Рішення від 31 грудня 2025 р. у справі №200/4461/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 січня 2026 року Справа№200/4461/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому порядку) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №193 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 ".

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у червні 2025 року отримав зменшене грошове забезпечення у зв`язку, на думку позивача, з незаконним притягненням командиром військової частини НОМЕР_2 до матеріальної відповідальності на підставі матеріалів службового розслідування проведеного у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що посадові особи військової частини НОМЕР_2 в червні 2025 року надали копію матеріалів службового розслідування проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , копію Акту приймання та передачі заборгованості. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 відсутній, щодо визначення розміру стягнення коштів та сум відшкодування - стягнення (утримання) з грошового забезпечення проводиться на підставі матеріалів службового розслідування НОМЕР_1 . Ознайомившись з матеріалами службового розслідування та відсутності наказу про притягнення у військовій частині НОМЕР_2 вважає дії військової частини НОМЕР_1 протиправними та незаконними. Позивач стверджує, що не отримував майно, не мав змоги забезпечити його видачу, належний облік, передачу документів до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , оскільки зберігання, видача майна здійснювалась без його присутності.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем на виконання вказаної ухвали суду надано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що приводом для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров`ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди. Як встановлено, під час проведення службового розслідування, на момент отримання польового набору сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів, раціонів (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продуктів харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій, та раціонів 1-6 у кількості 100 комплектів, начальником продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 був позивач, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2018 №103. Виходячи із вищезазначених пояснень майора ОСОБА_2 , майора ОСОБА_3 ; сержанта ОСОБА_4 комісія прийшла до висновку, що вищезазначене продовольче забезпечення було отримано військовою частиною НОМЕР_1 , проте належним чином не проводився його облік. Згідно пояснень майора ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_4 , особовий склад військової частини НОМЕР_1 у період березнь-квітень 2022 року харчувався сухими пайками, проте встановити чи справді військовослужбовцям видавалося продовольче забезпечення, що є предметом службового розслідування, комісії встановити не вдалося. Жодного доказу, що підтверджує цей факт не встановлено. Також не підтверджуються доводи ОСОБА_1 , що на момент вторгнення збройних формувань країни агресора 24.02.2022 виконання обов`язків начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 було покладено на ОСОБА_3 . Відповідно до даних стройової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не призначався тимчасово виконуючим обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 . Також не припинялися повноваження ОСОБА_1 , а, отже, позивач безперервно перебував на посаді начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 до 19.07.2022.

Вказує, що законом України прямо покладено на начальника продовольчої служби обов`язок щомісячно перевіряти наявність і якісний стан продовольства. Під час службового розслідування комісія не отримала будь яких відомостей про проведення позивачем перевірки наявного продовольства з 29.03.2022 (моменту виходу з міста Маріуполь) до 19.07.2022 (моменту переведення на іншу посаду). У зв`язку з цим, комісія приходить до висновку про відсутність такого проведення перевірки продовольства. Своєю бездіяльністю позивач порушив вимоги керівних документів.

У поданій відповіді на відзив представник позивача вказав на те, що усі порушення вказані позивачем у своїй позовній заяві, відповідачем проігноровано та не спростовано.

Ухвалою суду від 08.09.2025 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовчі засідання.

В судовому засіданні 20.11.2025 представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого засідання та продовження розгляд справи по суті в порядку письмового провадження. Крім того, від представників сторін були наданні заяви про розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 20.11.2025 вирішено закрити підготовче провадження у справі №200/4461/25. Розгляд справи по суті вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2018 №103 був призначений на посаду начальника продовольчої служби ВЧ НОМЕР_1 з 04.06.2018.

Відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_1 №194 від 20.07.2022 позивача, начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача Військово-Морських Сил (по особовому складу) від 19.07.2022 №238 на посаду офіцером групи логістики (S-4) штабу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 20.07.2022 справи та посаду здав, нову посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

На адресу ВЧ НОМЕР_2 надійшов лист №740/33/2953 від 26.04.2024 ВЧ НОМЕР_1 , щодо прийняття рішення про притягнення до матеріальної відповідальності позивача з одночасним додаванням матеріалів службового розслідування.

