Митна вартість автомобіля, яка визначена за основним методом, становила 26000,00 Евро, що за встановленим на момент ввезення курсом НБУ – 1 Евро = 30,8610 грн., складало 805472,10 грн. Згідно вказаної МД були нараховані до бюджету платежі на загальну суму 259948,62 грн., а саме: мито – 80547,21 грн.; податок на додану вартість – 177570,12 грн.; акцизний податок – 1831,29 грн. У графі 36 митної декларації вказано код преференції – “224000224” (а.с. 86, 179).

У березні 2025 року Івано-Франківською митницею відповідно до наказу від 26.02.2025 за № 41 проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань митної справи стосовно правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817, за результатами якої складений акт від 28.03.2025 за №10/25/7.21-19-23-02/3690600507. Перевіркою встановлені порушення вимог: п.п.9.3(1) п.9 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №2142-IX від 24 березня 2022 року), в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 80547,21 грн.; п.187.8 ст. 187, п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 177570,12 грн. (а.с. 57-66, 174, 164-169).

За результатами перевірки та на підставі вказаного акта перевірки Івано-Франківською митницею винесені податкові повідомлення-рішення від 24.04.2025: №UA206000202521, яким збільшено суму грошового зобов`язання за сплати ввізного мита в сумі 80547,21 грн. та №UA206000202522 зі сплати ПДВ – 221962,65 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 177570,12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 44392,53 грн. (а.с. 73-75, 77-79).

Сума грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій) наведена у відповідних розрахунках до податкових повідомлень-рішень (а.с. 76, 80).

Позивачкою на адресу Івано-Франківської митниці направлялися заперечення на акт документальної невиїзної перевірки від 28.03.2025 за №10/25/7.21-19-23-02/3690600507, які залишені без задоволення ( а.с. 155, 156-160).

10.06.2025 ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. сформована податкова вимога за №0007196-1305-0919 на суму податкового боргу 394523,47 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05 (а.с. 102-103, 104).

У зв`язку з оскарженням до суду податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №№UA206000202521, UA206000202522 вони не набрали чинності, тому податковим органом скасовані обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого з ініціативи ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. зареєстроване припинення обтяження (а.с. 217-218).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений статтею 67 Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі – МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно пункту 9 частини статті 336 та частини 2 статті 344-1 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом пост-митного контролю, тобто документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 1 статті 345 МК України встановлено, що документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або що до попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (ч.2 ст. 345).

Відповідно до частини 3 статті 345 МК України митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345).

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 53 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187).

Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану”, який набрав чинності 06.04.2002 запроваджено звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що ввозяться на територію України в митному режимі імпорту, та звільнено від оподаткування ПДВ операцій з ввезення товарів на митну територію України платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, повністю звільнено від оподаткування ввезення транспортних засобів громадянами, а також звільнено від сплати акцизного податку та ПДВ ввезення транспортних засобів суб`єктами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 69.23 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №2142-IX від 24 березня 2022 року) встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Підпунктом 69.24. передбачене таке ж звільнення від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Згідно підпункту 69.25 звільнення від оподаткування, встановлене підпунктами 69.23 та 69.24 цього пункту, не застосовується до операцій з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаною державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Пунктом 291.2 статі 291 ПК Україні встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи-підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група:

фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;

не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;

обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно підпункту 3 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп: виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

На момент спірних правовідносин відповідно до п.п.9.3 п.9 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (в редакції Закону №2142-IX від 24 березня 2022 року) було встановлено, що платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:

1) суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють: діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); обмін іноземної валюти; виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин); видобуток, реалізацію корисних копалин;

2) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

4) фізичні та юридичні особи-нерезиденти.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивачки в судовому засіданні те, що ФОП ОСОБА_1 на момент спірних правовідносин була зареєстрована як платник єдиного податку 2-ї групи за ставкою 20%. Тому, при ввезенні 22.06.2022 на митну територію України вантажного автомобіля марки Фольксваген, моделі VW AVAROK, 2017 року випуску, номер кузова – НОМЕР_1 за митною декларацією від 22.06.2022 №UA100180/2022/019817 вона не підлягала звільненню від оподаткування ввізним митом та ПДВ, оскільки такі пільги при ввезенні транспортних засобів поширювались на громадян України, а також суб`єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і платників єдиного податку 3-ї групи.

Щодо позовних вимог в частині в частині визнання протиправними податкової вимоги від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05, суд зазначає наступне.

Указані оскаржувані рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №UA206000202521 т а №UA206000202522, які не набули чинності у зв`язку з їх оскарженням до суду.

Судом встановлено, що податкова вимога від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 відкликана податковим органом та скасовані усі обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого з ініціативи ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. зареєстроване припинення обтяження (а.с. 217-218).

Пунктом 8 частин 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Тому, адміністративна справа в частині позовних вимог про визнання протиправними податкової вимоги від 10.06.2025 №0007196-1305-0919 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.06.2025 №1781/09-19-13-15/13-05 підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994).

Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи, підтверджені дослідженими і перевіреними судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, з урахуванням норм матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.04.2025 №№UA206000202521, UA206000202522 Івано-Франківська митниця діяла відповідно до норм податкового законодавства, правомірно та обґрунтовано, з належним урахуванням усіх обставин справи. Тому слід відмовити у визнанні їх протиправними та скасуванню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

Івано-Франківська митниця, код в ЄДРПОУ – 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76018;

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: код в ЄДРПОУ – 43968084, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018.

Суддя Бобров Ю.О.

У зв`язку з перебуванням судді Боброва Ю.О. на лікарняному, рішення складене в повному обсязі 19 грудня 2025 року.