У листі було зазначено наступне: «Військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування за фактом виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , а саме щодо факту виявлення нестачі польових наборів сухих продуктів ПНСП-Р 4500, раціонів (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продуктів харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціонів 1-6 у кількості 100 комплектів.

За результатами службового розслідування, комісія яка проводила службове розслідування, прийшла до висновку, про наявність протиправних дій позивача, на той час начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , якими було порушено керівні документи з обліку військового майна у Збройних Силах України.

Відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», а саме ст. 11, - якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

У зв`язку з тим, що позивач (колишній начальник продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 ) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , направляємо належним чином завірені матеріали службового розслідування, для прийняття рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, за нанесену шкоду державі.

Про результати розгляду даного звернення, просимо повідомити командира військової частини НОМЕР_1 .»

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 за від 19.11.2023 №562 було призначено службове розслідування по факту виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 .

За наслідками проведення службового розслідування було складено акт (без номера та дати) службового розслідування по факту виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини № НОМЕР_1 .

В ході проведення службового розслідування встановлено наступне:

13.11.2023 начальником продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 була проведена звірка з довольчим органом військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . При проведенні звірки була виявлена розбіжність в обліку, а саме за даними військової частини НОМЕР_3 за військовою частиною НОМЕР_1 рахується нижче зазначений сухий пайок: 1. Польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів. 2. Раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів. 3. Продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій. 4. Раціони 1-6 у кількості 100 комплектів.

Відповідно до даних фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 вищезазначений сухий пайок у військовій частині НОМЕР_1 не обліковується.

Відповідно до видаткових накладних військової частини НОМЕР_4 польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів був отриманий 28.02.2022 капітаном ОСОБА_6 , раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціони 1-6 у кількості 100 комплектів було отримано 16.03.2022 ОСОБА_3 .

При прийомі посади старшим лейтенантом ОСОБА_5 звірка з довольчим органом не проводилась, даних про сухий пайок не було, всі дані бралися з фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . На продовольчому складі військової частини НОМЕР_1 сухого пайку при прийманні не було.

З 01.08.2021 військова частина НОМЕР_1 виконувала завдання за призначенням в зоні Операції Об`єднаних Сил в Донецькій області.

Відповідно до видаткових накладних військової частини НОМЕР_4 польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів був отриманий 28.02.2022 капітаном ОСОБА_7 .

Майор ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначає, що: наприкінці лютого та на початку березня 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 здійснювався прийом людських мобілізаційних ресурсів та розгортання військової частини до штатів воєнного часу. Дані заходи відбувалися спочатку в місті Маріуполь, Донецької області, а згодом (після блокування міста Маріуполь) у населеному пункті АДРЕСА_2 . До населеного пункту Новотроїцьке протягом декілька днів поставлявся людський мобілізаційний ресурс, який там же проживав, харчувався, отримував речове майно. Під час прийому людських мобілізаційних ресурсів їм привезли сухі пайки, підрозділ з якого їх привезли та точну дату, коли це було, він не пам`ятає. Оскільки на той час представників тилу там не було він підписав накладну про отримання сухих пайків, дані сухпайки були вивантажені в приміщення у якому вони перебували. Військовозобов`язані, які були зараховані до списків частини (більше трьохсот осіб) харчувались сухими пайками. Приблизно 06.03.2022 прийняті до військової частини військовозобов`язані та посадові особи, які здійснювали прийом вибули з населеного пункту АДРЕСА_2 , до населеного пункту АДРЕСА_3 . Сухпайки, які отримувались в населеному пункті Новотроїцьке були перевезені військовослужбовцями роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 до населеного пункту АДРЕСА_3 . Подальша інформація щодо даних сухпайків йому невідома.

Відповідно до видаткових накладних військової частини НОМЕР_4 раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціони 1-6 у кількості 100 комплектів було отримано 16.03.2022 ОСОБА_8 .

ОСОБА_9 в свої поясненнях повідомляє, що: дійсно, відповідно до накладної №270 отримував наступне продовольство, а саме: - раціон (Фінляндія) - 300 комплектів; - продукти харчування (на 20 порцій) - 1500 порцій; -раціон 1-6 - 100 комплектів.

Дане продовольство він отримав від довольчого органу та передав на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 , начальнику продовольчого складу військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_4 . Прибуткову накладну №270 він передав в продовольчу службу військової частини НОМЕР_1 , а саме начальнику продовольчої служби позивачу.

Начальник продовольчого складу взводу матеріально забезпечення роти матеріально забезпечення батальйону логістики військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_4 повідомила, що: По факту заданих їй питань стосовно отримання польових наборів сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів, раціонів (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продуктів харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціонів 1-6 у кількості 100 комплектів можу пояснити наступне:

Під час виконання службових обов`язків начальника продовольчого складу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 приймала вищезазначені сухі пайки на продовольчий склад без супровідних документів за наказом ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 .

Видача цих раціонів та сухих пайків здійснювалася військовослужбовцям у бойові підрозділи військової частини НОМЕР_1 тим, хто не міг організувати гаряче харчування. Облік по видачі та перерахунку вищезазначених сухих пайків мною вівся, але за наказом вищого керівництва був переданий у продовольчу службу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2018 №103 позивача, призначеного наказом Міністра оборони України від 02.06.2018 №310 на посаду начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , з 04.06.2018 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2018 №104 позивача, призначеного наказом Міністра оборони України від 02.06.2018 №310, вважати таким, що прийняв справи та посаду начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2022 №194 позивача, призначеного наказом Командувача Військово-Морських Сил (по особовому складу) від 19.07.2022 №238 на посаду офіцером групи логістики (S-4) штабу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 20.07.2022 справи та посаду здав, нову посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

На момент вторгнення збройних формувань країни агресора 24.02.2022 начальником продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 був позивач, з його пояснень стало відоме наступне: він до 29.03.2022 знаходився у місті Маріуполь, Донецької області, яке станом на 24.02.2022 перебувало у цілковитому оточенні окупаційних військ, у наслідок зазначеного та у зв`язку з відсутністю контакту з підрозділами військової частини НОМЕР_1 , які знаходилися поза оточенням, у нього була відсутня можливість здійснювати управління службою, виходячи з чого виконання обов`язків начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 було покладено на ОСОБА_3 .

Після виходу з оточення 29.03.2022, він повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та поступово приступав до своїх функціональних обов`язків.

19.07.2022 справи та посаду начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_1 здав та був призначений на посаду офіцер групи логістики штабу військової частини НОМЕР_1 .

В кінці 2022 року, перебуваючи на посаді начальника групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , під час розформування військової частини НОМЕР_1 , до позивача звернувся начальник продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_10 з проханням допомогти з відпрацюванням звітності по продовольчій службі військової частини НОМЕР_1 .

Під час звітності у військову частину НОМЕР_3 АДРЕСА_1 в ході звірки було виявлено, що накладна №74 та накладна №270 відсутні у звітності 1/прод, до цього моменту про факт отримання продовольства зазначеного в цих накладних позивачу не було відомо.

Разом з тим зазначає, що доступу до матеріальних цінностей не мав, та на момент здачі справ та посади начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , продовольство, стосовно якого триває службове розслідування було відсутнє, доповіді від начальника продовольчого складу чи інших посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо отримання продовольства (зазначеного в накладних №270, 275, 276, 286, 297) не надходило.

З метою виконання рішення військового керівництва щодо розформування військової частини НОМЕР_1 та приведення обліку у відповідність до вимог керівних документів прибув до військової частини НОМЕР_1 та почав розбиратись щодо виявлених розбіжностей.

В ході з`ясування обставин виникнення розбіжностей було з`ясовано, що продовольство за накладними №275, 276, 286, 297 дійсно були отримані начальником продовольчого складу сержантом ОСОБА_11 , через що була оформлена чекова вимога №25, майно зазначене в чековій вимозі №3 було отримано капітаном ОСОБА_6 , як і зазначено в накладній №74.

Прибувши до фінансової частини військової частини НОМЕР_1 з вище перерахованими документами для занесення їх до бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 йому було повідомлено, що фінансовий облік військової частини НОМЕР_1 закритий і здійснити внесення даних зазначених в наданих мною документах неможливо. У зв`язку з даними обставинами я передав документи до продовольчої служби НОМЕР_1 .

Згідно з п.45 розділу IV "Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України" затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (зі змінами):

На підставі наряду на видавання (приймання), рознарядки або інших розпорядчих документів служб забезпечення органів військового управління в обліково-операційному підрозділі (ПТЗВ) центру забезпечення оформлюються чотири примірники накладної (форма № 3-3), які видаються приймальнику.

Після видавання військового майна начальник підрозділу зберігання в усіх примірниках накладної робить відмітки про кількість, якість та вартість відпущеного військового майна і засвідчує їх своїм підписом. За прийняте військове майно приймальник ставить підпис у всіх примірниках цієї накладної.

Перший примірник накладної (форма № 3-3) залишається в підрозділі зберігання, який після проведення облікових операцій за обліковими регістрами підрозділу зберігання здається до обліково-операційного підрозділу (ПТЗВ). Решта примірників цієї накладної видається приймальнику для надання їх до обліково-операційного підрозділу (ПТЗВ).

В обліково-операційному підрозділі на підставі даних накладної (форма № 3-3) оформлюються примірники наряду на видавання (приймання), талон чекової вимоги, де вона передбачена, і перепустка.

Перший та другий примірники виконаного наряду на видавання (приймання) разом із першим і другим примірниками накладної залишаються в центрі забезпечення. При цьому другі примірники зазначених документів передаються до фінансово-економічного органу цього центру забезпечення.

Довіреність (чекова вимога) приймальника додається до перших примірників наряду на видавання (приймання) та накладної (форма № 3-3) і зберігається разом із ним в обліково-операційному підрозділі (ПТЗВ) центру забезпечення.

Третій примірник виконаного наряду на видавання (приймання), третій примірник накладної (форма № 3-3) та талон чекової вимоги видаються приймальнику.

Четвертий примірник накладної (форма № 3-3) надсилається до служби забезпечення органу військового управління для підтвердження виконання розпорядчих документів начальників служб забезпечення органів військового управління.

Начальник групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_12 в свої поясненнях вказала, що: в період її перебування на посаді бухгалтера (1 категорії) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 вказані первинні документи не надходили до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, беручи до уваги матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, можливо дійти висновку про наявність протиправних дій позивача, на той час начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , якими було порушено керівні документи з обліку військового майна у Збройних Силах України.

Згідно розрахунків фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 вартість завданих збитків складає:

польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р 4500 комплектів по 87,66 гривень за одиницю, загальною вартістю 394 470,00 грн; раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 30 000,00 грн; продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 150 000,00 грн; раціони 1-6 у кількості 100 комплектів по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 10 000,00 грн.

Таким чином збитки державі склали в сумі 584 470,00 грн.

Посилаючись на ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 9,11, 16, 26, 27, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.2.3, п.п.3.1.7, Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, п.2 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України (яка була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1192/31060, положення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371), комісія в акті зазначає наступне.

Як встановлено, під час проведення службового розслідування, на момент отримання польового набіру сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів, раціонів (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продуктів харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій, та раціонів 1-6 у кількості 100 комплектів, начальником продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 був позивач, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2018 №103.

Виходячи із вищезазначених пояснень майора ОСОБА_2 , майора ОСОБА_3 ; сержанта ОСОБА_4 комісія приходить до висновку, що вищезазначене продовольче забезпечення було отримано військовою частиною НОМЕР_1 , проте належним чином не проводився його облік.

Згідно пояснень майора ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_4 , особовий склад військової частини НОМЕР_1 у період березнь-квітень 2022 року харчувався сухими пайками, проте встановити чи справді військовослужбовцям видавалося продовольче забезпечення, що є предметом службового розслідування, комісії встановити не вдалося. Жодного доказу, що підтверджує цей факт не встановлено.

Також не підтверджуються доводи позивача, що на момент вторгнення збройних формувань країни агресора 24.02.2022 виконання обов`язків начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 було покладено на ОСОБА_3 . Відповідно до даних стройової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не призначався тимчасово виконуючим обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 . Також не припинялися повноваження позивача, а, отже, позивач безперервно перебував на посаді начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 до 19.07.2022.

Посилаючись на п. 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зроблено висновок, що законом України прямо покладено на начальника продовольчої служби обов`язок щомісячно перевіряти наявність і якісний стан продовольства. Під час службового розслідування комісія не отримала будь яких відомостей про проведення позивачем перевірки наявного продовольства з 29.03.2022 (моменту виходу з міста Маріуполь) до 19.07.2022 (моменту переведення на іншу посаду). У зв`язку з цим, комісія приходить до висновку про відсутність такого проведення перевірки продовольства. Своєю бездіяльністю (недбалістю) позивач порушив вимоги керівних документів.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Перебуваючи на посаді начальника продовольчої служби НОМЕР_1 , позивач знав/ міг знати про нестачу продовольства. Отже його дії в повній мірі підпадають під п.1 ч.І ст.6 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ.

Щодо пояснень позивача про неможливість надання документів для внесення до бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 документів, то дані пояснення спростовуються поясненням начальника групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_12 , яка вказує що вказані первинні документи не надходили до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . (….)

Дії ОСОБА_1 містять склад протиправного діяння у повному обсязі, а саме:

1) виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов`язків - у період з 04.06.2018 по 20.07.2022 позивач перебував на посаді начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 ;

2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна - наявна недостача у вигляді польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів; раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціони 1-6 у кількості 100 комплектів.

3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків - настання зазначеної недостачі спричинена невиконанням позивачем своїх посадових обов`язків, останні не проводив перевірку продовольства та не вчиняв жодних дій для виявлення недостачі;

4) вина військовослужбовця у настанні збитків - настання збитків відбулося у зв`язку з невиконання останнім своїх посадових обов`язків (безконтрольність).

Частиною 1 ст.7 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно розрахунків фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 розрахунок вартості становить: польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р 4500 комплектів по 87,66 гривень за одиницю, загальною вартістю 394 470,00 грн; раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 30 000,00 грн; продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 150 000,00 грн; раціони 1-6 у кількості 100 комплектів по 100,00 гривень за одиницю, загальною вартістю 10 000,00 грн.

Таким чином збитки державі склали в сумі 584 470,00.

Беручи до уваги матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, комісія приходить до висновку про наявність у діях позивача ознак злочину передбаченого ч.4. ст. с. 425 КК України, - недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду вчинені в умовах воєнного стану.

На підставі матеріалів службового розслідування пропоновано:

1.Службове розслідування вважати завершеним. 2. Визнати, що своїм діями позивач спричинив заподіяння збитків державі у розмірі 584 470,00 грн. 3.Надати копії матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_2 , для притягнення, за заподіяні збитки державі у розмірі 584 470,00 грн, до матеріальної відповідальності заступника командира батальйону морської піхоти з тилу військової частини НОМЕР_2 , позивача. 4. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи лейтенанту юстиції ОСОБА_13 надати на адресу Краматорського Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорськ та Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері регіону (для відома) для надання правової оцінки діям позивача, з супровідним листом завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування.»

Наказом ВЧ НОМЕР_1 від 19.01.2024 №193 «Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 » вирішено: 1. службове розслідування вважати завершеним; 2. Визнати, що своїми діями позивач спричинив заподіяння збитків державі у розмірі 584 470,00 грн. 3. Надати копії матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_2 , для притягнення, за заподіяні збитки державі у розмірі 584 470,00 грн, до матеріальної відповідальності заступника командира батальйону морської піхоти з тилу військової частини НОМЕР_2 , позивача. 4. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи лейтенанту юстиції ОСОБА_14 надати на адресу Краматорського Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорськ та Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері регіону (для відома) для надання правової оцінки діям позивача, з супровідним листом завірені належним чином копії матеріалів службового розслідування. 5. Довести даний випадок до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , що його стосується. 6. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .

У листі від 07.05.2024 №417516 ВЧ НОМЕР_2 було визначено, що у зв`язку з порушеннями порядку проведення службового розслідування, відсутності усіх наявних матеріалів службового розслідування для об`єктивного та законного прийняття рішення (видання наказах "Про притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 позивача з метою уникнення ризиків, щодо встановлення протиправних дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_2 є доцільним повернути документи подані військовою частиною НОМЕР_1 на доопрацювання.

На виконання листа командира військової частини НОМЕР_2 , командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (з основної діяльності) №1240 від 15.11.2024 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) 193 від 19.01.2024, де визначено наступне:

«1. Внести до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №193 від 19.01.2024, наступні зміни:

1) абзаци 1-108 були викладені в іншій редакції:

2) Пункт 3 викласти в наступній редакції:

3. Притягнути до повної матеріальної відповідальності заступника командира батальйону морської піхоти з тилу військової частини НОМЕР_2 , позивача у вигляді стягнення грошових коштів у сумі 584 470,00 грн, з метою відшкодування збитків завданих державі.

У зв`язку з цим п.3 наказу №193 від 19.01.2024 вважати пунктом 4.

3) Пункт 5 викласти в наступній редакції:

5. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 занести майно до книги обліку втрат та нестач військової частини НОМЕР_1 по продовольчій службі військової частини НОМЕР_1 у розмірі 584 470,00 грн.

У зв`язку з цим п.4 наказу №193 від 19.01.2024 року вважати п.6, а п.5 та 6 вважати п.7 та 8 відповідно.»

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 виданий відповідачем «Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 » № 193 від 19.01.2024 протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст.1-2 Статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Розділ ІІІ Статуту визначає стягнення за порушення військової дисципліни.

Згідно з ст.45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Пункти 4, 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон № 160-IX) установлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 ст.3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з ч.1, 3 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 р.1 ч.1 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Так, наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 затверджено Інструкцію про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 359).

Ця Інструкція визначає порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал).

Відповідно до ст.3 Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч.1). Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди (ч.2).

В розділі ІІ Закону №160 визначено 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Відповідно до ст. 6 Закону №160, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей (ч.1). Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Отже, підстави та умови притягнення позивача до матеріальної відповідальності передбачені ст.3 Закону №160. Лише при наявності й доведеності існування всіх передбачених спеціальним законом умов, можливо притягнути військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Як вже зазначалось, відповідачем було проведено службове розслідування по факту виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини № НОМЕР_1 .

Як зазначено у висновках акту службового розслідування, комісія не отримала будь яких відомостей про проведення позивачем перевірки наявного продовольства з 29.03.2022 (моменту виходу з міста Маріуполь) до 19.07.2022 (моменту переведення на іншу посаду). У зв`язку з цим, комісія приходить до висновку про відсутність такого проведення перевірки продовольства. Своєю бездіяльністю (недбалістю) позивач порушив вимоги керівних документів.

Суд звертає увагу, що службове розслідування проводилось по факту виявлених розбіжностей продовольчої служби військової частини № НОМЕР_1 . Фактично службове розслідування було зведено до встановлення факту не проведення позивачем перевірки наявного продовольства з 29.03.2022 (моменту виходу з міста Маріуполь) до 19.07.2022 (моменту переведення на іншу посаду), однак безпосередньо факту нестачі продовольства, причинам її виникнення, та діям осіб які отримували це продовольство та хто його в подальшому отримав, оцінка комісією не надана.

Відповідачем взагалі не досліджувалось питання, чому позивачем не проводилась перевірка продовольства, відсутні з цього приводу пояснення позивача в матеріалах службової перевірки.

В акті службового розслідування зазначено, перебуваючи на посаді начальника продовольчої служби НОМЕР_1 , позивач знав/ міг знати про нестачу продовольства. Отже його дії в повній мірі підпадають під п.1 ч.І ст.6 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ.

Однак комісією не досліджувалось питання, чи знав або міг знати позивач про нестачу. Жодний з опитуваних під час службового розслідування не вказав, що їм була доведена до позивача ця інформація в період з 29.03.2022 до 19.07.2022.

В акті зазначено, що відповідно до даних фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 вищезазначений набір сухий пайок у військовій частині НОМЕР_1 не обліковується.

Відповідно до видаткових накладних військової частини НОМЕР_5 польовий набір сухих продуктів ПНСП-Р у кількості 4500 комплектів був отриманий 28.02.2022 капітаном ОСОБА_2 , раціони (Фінляндія) у кількості 300 комплектів, продукти харчування (на 20 порцій) у кількості 1500 порцій та раціони 1-6 у кількості 100 комплектів було отримано 16.03.2022 ОСОБА_3 .

Таким чином, зазначене майно продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 було отримано не Позивачем, а іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та були передані військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, про що зазначено в поясненнях ОСОБА_4 які перебувають в матеріалах службового розслідування.

В акті зазначено, що згідно пояснень майора ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_4 особовий склад військової частини НОМЕР_1 у період березень-квітень 2022 харчувався сухими пайками, проте встановити чи справді військовослужбовцям видавалось продовольче забезпечення, що є предметом службового розслідування, комісії встановити не вдалось. Жодних доказів, що підтверджує цей факт не встановлено.

Суд звертає увагу, що не можливість комісії встановити чи видавались сухі пайки військовослужбовцям не може бути підтвердженням вини позивача, враховуючи, що обставина, що позивач в період з 24.02.2024 по 29.03.2024 перебував в м. Маріуполь, який перебував в оточені, та не мав можливості виконання своїх службових та посадових обов`язків, не є спірною. А особи в яких були відібрано пояснення повідомили, що отримане майно було видано військовослужбовцями та використано.

Крім того, судом встановлено, що в поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вказано (відсутня дата відібрання пояснень, підпис, посада, військове звання посадової особи, яка відбирала пояснення, місце та спосіб відбирання.

- пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_12 отриманні в службовому розслідуванні призначеному наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 № 718, в даному випадку службове розслідування призначене наказом від 19.11.2023 № 562, дата отримання пояснень 14.02.2024 та 12.02.2025, майже через місяць, з дня спірного наказу, відсутній підпис, посада, військове звання посадової особи, яка відбирала пояснення.

В акті перевірки зазначено, що не підтверджуються доводи позивача, що на момент вторгнення збройних формувань країни агресора 24.02.2022 виконання обов`язків начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 було покладено на ОСОБА_3 . Відповідно до даних стройової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не призначався тимчасово виконуючим обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 . Також не припинялися повноваження ОСОБА_1 , а, отже, ОСОБА_1 безперервно перебував на посаді начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 до 19.07.2022.

Відповідно до п.35 розділу 1 Статуту накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Аналіз наведеної норми свідчить, що наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно.

Між тим в акті службового розслідування маються пояснення ОСОБА_4 , у яких зазначено, що під час виконання службових обов`язків начальника продовольчого складу роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 приймала вищезазначені сухі пайки на продовольчий склад без супровідних документів за наказом ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 .

Акт не містить письмових пояснень ОСОБА_3 що він заперечує цей факт, тобто комісія не досліджувала питання чи надавався наказ усно.

Відповідно до п.60 розділу 2 Закону Статуту, у разі неможливості виконання службових обов`язків у зв`язку з відбуттям за межі гарнізону, через хворобу та з інших поважних причин командир (начальник) для виконання цих службових обов`язків призначає одного із заступників. Якщо штатний заступник відсутній і ніхто не був призначений командиром (начальником), командування бере на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою - старший за військовим званням, про що доповідає старшому командирові (начальникові).

Між тим комісією залишено поза увагою, що хтось обов`язково повинен був виконувати обов`язки за умови відсутності начальника, і навіть якщо ніхто не був призначений командиром (начальником), командування бере на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою - старший за військовим званням, про що доповідає старшому командирові (начальникові).

Відповідно висновки комісії, що оскільки ОСОБА_3 не призначався тимчасово виконуючим обов`язки начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно не припинялися повноваження позивача, а, отже, позивач безперервно перебував на посаді начальника продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 до 19.07.2022, є протиправними.

Суд приймає довід позивача, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку винної протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

В службовому розслідуванні відсутні жодні докази, щодо наявності - умовами притягнення до матеріальної відповідальності Позивача, вини, прямої дійсної шкоди, та збитків державі - лише факт розбіжностей обліку майна, що в своїй природі не може ототожнювати поняття, як збитки (шкода) державі.

При встановленні протиправної поведінки особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину.

Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.

Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини.

Суд приймає довід позивача, що відповідач в своєму розслідуванні встановив, що майно військова частина НОМЕР_1 отримувала, однак не була поставлена на облік до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , що виключає протиправність між наявною шкодою та протиправними діями.

Більш того, відповідно до порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 562 від 19.11.2023 «Про призначено службове розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 ». Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 » №193 від 19.01.2024 відповідач завершив проведення службового розслідування. Однак, 15.11.2024, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1240 від 15.11.2024 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) внесено зміни, тим самим було продовжено період встановлення (уточнення) певних обставин та подій, без визначення, на підставі чого було продовжено термін службове розслідування та не зазначено фактичної необхідності у даному випадку, о є прямим порушенням порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017.

Отже враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а отже, наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 » № 193 від 19.01.2024 НОМЕР_1 є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1, 2 ст.11 Закону № 160-IX, у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

В порушення наведених норм, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 19.01.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 » - направлений до військової частини НОМЕР_2 лише 29.04.2025, фактично через 15 місяців з дня закінчення службового розслідування та через 5 місяців з дня внесення змін до наказу (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 № 1240).

Щодо строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 , з приводу отримання документів (належним чином засвідченні матеріалів службового розслідування з додатками, копію наказу про результати (підсумки) службового розслідування, копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 про притягнення до матеріальної відповідальності, шо стали підставою для утримання суми з грошового забезпечення.

Посадовими особами військової частини НОМЕР_2 в червні 2025 року надали копію матеріалів службового розслідування проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , копію акту приймання та передачі заборгованості. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 відсутній, щодо визначення розміру стягнення коштів та сум відшкодування - стягнення (утримання) з грошового забезпечення проводиться на підставі матеріалів службового розслідування А1275.

Інші належні докази вручення/ознайомлення позивача зі спірним наказом у матеріалах справи відсутні, а тому, враховуючи, що позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме - 06.06.2025, коли вперше було отримано зменшене грошове забезпечення в червні 2025 за травень 2025 року, врахувавши вищевказані обставини, дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до суду із цим позовом.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2024 №193 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлення розбіжностей продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 " з змінами, які впроваджено наказом №1240 від 15.11.2024.

Повний текст рішення складено та підписано 01.01.2026.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова